Каузальна атрибуція

 

Ситуація, в якій відбувається соціальна перцепція,  пов’язана також з аналізом причин поведінки об’єкта сприймання. Наші суд? ження про те, що дії людей, цілих народів, націй залежать від того, як ми пояснюємо  їх поведінку. В світлі власних  пояснень  ми мо? жемо розцінити факт позбавлення життя деякої особи як навмис? не вбивство,  ненавмисне  вбивство,  самозахист  або патріотизм.  В залежності від того, як ми це проінтерпретуємо, ми можемо розці? нити дружелюбне ставлення до нас як любов або як спробу здобу? ти прихильність. Враховуючи  важливу  роль таких  пояснень,  со? ціальні психологи вивчають процес інтерпретації і оцінки дій інших людей. Висновки  людей про те, чому люди діють певним  чином, дуже важливі: вони визначають їх реакції і рішення відносно інших. Проте  не тільки  необхідність  об’єднати  зусилля штовхає  людей шукати пояснень поведінки інших. В багатьох дослідженнях підкреслюється, що пізнання причини людських вчинків є стійкою людською  потребою. Ця властивість тлумачення поведінки  при? таманна кожній людині, складає багаж її житейської психології. У будь?якому спілкуванні люди якимось  чином, навіть не ставлячи це в якості  спеціального завдання,  отримують  уявлення про те, чому і навіщо людині дано одночасно зі сприйняттям вчинку іншої людини сприймати і його дійсну причину. У буденному житті люди часто не знають дійсних причин поведінки  іншої людини або зна? ють їх недостатньо.  Тоді, в умовах дефіциту  інформації,  вони по?


чинають приписувати один одному причини  поведінки  або якісь зразки  поведінки  чи якісь більш загальні  характеристики. Вини? кає ціла система способів такого приписування – атрибуція (від lat. atributio – наділяти,  приписувати). Цими  способами  можуть бути: приписування на підставі схожості поведінки  особи, яка сприймає,  з якимось  іншим зразком,  який  мав місце в минулому досвіді аналізу власних мотивів, які передбачені в аналогічній  си? туації. Галузь соціальної  психології, яка аналізує  процеси припи? сування, отримала  назву каузальної атрибуції. Каузальна атри? буція – це своєрідна інтерпретація та оцінка людиною причин і мотивів поведінки інших на ґрунті буденного, житейського досвіду. Вона може стосуватись сприймання не тільки  окремих людей, а й соціальних  груп і самої себе. Теорії  каузальної атри? буції широко представлені в західній соціальній  психології.

Дослідження каузальної атрибуції направлені на вивчення праг? нень пересічної людини, “людини з вулиці”, зрозуміти  причину і на? слідки  тих подій, свідком  або учасником  яких  вона є. Це включає інтерпретацію своєї і чужої поведінки,  що і складає міжособистісне сприйняття. Якщо на перших етапах дослідження атрибуції мова йшла лише про приписування причин поведінки іншої людини, то пізніше стали вивчатись способи приписування більш широкого класу харак? теристик: намірів, почуттів, якостей  особистості. Сам феномен при? писування виникає тоді, коли у людини є дефіцит інформації про іншу людину, замінити її приходиться процесом приписування.

Сучасна теорія каузальної атрибуції базується на положеннях, розроблених Фріцом Хайдером (1958), який вважається автором цієї теорії. Теорія каузальної атрибуції намагається пояснити, яким чи? ном люди приписують характеристики і якості  іншим  людям. Ця теорія стверджує, що в соціальних ситуаціях спостерігається наступ? на послідовність: людина спостерігає  поведінку  іншої людини, ро? бить логічний висновок про наміри цієї людини, базуючись на діях, які сприймаються, і далі приписує йому якісь приховані мотиви, що узгоджуються з цією поведінкою. Ф. Хайдер проаналізував “психо? логію здорового глузду”, завдяки якій людина пояснює повсякденні події, і прийшов до висновку, що люди прагнуть приписати поведі? нку  внутрішнім (наприклад, особистісним схильностям)  або


зовнішнім  причинам  (наприклад, якісь  ситуації).  Учитель  може поцікавитись, в чому причина поганої успішності дитини – в недо? статній  мотивації  і здібностях  (“атрибуція за схильностями”) чи фізичних і соціальних  обставинах  (“атрибуція за ситуацією”).  Ця відмінність  між внутрішніми (диспозиційними) і зовнішніми (си? туаційними) причинами часто стирається, тому що зовнішні ситу? ації породжують внутрішні зміни. Отже, теорія каузальної атрибуції

– це теорія про те, як люди пояснюють поведінку інших, чи припи? сують вони причину дій внутрішнім диспозиціям людини (стійким рисам, мотивам і установками) чи зовнішнім  ситуаціям. Дослідни? ки атрибуції виявили схильність людей ігнорувати  ситуаційні при? чини дій і їх результатів на користь диспозиційних.