Система групових очікувань (експектацій)

 

Система групових очікувань (експектацій) є важливим ком? понентом характеристики місця індивіда в групі, що визначає вла? стивості і особливості поведінки людини як члена групи. Поняття

„експектації” (очікування) фіксує той простий факт, що кожен член групи не просто виконує  в ній свої функції, але й обов’язково сприймається, оцінюється іншими. З цього приводу Т. Шибутані розмірковує, що люди рідко бувають ізольованими, діючими  на? одинці, як незалежні агенти. Навіть коли людина фізично знахо? диться одна, вона орієнтується у своїй діяльності  на те, якою буде на це реакція інших. Людська поведінка організується у відповідь на експектації,  які приписуються іншим  людям. Система  групо? вих очікувань  – це певна сукупність  уявлень  про те, як повинен поводитись той або інший член групи в певній ситуації. Група че? рез систему очікуваних зразків поведінки, які відповідають кожній ролі, певним чином контролює діяльність своїх членів. Від кожної ролі очікується виконання деяких  функцій.  І не тільки  простий перелік їх, але й якість виконання цих функцій.

В основі групових очікувань і уявлень про членів групи лежать групові норми і групові санкції. Групові норми за своєю суттю є уявленнями, що вироблені  членами групи в процесі їх життєдіяль? ності про належні  для даної групи способи поведінки.  Всі групові норми є соціальними нормами, тобто являють собою моделі, зраз? ки, еталони належної з точки зору суспільства в цілому і соціальних груп та їх членів поведінки. У всіх суспільствах існують норми відносно того, яка поведінка буде доречною для членів  даного сус? пільства. Деякі з цих норм визначаються всіма членами суспільства (правові закони), інші варіюються  від групи до групи (наприклад, неписані  правила, що диктують членам групи, який одяг потрібно носити). В неформальних об’єднаннях, наприклад, існують норми і правила, які діють тільки в цих об’єднаннях. Соціальні норми – дуже сильні фактори, що впливають на поведінку людини. Це видно хоча б з того, що відбувається з людьми, які порушують  ці норми: інші члени  групи починають  уникати  їх, а інколи,  в крайніх  випадках, навіть примушують їх вийти з групи. Всі виявлення поведінки членів


групи сприймаються, оцінюються, регламентуються у відповідності з соціальними нормами.  Для  того, щоб стимулювати нормативну поведінку і знижувати імовірність появи ненормативності як масо? вого явища, в кожній групі створюється і діє система санкцій. Санкції – це механізм, завдяки  якому група “повертає” свого члена на шлях дотримання норм. Санкції можуть бути двох типів: заохо? чувальні і каральні, позитивні і негативні. Система санкцій призна? чена не для  того, щоб компенсувати недодержування норм, а для того, щоб забезпечити додержування норм. Дослідження групових санкцій потребує конкретного аналізу конкретних груп, бо зміст санкцій  повинен відповідати  змістові норм, а такий аналіз немож? ливо зробити без аналіза конкретних властивостей групи.

Статус особистості в групі. В роботах соціальних психологів останнього  часу це поняття застосовується для  пояснення різних феноменів. По?перше, поняття “статус” трактується як деякий набір прав і можливостей, які людина отримує одночасно зі своєю служ? бовою посадою. Наприклад, іноді окремо визначаються статус ав? торитета  і статус керівника  однієї особи. Найбільш широке засто? сування поняття “статус” отримало у описанні міжособистісних сто? сунків, які вимірюються соціометричною методикою, тобто як ха? рактеристика місця члена групи в системі емоційних  переваг. По? няття приросло до методики, його зміст суттєво звузився, в той час як у характеристиці статусу індивіда в групі потрібно враховувати відносини більш широкої соціальної системи, в яку входить дана група, тобто “статус” самої групи. Адекватна трактовка терміна “ста? тус” передбачає,  що він розглядається як психологічна величина, яка  має відношення до становища  людини  в різних  структурних утворюваннях малої  групи  (не тільки  емоційної). Кожна  людина розкривається в групі через властиві їй якості і особливості, які вона змогла задіяти у здійснення сумісної діяльності.  Через сприйняття цих якостей  інші учасники  створюють образ даного члена групи і далі – свою власну  поведінку  по відношенню  до нього. Сам член групи, сприймаючи особливості  ставлення до себе, створює  влас? ний образ “Я в групі”. В результаті він реалізує поведінку, яка надає йому певне місце, становище  в групі.


В інтеракціонізмі існує традиція  розведення двох видів групо? вого статусу  людини:  конвенційного і особистісного.  На  думку Т. Шибутані,  соціальний статус – це позиція  людини в суспільстві: повага, якою він користується, і його престиж  базуються  на тому, до якої категорії вона належить  і як оцінюється ця категорія в сис? темі соціальної стратифікації. Людина зберігає свій соціальний ста? тус, якщо вона живе у відповідності з конвенційними нормами, які управляють поведінкою  людей цієї групи. Особистісний статус – це оцінка людини “в якості людської істоти”, яку він отримує в своїй первинній групі. Збереження особистого статусу пов’язано зі скоє? нням дій і вчинків, які допомагали б людині підтримувати її стосун? ки з іншими  членами  первинної  групи. Для  людини  її особистий статус є великою індивідуальною цінністю.

Г.М. Андреєва визначає  поняття  “статус” як сукупність  об’єк?

тивно властивих людині характеристик, що визначають  сприйнят? тя її іншими членами групи, самосприйняття і, як з цього виходить, її становище в системах групових відносин. Ще одна характеристи? ка індивіда в групі – це “роль”. Поняття “групова роль” концепту? ально краще всього розроблено в інтеракціонізмі. Роль тісно пов’я? зана зі статусом, і в самому загальному  визначенні вона є поведін? кою, яка соціально очікується від людини – носія певного статусу. У більшості груп існують чітко визначені ролі. Якщо норми опису? ють, як потрібно поводитись  всім членам групи, то ролі – це прави? ла, яким повинні відповідати  люди, що займають  в групі певні по? зиції. На підприємстві, наприклад,  начальник і підлеглий  викону? ють різні ролі і передбачається, що в цій ситуації вони і поводити? муться по?різному. Як і норми, ролі мають велике значення для жит? тєдіяльності людей, бо завдяки  їм люди знають, що можна очікува? ти один від одного. Коли  члени групи слідують ряду конкретних, ясно окреслених ролей, вони почувають себе задоволеними і успіш? но діють. Для  забезпечення ефективності групової діяльності,  до? сягнення  групових  цілей потрібні  розподіл  і кооперація функцій. Типологій групових ролей досить багато, в їх основі лежать відно? сини  влади  – підпорядкування або  переваги  – відторгнення. Найбільш яскраве уявлення про рольовий розподіл в групі дає аналіз таких груп, де є жорстка  ієрархія, нестача ресурсів і проблеми  з їх


розподілом.  Статусно?рольовий розподіл  в такій групі найчастіше визначається таким набором ролей.

– Альфа  – лідер групи, найбільш  енергійний,  авторитетний, користується правом першочергового присвоєння благ.

– Бета  – друга особа в групі з відповідним правом  на блага, менш енергійна, але часто більш інтелектуальна, ніж “альфа”; часто являється хранителем групових норм і правил.

– Гамма – 1 – наближені, опора, соратники, команда “альфи”.

– Гамма – 2 – частіше багаточисельна група інертних  членів групи, які підпорядковуються, стають жертвами маніпуляцій пред? ставників  верхнього рівня.

– Гамма – 3 – опозиція,  підгрупа незадоволених своїм стату? сом, але змушених підпорядковуватись; по відношенню до них зас? тосовується політика  “батога та пряника”  (“пряником” може бути введення  в число наближених (кооптація), а “батогом” – обмежен? ня прав, отриманого  винагородження, достатку, вигнання  з групи і навіть до фізичної розправи).

– Гамма – 4 – блазень, який  дозволяє собі (з дозволу  лідера)

критичні зауваження, підтримує  видимість демократії, свободи сло?

ва і т.ін., за статусом може бути на рівні від “гамма – 1” до “гамма – 3”.

– Омега – “козел відпущення”, особа, яка приймає на себе гру? пову агресію. Така роль для групи є необхідною для згуртування, демонстрації  єдності, відчуття  почуття  “ми” (на противагу  “омезі”, яка як раз і є “вони”). Якщо особа в позиції омеги не згодна зі своїм статусом і покидає групу, група знаходить іншу на цю роль. Досить сильно  такий  груповий  тиск виявляється і в групах соціально  не? зрілих особистостей  – дітей, правопорушників.

Існує дві потенційно  небезпечні ситуації, пов’язані з соціаль?

ними ролями.  Перша  полягає  в тім, що людина  може настільки “увійти в роль”, що його особистісна  ідентичність  і його осо? бистість просто?напросто зникають. Ф. Зімбардо і його колеги провели  експеримент,  завдяки  якому  вони довели, що соціальні ролі настільки сильні, що вони здатні поглинути особистісну іден? тичність, в результаті чого людина стає дійсно тим, кого вона грає. Експеримент полягав  у наступному.  В приміщенні факультету психології  Стенфордського університету зробили  імітацію тюр?


ми і запросили студентів за платню зіграти ролі ув’язнених і на? глядачів (1973). “Наглядачів”  і “ув’язнених” одягнули  в належну уніформу.  Дослідники планували спостерігати  студентів  протя? гом двох тижнів, щоб з’ясувати, чи почнуть вони поводитись  як справжні  тюремні ув’язнені і наглядачі.  І як з’ясувалось, студен? ти дуже швидко засвоїли  надані їм ролі – настільки  швидко, що учені змушені були перервати  експеримент уже через шість днів. Багато  хто з “наглядачів” почали поводитись агресивно, грубо і навіть  жорстоко,  вигадуючи  різні  способи  образити  “ув’язне? них”. “Ув’язнені”, навпаки, стали пасивними,  немічними  і замк? неними. Деякі з них “впали” в такий  тривожний і депресивний стан, що їх прийшлось звільнити від участі в експерименті ра? ніше за інших. Кожен з учасників  знав, що це – психологічний експеримент,  і що “тюрма” – лише  імітація.  Однак  люди  на? стільки “входили в роль”, що їх особиста ідентичність  і почуття розсудливості майже зникли.

Якщо  соціальні  ролі  здійснюють  на людей  такий  сильний вплив у імпровізованій тюрмі, то можна собі уявити, яку силу вони мають у справжній тюрмі, а також і в інших ситуаціях  з чітко виз? наченими  ролями.  Друга небезпечна  ситуація,  що пов’язана з со? ціальною  роллю – це та ціна, яку приходиться платити,  якщо дії людини не відповідають очікуванням оточуючих. Очікування, що пов’язані з соціальними ролями, особливо часто приводять до не? порозумінь, якщо розподіл цих ролей довільний  або несправедли? вий, як у випадку  з суспільними очікуваннями, що базуються  на належності  людини  до певної статі. Як уже йшлося  в розділі  про гендерну культуру  суспільства, у всіх культурах існують конкретні правила  відносно  маскулінної і феміфнної поведінки.  Ці рольові очікування можуть обмежувати  свободу дій людини, а також ста? вати причиною  негативного  ставлення до тих, хто поводиться не так, як  від них очікується. Е. Аронсон  наводить  такий  приклад. Гетеросексуальний чоловік  51 років, одружений,  має двох дітей, але не хоче відповідати  одній деталі традиційної чоловічої ролі – він любить вдягатись  в жіночий одяг. Він дорого платить  за свою нетрадиційну пристрасть: його будинок  двічі піддавався  нападу, його арештовувала поліція, і він ледве не втратив роботу.

 

Гендерні ролі не є чимось таким, що людина може вибрати. Проте більшість ролей в соціальних  групах не так жорстко  зав? дані, це позиції,  які людина  вибирає  або прагне отримати  і на? решті отримує. Наприклад, якщо людина вибрала  роль студен? та, і якщо  вона буде добре працювати,  то імовірно,  що колись вона може взяти  на себе роль професора,  або адвоката, або пре? зидента  фірми.  Можливо,  що найважливішою роллю  в групі є роль лідера, бо від здібностей лідера залежить  успішність діяль? ності групи, а іноді і саме її виживання. То не дивно, що більшість соціально?психологічних робіт в аналізі соціальної  ролі присвя? чено саме ролі лідера.

Розглянуті параметри  соціальної  групи – це лише певна кон? цептуальна схема, на основі якої можна аналізувати групи. На деякі параметри  було звернуто  більшу увагу, ніж на інші. Ті параметри, яких в цьому розділі було лише трішки зачеплено, досліджено в со? ціальній  психології настільки  широко, що вони являють собою са? мостійні розділи, про які потрібно говорити окремо.