Формування першого враження про людину

 

Найбільш розробленою галуззю соціальної  перцепції  є до? слідження, пов’язані з формуванням першого  враження про людину. Якщо в процесі тривалого  спілкування відносини  між людьми стають індивідуальними, які важко якось схематизува? ти, то на перших етапах спілкування значну роль відіграють різні узагальнені схеми, стереотипи  сприйняття вчинків і почуттів іншої людини. В цій ситуації об’єкт сприймається як носій пев? ної ролі, це, так би мовити,  ситуація  рольової  взаємодії.  В цій ситуації, як правило, ставиться задача наділення об’єкта певни? ми ознаками,  на основі яких може бути побудовано  первинний контакт. Ця ситуація  визначається як монологічна,  об’єктна, бо інша людина сприймається крізь  призму  соціально  сформова? них рольових  і міжгрупових уявлень,  узагальнень.  Механізми сприйняття, що релевантні  такій задачі,– це схеми першого вра? ження, стереотипізація, внутрішньогруповий фаворитизм. В ситуації  формування першого  враження про людину  виникає ряд ефектів, які зумовлюють  особливості  сприйняття суб’єктом об’єкта. Це, перш  за все, так  званий  ефект ореолу або “гало? ефект”. Суть його полягає  в тім, що при сприйнятті незнайомої людини  образ створюється не на основі безпосередньо сприй? нятого, а вбудовується в деяку попередню  інформацію про лю? дину, яка  оточує її певним  ореолом  (позитивним або негатив? ним). Ефект ореолу виявляється у формуванні першого вражен? ня в тому випадку, коли є мінімальна  попередня  інформація про людину, що сприймається. Ореол виступає фільтром,  через який пропускається лише обмежена  кількість  якостей,  або позитив? них, або негативних.

З цим ефектом  пов’язані два інших – ефект “первинності” та “новизни”, які зумовлюють створення образу людини, що сприймається, в залежності від порядку пред’явлення інформації про неї (які якості називаються спочатку і які – потім). Ці ефек? ти пов’язано зі складною  системою організації  інформації.

В дослідженнях ефекту  ореола  виділяються три основних фактори  виникнення оціночної  помилки  і, відповідно, три схе?


ми формування першого враження,  які визначаються присутнім в ситуації  знайомства певним  фактором: перевершеності парт? нера, привабливості партнера  і схожістю  об’єкта сприйняття з суб’єктом. Перша схема – це схема соціальної  перцепції  в ситу? ації, коли суб’єкт відчуває перевершеність партнера  за якимось важливим для нього параметром  – розумом, зростом, матеріаль? ним становищем  та ін. Сутність  помилки  у сприйнятті людини, яка перевершує суб’єкта сприйняття за важливим параметром, полягає  в тім, що об’єкт  оцінюється їм значно  вище  і по всім іншим значимим  параметрам. Кажучи інакше, відбувається його загальна  особистісна  переоцінка.  Наприклад, якщо  об’єкт оці? нюється  як  розумний,  то він також  буде оцінюватись і як  по? рядний, і як хороший  співрозмовник і т.ін. І навпаки, якщо лю? дина, яку суб’єкт сприймає  як таку, що поступається йому в зна? чимому параметрі, теж попадає в поле дії фактора переверше? ності, він незалежно  недооцінюється спостерігачем.

Друга схема пов’язана зі сприйняттям партнера як надзвичайно привабливого зовнішньо. Помилка привабливості полягає в тім, що зовнішньо  приємну  людину  люди схильні  переоцінити за іншими важливими для них психологічними і соціальними параметрами. Це було підтверджено експериментально. Соціальні психологи Бершайд і Уостер показали, що більш гарних на фотографіях людей оцінюють як більш впевнених  у собі, щасливих і відвертих, а гарних жінок чо? ловіки схильні оцінювати більш турботливими і порядними.

Третя схема сприйняття партнера  спрацьовує за умови його схожості з суб’єктом сприйняття. Помилка полягає в тім, що лю? дей, які  добре ставляться до людини  або поділяють  якісь  важ? ливі її ідеї, він схильний  оцінювати  вище і за іншими психологі? чними  показниками. Інакше  кажучи,  люди, які є близькими до суб’єкта  сприйняття своїми  переконаннями, виявляються для нього кращими  за людей, які  мають протилежні погляди. На цьо? му феномені створено відомі техніки маніпулятивного спілкуван? ня, скажімо такі, як правило трьох “так”: зроби так, щоб людина в розмові три рази підряд відповіла на твої запитання “так” (навіть дуже прості), і ти можеш розраховувати на його більшу при? хильність  у вирішенні  принципових питань.