Спеціалізовані соціально-психологічні методи

 

До спеціалізованих соціально?психологічних методів належить пер ш  за  все  соці ально-психолог і чний   експ ерим ен т.  В ін відрізняється від спостереження (емпіричного методу) активним втручанням в ситуацію з боку спостерігача.

Експериментальні методи різноманітні за організацією їх

проведення.

 

Лабораторний експеримент

 

В загальній психології за допомогою цього методу в спеціально обладнаних лабораторіях досліджуються пам’ять, сприйняття, увага, термін  протікання психічних  процесів,  швидкість  реакції  і багато іншого за допомогою спеціальних приладів.  Суть метода полягає  у порівнянні результатів суб’єктивних, існуючих у свідомості людини еталонами, з об’єктивними, що знаходяться поза свідомістю людини.

Якщо  проаналізувати публікації  в західних  журналах  за ос?

танні десятиліття ХХ ст., то в них доля публікацій з лабораторним експериментом переважає,  складаючи  84?85 %. З цього  факту більшість  дослідників робить висновок,  що критерієм науковості в соціальній  психології вважається застосування лабораторного експерименту. Таким же обов’язковим критерієм вважається зас? тосування  статистичних методів.

Соціальні психологи експериментують, утворюючи ситуації, які

імітують важливі особливості нашого повсякденного життя. Д. Ма? йерс дає таке визначення експериментальному дослідженню: це є дослідження, в якому  виявляється інформація про причинно?на? слідкові зв’язки через маніпуляцію одним або декількома фактора? ми (незалежними змінними) і контроль  інших. Основними факто? рами, які застосовуються в лабораторному експерименті, є незалеж? на змінна і залежна змінна.

Незалежна змінна – це експериментальний фактор, яким маніпу? лює дослідник, виясняючи, як зміни цього фактору впливають на нас. Залежна змінна – це вимірювана змінна, яка отримала свою назву від того, що вона може залежати від маніпуляцій незалежної змінної.


Для того, щоб проілюструвати лабораторний експеримент, роз? глянемо один із них, який вважається класичним. Його проводили американські соціальні психологи Аронсон і Карлсміт. Експеримен? татори ставили  перед собою задачу – перевірити гіпотезу, згідно з якою індивіди, що пройшли більш сувору процедуру ініціації (прийом в групу), будуть вважати цю групу більш привабливою для себе (більше дорожити нею), ніж індивіди, які пройшли  не таку су? вору процедуру ініціації, або були прийняті в групу без ініціації. Для участі в експерименті було запрошено студенток одного з коледжів. Їм було об’явлено, що вони будуть приймати участь у серії групо? вих дискусій з проблеми  психології статі. Кожна зі студенток, при? бувши в лабораторію, проходила бесіду з експериментатором, який повідомляв їй, що мета експерименту – вивчення динаміки  групо? вої дискусії, а тема “психологія  статі” вибрана  спеціально,  щоб за? цікавити  якомога більше учасників.  Далі він зізнавався в тому, що велика незручність, яка пов’язана з темою, полягає в тім, що багато досліджуваних соромляться говорити  на ці теми. Після  цього екс? периментатор запитував  студентку,  чи може вона (на відміну  від інших) вільно обговорювати  психологічні  проблеми  статі. Як пра? вило, відповіді були позитивними.

Після цього досліджуваних розбивали методом випадкової ви?

бірки на три групи: тих, хто пройшов сувору ініціацію, помірно су? вору і тих, хто обійшовся  без цієї процедури. В останній групі дос? ліджувані  отримали  інструкцію  розпочинати дискусію  відразу  ж. Досліджуваним двох інших груп експериментатор говорив, що для більшої впевненості необхідно спочатку перевірити, чи дійсно вони здатні відверто обговорювати  такі інтимні проблеми.

Під цим приводом  їх просили  пройти  “тест” немов  би для

відсіва сором’язливих. В групі суворої ініціації студентки повинні були  прочитати  вголос  експериментатору?чоловікові 12 нецен? зурних слів і два яскравих описування сексуальних сцен з сучас? них оповідань. В групі помірно суворої ініціації дівчат просто просили  прочитати  голосно  слова, пов’язані з сексом,  але цен? зурні. Далі кожна  з досліджуваних займала  місце в ізольованій кабіні, де через навушники прослуховувала “дискусію” немов би дійсно  присутніх  учасників,  а насправді  – запис  дискусії  (чим


досягалась  одноманітність стимулу для всіх досліджуваних). Після  прослуховування експериментатор просив кожну з дослі? джуваних оцінити дискусію і якість виступів за підготовленою шкалою. Отримані результати підтвердили гіпотезу. Студентки в групі з суворою ініціацією оцінили групу (існуючу лише на па? пері) як більш привабливу, ніж студентки  з помірно суворою ініціацією  і без ініціації.

Описаний експеримент відповідає  більшості  стандартів,  які прийняті в соціальній психології: в ньому чітко сформульована гіпо? теза, її перевірці підпорядкована вся процедура експерименту, смисл якої полягає в ізоляції двох експериментальних змінних – незалеж? ної (ступінь жорсткості ініціації)  і залежної (привабливість групи), у встановленні між ними причинно?наслідкового зв’язку і, що є най? головнішим – у забезпеченні суворого контролю більшої частини супровідних умов. Саме в цьому контролі полягає основна перева? га лабораторного експерименту.

Метод лабораторного експерименту є коректним,  але дос? ліджуваний знає, що він іде на дослідження, і результати можуть бути не дуже достовірними, оскільки  існує магія прибору, перед яким одні поводяться зібрано, інші розслабляються і показують гі рш і  р е з ультати . Д о слідж увани х  мо же  б е нт е ж и ти  так о ж штучність  середовища.

Природний експеримент проводиться в природних  умовах.

Досліджувані не підозрюють,  що над ними відбувається експе? римент, і поводяться звичайно. Метод використовувався в Росії ще в 1910 році психологом  Лазурським для вивчення  поведінки школярів.  Його можна застосовувати також для індивідуально? го спостереження за іншими, для вивчення можливостей колек? тиву.  Давно  відомий  спосіб  перевірки  на чесність  робітника, коли йому підкидають  гроші або речі. Роботодавець часто непо? мітно  перевіряє,  яку  нагрузку  може  витримати робітник  – за кількістю годин робочого дня, за часом роботи без перерви, за реакцією  на несподівані  ситуації.  За допомогою  цього  методу можна створювати  робочі колективи, спираючись  на те, що гру? пи можуть утворюватись стихійно  за інтересами,  запропонува? ти вирішити два різних види задач


Метод  соціометричних вимірювань

 

Поняття “соціометрія” означає вимірювання міжособистісних взаємостосунків в групі. Соціометрія отримала  розповсюдження в зарубіжній психології  і соціології  після  появи  в 1934 році книги американського психолога Дж. Морено “Хто виживе?” За визначен? ням Морено, соціометрія  має справу з внутрішньою структурою соціальних  груп, які можна порівняти з ядерною природою  атома або фізіологічною структурою  клітини. Запропоновані Морено со? ціометричні методи застосовуються для діагностики міжособистіс? них і міжгрупових стосунків з метою їх зміни, поліпшення та удос? коналення. Процедурою для встановлення системи групових зв’язків є соціометричний тест. Соціометричний тест – це тест со? ціального рейтингу, в якому кожного члена групи просять вибрати, хто з інших членів групи йому подобається або не подобається,  з ким би він хотів або не хотів працювати, проводити час і т.ін. У пер? шочерговому вигляді рейтинги базувались на вимірюванні симпатій і антипатій;  однак зараз застосовується багато варіацій цієї проце? дури. Часто вона застосовується для досить визначених цілей, та? ких як вибір комітету, робочих груп, громадських організацій  і т.ін. На основі результатів соціометричного тесту створюється схематич? на діаграма, яка називається соціограмою. Соціограма зображує взає? мостосунки індивідів в групі стрілками,  які з’єднують індивідів. Кожна стрілка помічена як привабливість або антагонізм.

Освоєння і застосування соціометрії вітчизняними психологами (радянський період) мало велике  значення  для вивчення соціально? психологічних явищ, становлення нового підходу до їх аналізу в ціло? му. В останні роки в Москві проведено серйозні дослідження, які по? в’язані з аналізом  концептуального і методологічного апарату соціо? метрії. Соціометричні прийоми широко використовуються в ряді спе? ціальних галузей психології: психології спорту, педагогічній психології, військовій психології, патопсихології і олігофренопедагогіці, психіатрії і психотерапії. Описання соціометричних методів увійшло в інструкції з проведення соціально?психологічних досліджень  на промислових підприємствах, у вузівські програми  з психології.  Накопичено вели? кий емпіричний матеріал, який потребує систематизації і осмислення.


Контент-аналіз

 

Одним  із методів соціальної  психології  є контент?аналіз, або метод якісно?кількісного аналізу  змісту  документів  в широкому розумінні цього слова (офіційні і особистісні документи, матеріали масової комунікації,  літератури,  мистецтва  та ін.).

Сутність цого методу полягає у фіксації певних одиниць змісту,

який вивчається, а також у квантифікації отриманих  даних.

Контент?аналіз почав використовуватись в соціальних  науках з

20?30?х років ХХ ст. в США. Вперше цей метод було застосовано  в журналістиці і літературознавстві. Пізніше,  з кінця  30?х років, його використовував Г. Лассуел для досліджень  у сфері політики  і пропа? ганди. Лассуел модернізував контент?аналіз, ввів нові категорії і про? цедури, особливе значення надавав квантифікації даних. Розвиток за? собів масової комунікації спричинило збільшення контент?аналітич? них досліджень в цій галузі. Під час другої світової війни контент?аналіз застосовувався деякими  державними установами  США і Англії для вивчення пропаганди в різних країнах, а також в розвідувальних цілях.

Накопичений досвід контент?аналітичних досліджень було підсумо?

вано в книзі Б. Берельсона “Контент?аналіз в комунікаційних досліджен? нях” (початок 50?х років). В ній автором визначено сам метод, різні його види, критерії і одиниці для кількісного аналізу. Книга Б. Берельсона і досі має значення для розуміння основних положень контент?аналізу.

Після  узагальнень,  зроблених  Б. Берельсоном, в США  з’яви?

лось  багато досліджень,  в яких  контент?аналіз застосовується в різних наукових  напрямках. Найбільш цікавою методичною  нова? цією  була  методика  “зв’язаності  символів”  Ч. Осгуда  (1959), яка дозволяла виявити невипадково пов’язані елементи змісту.

Західноєвропейські дослідники у використанні контент?аналізу спи?

рались на американський досвід. Проте тут теж з’явилось декілька оригі?

нальних методик якісно?кількісного аналізу змісту (Ж. Клейзер, А.Моль).

На  сьогодні  контент?аналіз використовується психологами всього світу. Отримавши розвиток, цей метод став застосовуватись в дослідницьких матеріалах великої кількості соціальних психологів.

Контент?аналіз в соціальній психології використовується у відпо?

відності зі специфікою предмета цієї науки і об’єктом емпіричних до?


сліджень. В першу чергу він застосовується для вивчення людського спілкування, комунікацій і їх суб’єктів як представників мікро? і мак? рогруп. Безпосередніми матеріалами дослідження тут є документи, які розглядаються як “повідомлення”. Поняття “повідомлення” є спе? цифічно соціально?психологічним, в ньому акцентується динамічний характер  об’єкта, його включеність в комунікаційну систему. В ос? танньому мається на увазі залежність повідомлення від особистісних і групових особливостей комунікатора і реципієнта.

Можна виділити такі основні галузі застосування контент?ана?

лізу в соціально?психологічних дослідженнях:

–  вивчення через зміст повідомлень соціально?психологічних особливостей їх утворювачів  (комунікаторів, авторів);

–  вивчення реальних соціально?психологічних явищ (об’єкта, субстанції повідомлень), які відображені у змісті повідомлень, в тому числі явищ, які мали місце в минулому і недоступні для досліджен? ня іншими методами;

–  вивчення через зміст повідомлень соціально?психологічної специфіки різних засобів комунікації, а також особливостей форм і прийомів організації змісту, зокрема пропагандистського;

–  вивчення через зміст повідомлень соціально?психологічних особливостей їх реципієнтів;

–  вивчення через зміст повідомлень соціально?психологічних аспектів впливу комунікації на реципієнтів як представників різних мікро? і макрогруп, а також вивчення успішності спілкування.

Крім того, можна виділити види застосування контент?аналізу у допоміжних  цілях:

– для обробки і уточнення  даних, отриманих  іншими метода?

ми в соціально?психологічних дослідженнях;

– спеціальне – наукознавче – застосування для вивчення нау?

кової літератури з соціальної психології.

Отже, в соціальній  психології контент?аналіз може застосову? ватись, по?перше, як самостійний метод дослідження змісту повідом? лення; по?друге, в комплексі з іншими методами, тобто, коли одно? часно досліджують  не тільки повідомлення, але й інші елементи комунікаційного процесу; по?третє, як допоміжний метод обробки масиву даних, отриманих  іншими методами.


Висновки

1. Становлення соціальної  психології  як науки – це багатома? нітний  тривалий процес,  який  характеризується особливостями стадій його протікання і періодів, в які відбувався. Можна визначи? ти такі стадії оформлення соціальної психології як науки:

– формування соціальної психології як напрямку думки;

–  формування соціальної психології як системи знань;

– стадія диференціації прикладних розділів, перетворення соціаль?

ної психології у загальну теорію і методологічну основу людинознавства.

2. Формування соціальної  психології як напрямку думки здійснювалось на основі таких передумов: накопичення емпіричних даних на основі досвіду практичної діяльності людей; філософські роботи, в яких досліджувались соціально?психологічні питання; дослідження соціально?психологічних проблем  у людинознавстві; становлення соціально?психологічного напрямку в психології; ви? никнення психологічного напрямку в соціології.

Соціально?психологічний напрямок в психології і психологіч? ний напрямок в соціології є основними  джерелами  соціальної пси? хології як науки, яка виникла  на стику психології і соціології.

3. Етап формування соціальної  психології як самостійної  науки передбачає визначення статусу соціальної психології в системі інших наук; визначення предмету дослідження; формування системи кате? горій як інструментального апарату; визначення спеціальних методів дослідження, а також експериментальної і фактологічної бази науки.

4. Існують різні визначення предмета соціальної психології. Ос? кільки  предметом  соціальної  психології  є соціально?психологічна реальність,  яка складається у процесі її суб’єктивного  відображен? ня людиною, то цей предмет не може бути чимось сталим. В залеж? ності від ступеня  розвитку  дослідження соціально?психологічних явищ  змінювалось визначення предмету  соціальної  психології, відбувалось  його уточнення.

5. У дослідженні предмета соціальної  психології є багато про? блем, однією з них є визначення того, що таке соціальне  для  со? ціальної психології. Існує декілька варіантів розуміння соціального у соціально?психологічній взаємодії. З цього приводу відбувались


дискусії,  які тривають  і досі. В результаті цих дискусій  склалось визначення соціальної психології як науки з подвійним  предметом (не два предмети,  а подвійний  предмет). З одного боку – психо? логічні властивості людини, які виявляються у взаємодії з іншими людьми, з другого боку – особливості соціально?психологічних про? цесів і феноменів,  які породжують  ці властивості.  Такий погляд на предмет соціальної психології є консенсусним, що примирює як тих, хто, дотримуючись соціологічного підходу, розглядав  соціальну психологію як науку про „масовидні явища психіки”, так і представ? ників психологічного підходу, які вважали предметом дослідження соціальної психології особистість. З точки зору цього консенсусно? го підходу, соціальну психологію потрібно розглядати як науку, що вивчає і масові психічні процеси, і стан особистості в групі.

6. Поняття „методологія” застосовується в соціальній психології як

сукупність систематичних і логіко?послідовних методів пошуку знання.

Метод – це спосіб отримання фактів. Поняття метода як спо? собу означає  те, що створюється певний  набір операцій,  завдяки яким можна отримати не будь?які, а наукові факти. Науковий факт має таку ознаку як можливість багатократного його повторення.

7. Методи соціальної психології можна розглядати з точки зору виділення таких груп: методи емпіричного  дослідження і спеціалі? зовані соціально?психологічні методи. До емпіричних  методів на? лежать  спостереження, опитування (інтерв’ю, анкетування та ін.), бесіда, невербальна комунікація. До спеціалізованих соціально?пси? хологічних методів належать соціально?психологічний експеримент, метод соціометричних вимірювань,  контент?аналіз та ін.