Взаємодія як організація діяльності

 

Як уже зазначалось, взаємодія – це також, і перш за все, орга? нізація діяльності, як такий процес, в якому відбувається зумовлю? вання індивідуальних дій, що пов’язані циклічною залежністю, в якій поведінка  кожного з учасників  виступає  одночасно стимулом  і ре? акцією на поведінку інших. Сучасний український соціальний пси? холог В.О. Татенко, визначаючи взаємодію суб’єктів між собою як суцільний  взаємовплив, розглядає її як послідовну  зміну суб’єкт? об’єктних характеристик учасників цього процесу: спочатку один є суб’єктом, а інший – об’єктом впливу, а потім – навпаки.

Соціальна взаємодія як організація діяльності  між людьми

складається з таких елементів: діюча особистість,  потреба  в ак? тивізації  поведінки,  ціль діяльності,  метод діяльності,  інша дію? ча особа, на яку спрямована дія, результат  діяльності.  Крім того, елементом організації діяльності  є також зовнішнє  оточення дію? чої особи, або ситуація.  Як відомо, будь?який діючий індивід не знаходиться в ізоляції.  Його оточує матеріальний, речовий  світ, соціальне середовище  (групова  взаємодія), культурне середови? ще (норми і цінності суспільства). Сукупність речових, соціаль? них і культурних умов складає ситуацію, яка виражається в умо? вах дії і засобах дії. Жоден індивід не здійснює діяльності без врахування ситуації. Ситуація входить в систему соціальної взає? модії через орієнтацію індивідів. Розрізняють оціночну і мотива? ційну орієнтацію  індивіда на ситуацію.

Це означає, що кожен діючий індивід повинен оцінити своє ото? чення (інших діючих індивідів, умови і засоби навколишнього се? редовища) і з допомогою мотивації внести корективи в ціль і мето? ди здійснення соціальної  взаємодії.