Експериментальний етап у розвитку соціальної психології

 

Етап розвитку  соціальної психології в першій половині ХХ ст. можна назвати етапом тріумфу лабораторного експериментування. В свою чергу, саме експериментування набуло такого широкого роз? маху завдяки появі відносно простого і загальнодоступного методу вимірювання соціальної установки  за допомогою різних шкал.

Експериментальна соціальна психологія починає розвива? тись у Європі, Росії, США. Великий внесок в її розвиток  було зроблено В. Бехтерєвим, М. Ланге (Росія), В. Меде (Німеччина),


Ф. Олпортом (США). Проте експериментальна соціальна психо? логія  стає з 30?х років  американською, формується у відповід? ності з американськими стандартами дослідження, оцінками  ре? зультатів  і американськими моделями  людини. США стає “зраз? ком” розвитку  психологічної науки, заявляючи про себе як центр найбільш  прогресивних технологій  виробництва і управління, а також як носій значимого  для  всього світу образу життя  і мис? лення. Кращі  і найвидатніші соціальні  психологи  Європи  стали американськими дослідниками, переїхавши  у США в зв’язку з Другою світовою війною.

Початком  лабораторного експериментування в соціальній

психології прийнято вважати появу програми, що була запро? понована  в Європі  В. Меде і в США  Ф. Олпортом, в якій  було сформульовано вимоги перетворення соціальної психології в ек? спериментальну дисципліну. Початком  лабораторних експери? ментів вважають  експерименти Нормана Тріплетта, які було виконано  ще наприкінці ХІХ ст. Суть експериментів полягала  в тім, щоб виявити вплив  ситуації  змагання  на зміну  швидкості велосипедиста у порівнянні з результатами, отриманими у гонці наодинці.  Досліджуваними були діти. Двадцять  дітей із сорока досліджуваних показали  у змаганні більш високі результати, десять – трішечки  поліпшили їх, у десяти спостерігалось навіть погіршення у зв’язку з перезбудженням.

В цих експериментах вияснялось питання про те, чи діє індивід наодинці  краще, ніж у присутності інших, або, навпаки,  чи стиму? лює факт присутності інших ефективність діяльності кожного. Ре? зультати цих досліджень було інтерпретовано як виникнення ефекту зростаючої сенсорної стимуляції, коли на продуктивність діяльності індивіда впливає сама присутність інших людей, що працюють над тією ж самою здачею поряд.

Цей ефект отримав в соціальній  психології назву ефекту со-

ці альн ої  фасиліт ац ії  (від  англ.  facilitate  —  полегшувати) , сутність якого полягає в тім, що присутність інших спонукає людей краще виконувати прості або добре знайомі задачі, полег? шує дії людини, сприяє їм. Цей феномен полегшення було відкри?


то Тріплеттом, йому також належить  і поняття,  яким  він визна? чив зафіксоване їм явище – “соціальна  фасилітація”. В ряді екс? периментів  було  також  виявлено протилежний ефект  – певне стримання, гальмування дії індивіда  під впливом  присутності інших. Цей ефект отримав назву ефекту соціальної інгібіції (від лат. inhibeo – стримування, придушування).

Соціальна фасилітація й інгібіція  традиційно вивчались у двох широких  категоріях  соціальних  ситуацій: присутність пуб? ліки  і сумісна  дія. Перший  тип  досліджень  – це дослідження того, як присутність пасивної  публіки  впливає  на індивідуаль? ну дію. Вивчення  сумісної дії було зосереджено на тому, як при? сутність ще кого?небудь, хто виконує  ту ж саму задачу, впливає на рішення  цієї задачі.

Це  були  перші  експериментальні роботи,  де об’єктом  до?

слідження була мала група. Акцент робився на факті простої присутності інших, а сама група тлумачилась перш за все як факт “присутності”,  вивчалась  не взаємодія   (інте ракція) людей  в групі, а факт їх одночасної  дії поряд  (коакція). Результати до? слідження таких “коактних” груп показали, що у присутності інших людей може відбуватись  як фасилітація, так і інгібіція. В соціальній психології більше розповсюдження отримало вивчен? ня саме соціальної  фасилітації.

До слідження феноме ну  ф аси літації  пр ово дилось  так ож

німецьким  психологом  В. Меде. Ним  було встановлено,  що ви? никнення ефекту  фасилітації залежить  від характеру  завдань, які виконує  людина. Присутність інших позитивно впливає  на кількісні  характеристики й негативно  на якісні.  Крім  того, в пр исутно сті  інш их  підви щуєть ся  р ез ультативність про стих різнов идів  дія льно сті  й  знижу ється  – ск ла дних . Ви вч аю чи інгібіцію, В. Меде отримав, наприклад,  такі результати. Під впливом групи поріг чутливості до електричного струму зни? жувався  в кількох  осіб від 21 до 57 %.

З проведенням ранніх експериментів із соціальною  фасил?

ітацією пов’язано також ім’я видатного американського соціаль?

ного психолога  Ф.  Олпорта. Для  нього соціальна  психологія


стала наукою, що вивчає поведінку індивіда в тих галузях, де ця поведінка  стимулює  інших людей або є реакцією  на таку пове? дінку. В експериментах Ф. Олпорта,  як і в інших ранніх лабора? торних експериментах, встановлювалось те, що було відомим людям  давно. Головне  наукове  досягнення полягало  в тім, що загальновідомі істини вимірювались. І це було великим  кроком на шляху  перетворення соціальної  психології  у солідну  науко? ву дисципліну. Ф. Олпорт був один з перших, хто розробив шка? лу для вимірювання установок. До цього, в 20?30?х роках для вимірювання установок в основному використовувались опи? тувальники. Досліджуваними були студенти, а в якості індика? торів установок  вивчались декларовані думки  з приводу  найр? ізноманітніших проблем, пов’язаних з життям  суспільства.  Ф. Олпорт,  вимірюючи  установки,  не тільки  вивчав  певні  думки, але й намагався  співвіднести їх з особистісними особливостями досліджуваних. Шкала  Ф. Олпорта містила висловлювання рес? пондентів відносно різних об’єктів установки  (ліга націй, ку? клукс?клан,  “сухий  закон”). Важливою  новацією  Ф.  Олпорта було введення  експертної  процедури,  що відіграло значну роль у подальшій  розробці шкал вимірювання.

Лабор аторні  е ксперименти вимагали  багато  зусиль  в їх

здійсненні  як в організаційному, так і чисто технічному  плані. Тому появу  вимірювальних шкал можна  вважати  справжньою революцією у проведенні соціально?психологічних експери? ментів. Особливе значення  мало створення шкал Е. Богардусом (1928), Л. Терстоуном (1928), Р. Лайкертом (1932), Л. Гуттме? ном (1941). Шкала  соціальної  дистанції  Богардуса  вимірює за? гальний  ступінь взаєморозуміння і близькості у особистісних  і соціальних  відносинах,  ступінь  впливу  одного на іншого. Вона п р и з н а ч е на  т а к о ж  д ля  в и в ч е н ня  р е а л ь ни х  і  п о т е н ц ій ни х конфліктів: трудових, міжетнічних та інших. З ім’ям Л. Терсто? уна в соціальній  психології  пов’язується конструювання шкал, призначених для вимірювання позитивної або негативної напру? женості ставлень  людини  до якого?небудь  соціального  об’єкта, явища  або  соціальної  проблеми.  Для  отримання показників


різних шкал, які можна було б порівнювати,  було придумано спеціальні  процедури:  рівні відстані між одиницями шкал і од? номірність  (однорідність) запитань. Крім того, методика перед? бачала участь в роботі експертів, які б класифікували стверд? ження, що були отримані  спочатку  в опитуванні респондентів.

Л. Терстоун та його співробітники виконали в кінці 20 – на

початку 30?х років за допомогою такого роду процедур цілу се? рію досліджень,  які були присвячені вимірюванню ставлень  до війни, смертної кари, церкви, цензури та інших громадських інституцій,  а також звичаїв, традицій,  проблем  расової і націо? нальної належності.  Сам Л. Терстоун  відмічає як найкращу  ро? боту  цього  періоду  серію  до слідже нь, пр исвя чени х  впливу кінофільмів на динаміку  установок.  В цей період починається справжній бум створення шкал в терстоунівському стилі. На? ступним  кроком  у створенні  вимірювальних шкал були шкали Р. Лайкерта,  який  запропонував альтернативу терстоунівській шкалі без використання експертних оцінок.

Завдання для вимірювання ставлень відбирались тільки на

основі  відповідей  досліджуваних, а єдиним  критерієм відбору була  внутрішня узгодженість  цих  відповідей.  На  відміну  від шкал Терстоуна,  шкали  Лайкерта є більш зручними  у застосу? ванні при масових опитуваннях. Шкалу  Лайкерта досить легко побудувати,  вона є відносно надійною навіть у випадку невели? кої кількості  суджень.  Тому вона найчастіше  застосовується в соціальній  психології.

Експериментальний період соціальної  психології  характе?

ризується багатьма емпіричними відкриттями, методичними знахідками,  реальними практичними результатами. Цьому ета? пові розвитку  наукова  соціальна  психологія зобов’язана зде? більшого розробками методик, накопиченням емпіричного  ма? теріалу. Все це сприяло  подальшому  розвиткові соціальної пси? хології, в рамках якої виокремлюються самостійні напрямки, ко? жен з яких  зробив  суттєвий  внесок  у виразність особливостей соціальної  психології  ХХ ст.


Висновки

1. Особливістю теорій, які отримали назву “психологія народів і мас” була загальна  їх проблематика: масовидні  явища, великі со? ціальні групи людей, масові рухи, механізми масового впливу. Ці теорії виникли в результаті  потреб суспільства у дослідженні масо? вих явищ психіки, що супроводжували бурхливість соціальних відносин того часу. Найбільш відомими  роботами з цієї проблема? тики є роботи французьких дослідників Г. Лебона і Г. Тарда.

2. Г. Лебоном  була розроблена концепція натовпу, в якій  він

трактує масову поведінку як аномальну, а головними ознаками маси визначає знеособленість, втрату інтелекту та особистої відповідаль? ності, домінування почуттів. Він виокремлює такі чинники,  що зу? мовлюють масову поведінку: душа раси, вплив вожаків, наслідуван? ня і взаємне зараження. Ключовим поняттям, яким Г. Лебон визна? чає психологічний механізм взаємодії мас, є “психічна інфекція”. В концепції  Лебона  маса протиставляється вождю, еліті, лідеру, які здатні навести порядок у масі, повести її за собою.

3. Г. Тард в основу своєї концепції поклав розробку механізму наслідування, яким  він пояснював  людські  взаємовідносини. На його думку, задача науки полягає у вивченні законів наслідування, завдяки  яким суспільство, з одного боку, підтримує  своє існування у якості цілісності, з другого – розвивається завдяки  виникненню і розповсюдженню в різних галузях життя винаходів.

4. Концепція “психології мас” розроблялась також З. Фрейдом,

зокрема у його дослідженнях міжособистісних та міжгрупових відно? син, в яких він велику  роль відводить  навіюванню,  наслідуванню, підпорядкуванню лідерові (вождю), неусвідомленим колективним уявленням. За основу інтерпретації брались психологічні  механіз? ми такої групи  як сім’я. Особливо це стосується аналізу  взаємин лідера  і маси. Соціальна група  розглядається З. Фрейдом як  су? купність  індивідів,  які замінюють  свій ідеал “Я” масовим  ідеалом, що втілюється у вожді. Згідно зі схемою З. Фрейда, відносини з ліде? ром будуються за аналогією дитини з батьками.

5. Теорія  “психології народів” з’явилась на основі ідеї Гегеля про об’єктивний, народний  дух, про надіндивідуальну цілісність


душі, яка становить народ, націю. Найбільш яскравим психологіч? ним втіленням цієї ідеї в кінці ХІХ ст. була “психологія  народів” В. Вундта, який  стверджував,  що дух конкретного індивіда  – це лише  частина  народної  душі, психологія  якої  виражена  у мові, міфах і звичаях. Останні  він вважав трьома галузями,  які склада? ють предмет вивчення психології народів. В. Вундт був засновни? ком культурно?історичної психології, до якої він відніс вивчення різних стадій розвитку людських психічних процесів, що вивча? ються в об’єктивних продуктах  культури.  Тим самим він підкрес? лив, що соціальна психологія повинна бути також історичною дис? ципліною, щоб залишатись дійсно соціальною.

6. До “психології народів і мас” примикає теорія “інстинктів  со? ціальної поведінки” Мак?Даугалла, зокрема в тій її частині, в якій йдеть? ся про способи впливу на неорганізовану масову поведінку. Згідно з точкою зору Мак?Даугалла, колективність і масовість  можуть  бути прийнятними і корисними за умов цілеспрямованого впливу на них.

7. Початком лабораторного експериментування в соціальній пси? хології прийнято вважати експерименти Н. Тріплетта з соціальної фа? силітації. Ефект соціальної фасилітації полягає в тім, що присутність інших спонукає людей краще виконувати прості або добре знайомі за? дачі. Це були перші експериментальні роботи, де об’єктом досліджен? ня була мала група. Акцент робився на факті простої присутності інших, а сама група тлумачилась перш за все як факт “присутності”, вивча? лась не взаємодія людей, а факт їх одночасної дії поряд.

До слідження феноме ну  ф аси літації  пр ово дилось  так ож німецьким  психологом  В. Меде. Ним  було встановлено,  що ви? никнення ефекту  фасилітації залежить  від характеру  завдань, які виконує  людина. Проведення ранніх експериментів з дослі? дження  фасилітації пов’язано  з ім’ям американського соціаль? ного психолога  Ф. Олпорта,  який  визначав  соціальну  психоло? гію як науку, що вивчає поведінку  індивіда в тих галузях, де ця поведінка  стимулює  інших людей.

Експериментальний період соціальної  психології  збагатив

її не тільки  емпіричним матеріалом,  але й новими  методиками дослідження. Зокрема велике значення  мало створення вимірю? вальних  шкал.