Візуальна психодіагностика

 

На основі використання досліджень сучасної психології з різних типологій і класифікацій, заснованих на виявленні і систематизації характерних зовнішніх відмінностей людей, а також результатів ет? нічних, антропологічних і лінгвістичних досліджень,  основних  по? ложень загальної і диференціальної психології, психологами ство? рена візуальна психодіагностика як система практичних знань і технік пізнання людей за їх зовнішніми ознаками. Візуальна психо? діагностика  досліджує  всі зовнішні виявлення вигляду і поведінки людини з метою вивчення її особистісного змісту. Візуальна  психо? діагностика (термін введено українським психологом Г.В. Щекіним у 1989 р.) є сугубо пикладним знанням, яке особливо потрібно спе? ціалістам, що працюють з людьми, для діагностики їх особистісних, індивідуально?типових і професійно важливих якостей.

З візуальної  психології вийшло ряд робіт, написаних  Г.В. Щекі? ним, які мають своїм призначенням задоволення потреб спеціалістів кадрових  і соціально?психологічних служб у знаннях  для  розробок методик підбору, підготовки і раціонального використання персоналу в різних галузях виробничої і невиробничої сфери суспільного життя. Практична спрямованість і відносна доступність візуальної психодіаг? ностики, необхідність широкого втілення прикладної психології в різні галузі суспільної діяльності передбачає можливість проведення окре? мих обстежень особами без спеціальної психологічної підготовки: пе? дагогами, лікарями, керівниками різних рівнів, спеціалістами по ро? боті з персоналом та ін. В зв’язку із застосуванням технік візуальної психодіагностики виникає  проблема  точності  міжособистісної пер? цепції. З цього приводу В.Г. Щекін зазначає, що правильна діагности? ка, яка спирається на наукову інтерпретацію даних обстеження, резуль? тати комплексного вивчення людини в рамках особистісного підходу, глибокий аналіз змісту отриманих  в діагностичному обстеженні відо? мостей  можуть бути забезпеченими тільки  висококваліфікованими спеціалістами, які мають знання в галузі теоретичної психодіагности? ки, психометрії, теорії психологічних вимірювань, варіаційної  статис? тики. Застосування тестів, експертних оцінок не є методиками прямої реєстрації чисельних якостей особистості іншої людини, вони не зніма?


ють основного недоліку – відсутності можливості перевірити точність сприйняття людини через пряме співставлення з даними об’єктивних методик. Це змушує шукати інші підходи до самої проблеми і шляхів її вирішення. Один з них – осмислення сукупності  „перешкод”, які сто? ять на шляху міжособистісної перцепції. Однією з перешкод є надзви? чайна розповсюдженість різних  „ходячих уявлень”  відносно  зв’язку фізичних характеристик людини  і її психологічних особливостей. Довільні уявлення про зв’язок різних характеристик людини отрима? ли назву „ілюзорних кореляцій”. Ці ілюзорні кореляції є своєрідними стереотипами, які виникають на основі спрощених уявлень  про взає? мозв’язок між зовнішніми ознаками людини та її особистісними особ? ливостями. Стереотипи виникають в результаті уявлень, побудованих на уривках  знань з психологічних концепцій  фізіогноміки, типології особистостей та інших теорій про зовнішні вияви особливостей люди? ни, які функціонують в побутовій  свідомості людей у викривленому вигляді. О.О. Бодальов отримав в цьому відношенні  цікаві дані: з 72 опитаних ним людей відносно того, як вони сприймають зовнішні риси інших людей, 9 відповіли, що квадратне  підборіддя  – ознака сильної волі, 17 – що високий лоб – ознака розуму, 3 – ототожнюють жорстке волосся з непокірним характером, 16 – повноту – з доброзичливістю, для двох товсті губи – символ сексуальності, для п’яти малий зріст – свідчення  владності, для однієї людини близько  посажені очі означа? ють запальність, а для п’яти інших врода – ознака дурості.

Дуже давно в соціальній психології з’явилась ідея знайти різні за? соби розвитку перцептивних здатностей у людей. Не дивлячись на те, що питання про можливості навчати людину мистецтву більш точного сприйняття іншої людини є дискусійним, все ж таки зусилля з цього приводу здійснюються. Вони пов’язані з використанням для цих цілей соціально?психологічного тренінгу. Поряд з тим, що тренінг застосо? вується для навчання мистецтву спілкування загалом, його спеціальні прийоми  орієнтовано на підвищення перцептивної компетентності, тобто точності сприйняття. У вітчизняній психології перші такі трені? нги розроблено Л.А. Петровською (1989). Осмислення проблеми точ? ності міжособистісної перцепції пов’язано з урахуванням особливос? тей суб’єкта перцептивних відносин. В перцептивний процес включе? но мінімум дві людини і кожна з них є активним суб’єктом.