Конфлікт

 

Конфлікт – це відкрите протистояння між членами взаємодії, яке виникає  внаслідок  взаємовиключних інтересів  і позицій.  Проблема конфліктів розглядається не тільки в соціальній психології, а й у пол? ітології, соціології. В 60?х роках ХХ ст. на стику соціальної психології, соціології і психології особистості виникла  спеціальна  галузь знань – конфліктологія, яка орієнтується на соціальну практику, на здійснен? ня допомоги людям у розв’язанні конфліктів, які у них виникають.

Соціально-психологічний конфлікт – це особливий вид міжо-

собистісної взаємодії, в основі  якої  лежить об’єктивна супе- речність цілей, інтересів і думок учасників. На  психологічному рівні ця суперечність виявляється в сильних негативних переживан? нях учасників  щодо ситуації, опонентів і самих себе.

В цьому визначенні є три важливих моменти для розуміння суті

соціально?психологічного конфлікту. По? перше, конфлікт може розгор? татись в різних системах соціальних  відносин. По?друге, не все те, що масова свідомість іменує конфліктом – чвари, суперечки, нерозуміння, розходження і т. ін. – є соціально?психологічним конфліктом, бо останній побудовано саме на сумісних, протилежно спрямованих тенденціях. По? третє, не кожна об’єктивна суперечність перетворюється в конфлікт. Вона повинна пройти деякий шлях від власне суперечки до конфлікту як пси? хологічної реальності, важливою  складовою якої є переживання учас? ників. За своїм знаком вони здебільше є негативними.

Суперечність, яка  лежить  в основі  соціально?психологічного конфлікту, породжує  так звану „об’єктивну конфліктну ситуа- цію”. Об’єктивна  ситуація  має свою структуру,  яка графічно  може бути зображена так.

 


Два основних структурних компоненти – це сторони конфлікту і його об’єкт. Сторони конфлікту представлено конкретними людь? ми і їх цілями, які є близькими в рамках однієї сторони і знаходяться в суперечності  з цілями  опонентів  – тих, хто складає  іншу сторону. Учасників конфліктів може бути дуже багато, а сторін – не менше двох. Кожна  сторона займає  в конфлікті певну позицію. Позиція в даному  випадку  – це більш?менш  точна  і відповідна  реальності відповідь учасників  на питання  причин участі у конфлікті. Внутрі- шня позиція – це сукупність  мотивів, реальних  інтересів, цінностей, що спонукають людину або групу приймати участь у конфлікті. Внут? рішня позиція  може не усвідомлюватись учасниками, частіше вони пред’являють собі і спостерігачам зовнішню позицію. Вона являє со? бою мотивацію, яка звучить соціально і сприймається особистісно.

Об’єкт соціально?психологічного конфлікту – це реальний або

ідеальний предмет, заволодіти  яким прагнуть всі учасники даної взаємодії. Об’єкт має властивості, які перетворюють його в епіцентр розбіжностей. Він неподільний і, на думку опонентів, може належа? ти тільки  одній стороні весь, цілком. Він також   має різну ступінь доступності для учасників. Кожен намагається засобами, що є у його розпорядженні, зробити об’єкт більш доступним до себе і менш до? ступним  для іншого. Взаємодія,  яка має у своїй основі таку струк? туру, має багато шансів перетворитись в психологічний конфлікт, якщо об’єктивна суперечність  пройде стадії ідентифікації і фор- мування суб’єктивного образу конфліктної ситуації.

В даному випадку під ідентифікацією розуміється знаходжен? ня осіб, що перешкоджають досягненню  цілі. Людина, яка включе? на в конфлікт, може до якогось часу не усвідомлювати його. Однак в деякий  момент його кроки  у досягненні  певної мети стають не? можливими, в результаті чого виникає  стан фрустрації.  Причину цього явища людина може приписати чому завгодно: собі, обстави? нам, іншим людям. В тому випадку,  якщо причину  своїх невдач у досягненні  потрібного об’єкту людина припише  іншим людям, ви? никає ідентифікація, яка далі веде до конфлікту.

Ідентифікація може бути істинною і помилковою. В першому ви? падку людина справедливо приписала іншій особі причину фрустрації. Ця людина дійсно є її опонентом і претендує на той самий об’єкт. У ви?


падку помилкової ідентифікації опонент вибирається неправильно. Якщо в цьому випадку опонент втягується в конфліктні відносини,  то вини? кає так званий помилковий конфлікт, який розв’язувати дуже важко, бо він не має ніякої об’єктивної основи, крім емоційного неприйняття.

Наступний крок  у перетворенні об’єктивної  суперечливості в психологічний конфлікт – це формування в опонентів образу кон- фліктної ситуації. Суб’єктивний образ конфліктної ситуації вклю? чає уявлення про себе в конфлікті (цілі, цінності, можливості), про опонентів, про ситуацію, в рамках якої розгортається конфліктна взає? модія. Оскільки в суб’єктивних образах конфлікту відбувається транс? формація об’єктивної ситуації конфлікту, то можливі  викривлення останньої. Дослідники виділяють декілька  напрямків викривлення об’єктивної конфліктної ситуації в її суб’єктивному образі.

– Схематизація, спрощення реального  конфлікту. Так  як

конфліктні відношення надмірно експресивні,  вимагають від люди? ни багато психічних сил, і на аналіз багатоманітних аспектів взаємо? відносин їх не хватає, виникає неусвідомлена тенденція до суб’єктив? ного звужування відносин. Людина виділяє і концентрується на одній із ліній відносин, тій, де їй простіше всього розгорнути конфлікт.

– Викривлення і зменшення сприйманої перспективи розвит? ку взаємодії.  У свідомості  учасників  конфліктні відношення не? мов би завершують,  втрачають  своє майбутнє.  Небезпека такого викривлення в тім, що опоненти, здійснюючи свої дії у відношенні один до одного, не прораховують, ігнорують їх наслідки,  що при? зводить до ескалації проблеми.

– Поляризація оцінок  і суджень.  У відношенні  до власної

поведінки  і намірів партнера  починають  діяти чорно?білі кате?

горичні судження.

– Комунікативні викривлення. В комунікації опонентів  спра? цьовують  різноманітні бар’єри, які фільтрують інформацію,  нада? ють словам вигаданого смислу.

– Атрибутивні викривлення. Виявляються у приписуванні собі і іншому мотивів, особистісних  властивостей, намірів в спрощенні відносин.  В процесі  розвитку  конфлікту часто   гіперболізуються недоліки  і негативні  риси особистості  опонента, свій же образ на? діляється позитивними рисами.


В теоретичній моделі, що розроблено  у вітчизняній психології Л.А. Петровською, соціально?психологічний конфлікт проходить чотири стадії розвитку: виникнення об’єктивної конфліктної ситуа? ції, інциденту, конфліктних дій, завершення.

На першій  стадії конфлікт як психологічна реальність  ще не представлений, однак уже існує його зародок. Люди, почавши діяти і усвідомивши неефективність дій, почнуть пояснювати для себе цю фрустрацію.  Інциденти і є формами  фрустрацій. Це різні події, які демонструють учасникам взаємодії існування деякої проблеми. Суть проблеми  може бути ще не виясненою,  але виникає  напруга, супе? речки. Саме на цій стадії виникає  істинна або помилкова ідентифі? кація і починає формуватись образ конфлікту.

Стадія конфліктних дій є центральною.  На цій стадії відно? сини опонентів бурхливо  розвиваються, що приводить до зміни практично всіх структурних компонентів конфліктної ситуації. Об’єкт конфлікту має тенденцію до розростання, в конфлікт втягується все більше учасників. Будучи  драматичною  і напру? женою, третя  стадія  не може тягнутись  дуже довго, і конфлікт переходить на стадію завершення.

Існують дві можливості розв’язання конфлікту: створення умов, які не допускають подальших інцидентів, і розв’язання самої об’єк? тивної суперечності.

Зняття інцидента – це спроба погасити конфлікт або че?

рез переведення його на стадію усвідомлення (без конфліктних дій), або на  стадію  неусвідомленої конфліктної ситуації.  Тут можливі  такі способи:

– Забезпечення виграшу одній стороні. Це можливо лише тоді, коли сторона, яка прагне, прийняла свою поразку. Проте, необхідно пам’ятати, що перемога однієї сторони – це завжди тимчасовий стан, який зберігається до найближчого серйозного інциденту.

– Зняття конфлікту за допомогою брехні. Такий  спосіб лише

дає сторонам відстрочку у вирішенні своїх проблем.

– Зміна цільових установок хоча б одним з учасників. Це ситуа?

ція, коли одна зі сторін більше не бажає володіти об’єктом конфлікту.

– Зникнення самого об’єкта конфлікту по волі учасників  або поза їх бажанням.