Соціометричний напрямок вивчення малих соціальних груп

 

Соціометричний напрямок вивчення малих груп пов’язано з ім’ям Якоба (Джекоба) Леві Морено  (1892?1974) американського психіатра, соціального  психолога. Він закінчив Віденський універ? ситет за двома спеціальностями: філософії і медицини. В період на? вчання у Відні захоплювався поглядами Фрейда, а пізніше – соціо? логічною  теорією Ч. Кулі  (автор теорії “дзеркального Я” і один з засновників теорії малих груп). З 1925 р. Дж. Морено  працював  у


США,  де в 1940 році заснував  інститут  соціометрії  і психодрами. Дж. Морено є засновником соціометрії.

Поняття соціометрія (від лат societas – суспільство і грец. metreo

–вимірюю) в сучасному  його тлумаченні  означає: 1) теоретичний напрямок у вивченні малих соціальних груп у соціальній психології та соціології, який  досліджує  емоційні міжособистісні відносини  і екстраполює свої висновки на великі соціальні групи та суспільство в цілому; 2) кількісне вимірювання емоційних відносин в малих гру? пах (соціометричні техніки).

Термін “соціометрія” виник в кінці ХІХ ст. в зв’язку з описан? ням можливих способів вимірювання соціального впливу одних груп людей на інші. Теоретичне і ідеологічне обґрунтування соціометрії як  методу  пізнання  і вимірювання соціальних  явищ  здійснено Дж. Морено. Морено виходив з необхідності створення “наскрізної науки”, яка б охопила всі рівні соціального життя людей і включила б не тільки вивчення соціальних проблем, але й їх вирішення. Згідно цього, в розумінні Морено “соціономія” (наука про основні со? ціальні закони) повинна реалізувати себе в “соціодинаміці” (науці більш низького рівня про процеси, насамперед ті, що відбуваються в малих  групах),  “соціометрії” (системі  методів  виявлення  і кількісного вимірювання емоційних, міжособистісних взаємовідно? син людей в малих групах), а також у “соціатрії” (системі методів лікування людей, чиї проблеми і труднощі пов’язані з недостатніми навичками поведінки в малих групах).

Об’єктом соціометричної теорії є реально існуючі малі соціальні групи, які мають достатній досвід сумісного групового життя. Пред? метна галузь  – емоційні  стосунки  в групах (симпатії, антипатії  та ін.). Згідно з концепцією  Дж. Морено, емоційні  стосунки  людей в групах являють собою атомістичну  структуру  суспільства,  яка не? доступна пересічному спостерігачеві і може бути виявленою тільки за допомогою соціальної мікроскопії – теорії, яку Дж. Морено  ство? рив як елемент більш широкої концепції – мікросоціології. Як зау? важує Морено, “соціальна мікроскопія” у з’єднанні з соціометрич? ними прийомами поклала початок теоретичним і практичним осно? вам мікросоціології. Вивчення “первинних атомістичних структур


людських відносин” розглядалось Морено як “попередня і необхід?

на основна робота для більшості макросоціологічних досліджень”.

Сутність “загальної теорії соціометрії” полягає у ствердженні того, що соціальні системи включають в себе не тільки суб’єктивні, зовніш? ньо виявлявлені відносини  (макроструктуру), але й суб’єктивні, емоційні відносини, які часто є прихованими (мікроструктуру). Як заз? начає Морено, всі напруги, конфлікти в суспільстві зумовлено неспівпа? данням макро? та мікроструктур, тобто система симпатій /антипатій, яка відображає відносини на рівні мікроструктури, часто не вміщуєть? ся в рамки заданої індивіду макроструктури. Отже, задача полягає  в тім, щоб перебудувати макроструктуру таким чином, щоб привести її у відповідність з мікроструктурою. Тобто необхідна своєрідна  “соціо- метрична революція”, сутність якої полягає  в тому, щоб розв’язати всі конфлікти в сучасному  суспільстві  шляхом  підбору або переста? новки людей відповідно до їх симпатій. Недаремно головна робота Дж. Морено називається “Соціометрія. Експериментальний метод і наука про суспільство. Підхід до нової політичної орієнтації” (1958).

Соціометрична методика, що виявляє симпатії  і антипатії  для

того, щоб здійснити деякі переміщення в середині групи, отримала ши? роке розповсюдження. На основі застосування цієї методики виник цілий напрямок дослідження малих груп, особливо в прикладних галузях.

Прикладна соціометрія техніки опитування і збору даних (со? ціометричний тест, соціоматриці, соціограми, соціометричні індек? си), було розроблено у дослідженнях з ліквідації різних конфліктів у малих групах. Соціометричний тест, аутосоціметрія, ретроспек? тивна соціометрія та інші процедури базуються на вербальних звітах досліджуваних про внутрішньогрупові міжособистісні “вибори” у відповідних ситуаціях. Окрім загальної картини симпатій/ антипатій (соціограми) ці методи дозволяють описати індивідуальні самооці? нки становища людини в групі, виділити неформальних лідерів і “ізольованих”. Отримані за допомогою розрахунків групові індекси показують ступінь згуртованості індивідів в групі, її інтегрованість, обсяг і інтенсивність взаємодії людей, що входять в групу і т.ін.

Сучасні соціально?психологічні і соціологічні  дослідження ма? лих груп і первинних (контактних) колективів майже завжди вклю? чають метод соціометрії (як основного, так і допоміжного). Особли?


вим розділом прикладної соціометрії є так званий соціометричний театр – метод групового тренінгу, що використовує закономірності групової  міжособистісної взаємодії.  Цей метод має два різновиди: психодрама і соціодрама. В першому випадку створюється експе? риментальна група, яка виступає  аналогом  театральної трупи. “На сцені” програються ситуації взаємодії людей, досліджувані тренують? ся у виконанні  міжособистісних ролей. В соціодрамі  “грають” при? родні групи (сім’я, виробничий колектив), в яких “актори” можуть мінятись ролями (наприклад, син виконує роль батька, начальник – підлеглого). Розігруються реальні життєві ситуації, відпрацьовують? ся навички виконання ролей і розуміння інших людей, що  викону? ють ті або інші ролі. На думку Дж. Морено, психічне здоров’я, адек? ватність поведінки  людини залежить  від її становища  у внутрішній, неформальній структурі  відносин  в малій  групі. Нестача  симпатій породжує  життєві  труднощі. Соціометричні процедури  дозволяють визначити становище людини в неформальних зв’язках, зрозуміти її проблеми. В психотерапевтичному театрі пацієнт отримував  полег? шання  завдяки  програванню певних психічних  станів і соціальних ролей на сцені, навчався необхідним навичкам дії в умовах кожного даного “моменту” і “спонтанної творчості”.

Соціометрія Дж. Морено  здійснила  значний  вплив  на роз?

виток соціальної психології малих груп. Методи соціометрії, пси? ходрами і соціодрами  стали робочими  інструментами, що дають корисну інформацію і використовуються у лікуванні неврозів, для профілактики і пом’якшення конфліктів, вимірювання соціаль? но?психологічного клімату  групи, виявлення в них неформаль? них лідерів та ін.

В нашій країні  соціометрія використовується як метод до?

слідження,  який дає можливість одержати кількісні  характерис? тики  групи:  величину  статусу  кожної  групи, наявність  угрупу? вань  всередині  групи, міру згуртованості або роз’єднання,  дані про напружені  або конфліктні діади, тріади, мікрогрупи.  У роз? робку  соціометричної методики  зробили  значний  вклад  вітчиз? няні дослідники (І.П. Волков, Я.Л. Коломинський, А.О. Реан, В.І. Паніотто  та ін.), які досліджували соціометричний статус групи в залежності від віку, мотивації  виборів  і т.ін.