Методи емпіричного дослідження

 

До цієї групи  методів належать  спостереження,  опитування

(інтерв’ю, анкетування), бесіда, невербальна комунікація.

Спостереження – це науково цілеспрямоване, організоване і пев? ним чином фіксоване сприйняття досліджуваного об’єкта. Метод спос? тереження було застосовано вперше в дитячій психології. Великий фак? тичний матеріал про розвиток дитини було зібрано батьками – відоми? ми психологами в результаті спостережень за розвитком власних дітей.

Н.А. Рибніков в роботі “Дитячі щоденники як матеріал з дитячої психології” (1946) дав історичний нарис цього методу вивчення дити? ни. Аналізуючи значення перших зарубіжних щоденників (Ч. Дарвін,

1877; В. Прейер, 1882), поява яких стала зворотним пунктом в розвит?

ку дитячої психології, він писав про те, що російські психологи можуть претендувати на першість, оскільки А.С. Симонович уже в 1861 р. про? водила  систематичні спостереження за мовним розвитком дитини від народження до 17 років. Тривале  систематичне спостереження за од? нією і тією самою дитиною, щоденна регістрація поведінки, доскональне знання  всієї історії розвитку  дитини, близькість до дитини, хороший емоційний контакт з нею – все це позитивні моменти спостереження.


Однак, спостереження різних авторів проводились з різною метою і їх важко співставляти. В перших щоденниках була відсутня єдина техні? ка спостережень, а інтерпретація фактів була суб’єктивною.

М.Я. Басов вважає, що спостереження за дитиною повинен вести

сам педагог, який навчає дітей в колективі, в який входить дитина. Він підкреслював значення природності і звичайності умов спостереження.

Факти,  що отримані  через спостереження, є дуже  цінними. В. Штерн  в результаті  спостереження за розвитком своїх дочок, підготував  два томи дослідження про розвиток  мови. А.Н. Гвоздєв теж опубікував двотомну монографію про розвиток мови у дітей на основі спостережень за розвитком свого єдиного сина.

В 1925 році в Ленінграді  під керівництвом Н.М. Щелованова була створена клініка нормального розвитку дитини, де спостеріга? ли за дитиною 24 години на добу, саме там були відкриті всі основні факти,  які характеризують перший  рік життя  дитини.  Відомо, що концепція розвитку  сенсомоторного інтелекту  була  побудована Ж. Піаже на основі спостережень за трьома своїми дітьми. Тривале вивчення (протягом трьох років) підлітків одного класу дозволило Д.Б. Ельконіну і Т.В. Драгуновій  дати психологічну характеристи? ку підліткового віку. Угорські психологи  Л. Гараі і М. Кечкі, спос? терігаючи розвиток  власних дітей, прослідкували, як відбувається диференціація соціальної  позиції дитини в умовах сім’ї. В.С. Мухі? на вперше описала розвиток  поведінки  двох синів?близнюків.

Предметом  соціально?психологічного спостереження є вер? бальні і невербальні акти поведінки окремої людини, групи або де? кількох груп в певному соціальному середовищі і ситуації.

Спостерігаються:

– мовні акти, їх зміст, послідовність, спрямованість, частота, тривалість, інтенсивність, експресивність, особливості лексики, гра? матики, фонетики, синхронізація;

– виразні рухи, експресія  обличчя, очей, тіла, звуків;

– рух, пересування і нерухомі стани людей, дистанції між ними, швидкість і спрямованість руху, дотики;

–  фізичний вплив: дотики, штовхани, удари, підтримка, сумісні зусилля, передача, відняття, затримка;

–  сполучення перерахованих ознак.


Спостереження застосовується головним  чином у дослід? женні малих груп і первинних колективів. Зі збільшенням числа спостережуваних об’єктів зменшується число вимірюваних ознак. Так, спостереження за натовпом обмежується регістрацією таких параметрів, як число зіткнень або їх наявність, рухи груп, осіб певної статі, колір  одягу, напрямок і швидкість  їх пересування, число тих, хто жестикулює, кричить,  зміни сили  шуму натовпу  і т.ін. Таке спостереження може дати тільки загальну динаміку на? строю, комунікативної активності  індивідів, їх груп.

Отже, метод спостереження має велике значення, але потрібно мати на увазі, що за його допомогою можна виявити лише “явища”, зовнішні ознаки предмета дослідження. Тому в соціально?психоло? гічних дослідженнях використовується комплекс методів.

Бесіда,  інтерв’ю – це допоміжні  методи розмови  з індивідом,

які застосовуються в особливих умовах. За їх допомоги визначають гостроту тих або інших соціальних проблем, соціальних ситуацій. В інтерв’ю є можливість прослідкувати за реакціями,  ставленням до тих чи інших подій в умовах особливої  довіри, які не можуть бути відображені, наприклад,  у тестуванні.

Тестування – це операція,  за допомогою якої можна виявити індивідуальні відмінності для визначення сфер, де людина може себе реалізувати. Тестування проводиться за допомогою тестів – завдань стандартної  форми, за якими  йдуть іспити. Існують складні  мето? дики їх складання, перевірки  на валідність (тобто мірність) і надійність (отримання однакових результатів у разі повторного ви? мірювання), достовірність і багато іншого.

З часу появи  тестів – з початку ХХ ст. (А. Біне і Т. Сімон) – і до цих пір існує проблема  вимірювання дійсних  можливостей людини. Імовірно, вона вирішена з деякими огріхами, оскільки, з одного боку, авторами  тесту є люди, що закладають  в нього пи? тання  з проблеми,  яка  їх цікавить,  а з іншого, – при всьому  ба? жанні виміряти те, що дане людині природою  (генотип), навряд чи можливо. Людська натура занадто багата. Дослідник в більшій мірі вимірює  те, що зумовлено  середовищем  (фенотип), а також основні психологічні  характеристики. Тому тести, скоріше за все, вимірюють ступінь адаптивності.