Вербальна комунікація

 

Вербальна  комунікація використовує усну і письмову  мову. Якщо уявити, скільки книг, газет і журналів виходить щодня, скільки листів, телеграм, рекламних листівок знаходять люди в своїх пошто? вих сриньках, скільки книжок ми читаємо протягом свого життя – і стає зрозумілою  важливість письмової комунікації.

Люди використовують письмову мову рідше, ніж усну, і все? таки письмова  комунікація має дуже велике значення,  особливо в останні декілька  років. В епоху, коли на зміну телефонним пе? реговорам приходить електронна пошта, навички письмової мови стають дуже важливими. Роботодавці у відборі кандидатів на ва? кантні місця все більшої уваги приділяють умінню грамотно вик? ласти свої думки на папері.

Усна  мова  ще й досі залишається найбільш  розповсюдже?

ним способом комунікації. Було опитано співробітників тих організацій,  де керівництво намагається побудувати взаємосто? сунки між співробітниками на основі письмових способів ко? мунікації  – циркулярів, розпоряджень і різних  форм звітності. Більш  як 2/3 опитуваних робітників  заявили, що близько  75 % вказівок  вони отримують  від своїх керівників в усній формі.

Щоб бути зрозумілим, мало мати хорошу дикцію. Потрібно

не тільки усвідомити  те, що необхідно повідомити,  але й вибра?

ти такі слова, щоб вони були зрозумілими слухачам.

Слова здійснюють суттєвий вплив на ефективність комунікації. В зв’язку з цим в психології аналізується мова з погляду на спілку? вання. Удосконалення навичок вербального  спілкування можливо за рахунок збагачення словарного складу мови. Використовуючи слова, потрібно звернути  увагу на денотати і конотації. Денота? том називають  предметне значення  слова або, кажучи інакше, його словникове визначення. Наприклад, словник  визначає  поняття “батько” як родитель  чоловічої статі. Це визначення і є денотатом даного слова. Окрім цього це слово має емоційну окрасу, тобто несе в собі особливий аналіз, якого словникове визначення не може роз? крите повністю. Інколи якийсь чоловік може сказати “Не сперечай? ся з батьком!” В цьому випадку мається  на увазі інший смисл, ніж


той, що акцентується у визначенні цього поняття  в словнику.  Та? кий допоміжний смисл називається конотацією. Отже, денотат – це словникове визначення слова, а конотація – це почуття, емоції і асо? ціації, які зумовлені  тим або іншим словом.

У визначенні денотативного і конотативного значення  слова мо? жуть виникнути проблеми, пов’язані з багатозначністю слова. Значен? ня виявляється в контексті. Роботодавцям добре відома відмінність між денотативним і конотативним значенням слів. Так, просто змінивши назву тієї чи іншої робітничої посади, можна зробити її більш приваб? ливою. Наприклад, замість об’яви, що потрібна “прислужниця”, краще вказати, що шукають “технічного працівника з широким  колом обо? в’язків”. Словосполучення “технічний працівник”  має більш сприят? ливе конотативне звучання. Ставлення людей до секретарської праці теж зміниться,  якщо  цю професію  назвати  “секретар?референт” або “помічник директора”. Психологи також виявили, що слово “компа? нія” звучить більш привабливо, ніж слово “корпорація”, не дивлячись на те, що корпорація більша за компанію і працювати на корпорацію вважається більш престижним. Важливим є конотації і для працівників рекламного бізнесу. Для грамотної реклами потрібні слова з сильним емоційним звучанням, як позитивним, так і негативним.