21. Соціальна психологія малих груп

 

Вже понад 100 років мала група залишається предметом дослі? дження численної кількості соціально?психологічних шкіл і на? прямків. Інтерес соціальної  психології до малих груп настільки  ве? ликий, що всю традиційну соціальну психологію можна розглядати як соціальну психологію малих груп.

Мала  група – це безпосереднє соціальне  оточення  індивіда. В

цьому розумінні вона виконує функції зв’язуючого кільця в системі “особистість – суспільство”. Людина усвідомлює свою належність до суспільства  і свої суспільні інтереси через належність до певних соц? іальних груп і організацій, завдяки яким вона приймає участь у житті суспільства. Мала група відіграє важливу роль у вихованні і станов? ленні особистості,  її соціалізації,  являючись провідником тих ідей, установок, цінностей  і норм поведінки, які існують в даному суспільстві  як цілісній системі. Малі групи є відносно самостійними суб’єктами суспільних відносин. З одного боку, вони відображають в собі ті суспільні  відносини,  в які вони органічно  включені,  і транс? формують їх у своєрідні внутрішньогрупові відносини, з іншого – на основі особистих контактів між членами групи виникає мережа емо? ційних, психологічних відносин. Обидві системи відносин – об’єктив? них (суспільних) і суб’єктивних (психологічних) зливаються в єдину систему міжособистісних групових відносин, що надає малим групам особливої якості, яка відрізняє їх від інших соціальних  груп.

Родовою  ознакою  малої групи є належність саме до груп соц?

іальних,  видовою  – безпосередній стійкий  особистісний контакт (спілкування, взаємодія). Прикладами малих груп є сім’я, виробнича бригада, шкільний клас, науковий, військовий та інший колективи.

Мала група стала фокусом інтересу соціальної психології з де? кількох причин. По?перше, ускладнення самого суспільного життя, що було зумовлено посиленням диференціації видів людської  діяль? ності і включенням людей у чисельні  утворення за цими  видами діяльності,  посилило  роль малих груп в житті людини  і вимагало уваги дослідників до цих груп, бо саме в них приймаються групові рішення,  від яких  залежить  успіх всього виробництва. По?друге,


важливою причиною інтересу дослідників до малих груп був також і той факт, що проблема малих груп з’явилась немов би на перехресті психології і соціології, на стику яких і формувалась соціальна  пси? хологія. Малі групи  стають тим предметом  дослідження, в якому віддзеркалюється специфіка самої соціальної психології. Третя при? чина полягає  в тім, що мала група виявилась тією одиницею аналі? зу, де був можливий соціально?психологічний експеримент. Як відо? мо, метод лабораторного експерименту стає на перехресті ХІХ?ХХ ст. критерієм науковості психології, зокрема й соціальної психології. Отже, мала група немов би “допомогла” соціальній психології укрі? питись в якості експериментальної дисципліни.

Будь?який дослідник, що приступає до аналізу об’єднань людей, яке є чимось “надіндивідуальним”, інтуїтивно розуміє, що це надінди? відуальне утворення є малою групою, з якою людина пов’язана з пер? ших днів свого життя, і не просто відчуває на собі її вплив, але через цю групу (групи) отримує  першу інформацію  про зовнішній  світ і надалі організує  свою діяльність.  В цьому розумінні  феномен малої групи немов би лежить на поверхні і зрозумілий на основі здорового глузду. Проте з факту очевидності існування малих груп не випливає зрозумілості їх глибинних сутнісних характеристик, механізмів зв’яз? ку між членами групи та їх впливів на особистість. Перш за все зали? шається проблемою саме визначення поняття “малих груп”.