Моделі комунікації

 

Існують дві моделі комунікації – одностороння і двостороння. Одностороння – це така, під час якої той, хто говорить, не отримує зворотного зв’язку. Двостороння – це комунікація, під час якої слу? хач забезпечує  тому, хто говорить,  зворотний зв’язок, а потім сам стає тим, хто говорить.

В тих випадках,  коли  в двосторонній комунікації приймають

участь більше двох чоловік, передачу і прийом інформації потрібно якось упорядкувати. Так виникає  комунікативна система, або ме- режа. Структуру комунікаційної мережі можна задати формально, але частіше вона складається стихійно і функції її учасників не рег? ламентовано. Наприклад, чутки. Дослідження виявили не тільки


велику швидкість, але й ефективність цього способу розповсюджен? ня інформації: від 75 % до 95 % інформації,  яка розповсюджується через чутки, передається без перекручення.

В літературі, присвяченій ефективності комунікаційної мережі,

показано  існуючи різновиди мереж, їх переваги і недоліки.  Дослід? женнями  Лівітта  встановлено, що фактором  задоволеності людини спілкуванням є ступінь участі в загальній справі. Людям подобаєть? ся, коли від них щось залежить.  Дослідження Лівітта  показало,  що ступінь втягнення людини в процес прийняття рішень відбивається як на результатах її роботи, так і на її морально?психологічному стані. Люди, які зобов’язані приймати на себе відповідальність, на відміну від своїх колег?виконавців, відчувають більше задоволення від робо? ти і від стосунків  з партнерами. Саме тому керівники підприємств шукають шляхи удосконалення висхідних і низхідних мереж.

Низхідна комунікація – це передача  повідомлень від керів? ників до робітників. Висхідна комунікація – це передача інформації від робітників  керівникам. Висхідна  комунікація може бути орга? нізованою по?різному. Робітники можуть зв’язуватись з керівницт? вом підприємства або через менеджерів,  або спілкуватись з ними прямо. Останнє  дозволяє кожному з робітників  висловлювати свої пропозиції.  Різні  заходи, подібно “відкритих  дверей”, “ящиків  для пропозицій”  не дають бажаних  результатів, якщо робітникам буде здаватись,  що керівники ігнорують їх пропозиції.  На жаль, під час цих заходів керівництво виявляє готовність вислуховувати пропо? зиції менеджерів, а не рядових співробітників.

Здійсненню висхідної комунікації іноді заважає проблема мас?

штабу особи, тобто, коли співробітники ніяковіють перед началь? ником і втрачають  дар мови. Ця проблема  може стати серйозною перепоною висхідної комунікації. Тому потрібні спеціальні заходи, щоб ці перепони зняти. Наприклад, великий  вплив на спілкування має спосіб розташування учасників  комунікації.  Якщо  професор читає лекцію з кафедри, тим самим він підкреслює, що не схильний вступати  в дискусію  зі студентами.  Навпаки, якщо  викладач  роз? саджує студентів в коло, то цим самим він намагається сприяти дис? кусії. Психологи встановили, що розміщення учасників у формі кола є найбільш сприятливим для комунікації.  Існують також рекомен?


дації з приводу того, як розміщувати комунікації у ситуації субор? динації. Американський психолог  Соммер  вважає,  що найбільш сприятливим для  комунікації між начальником і підлеглим  буде варіант розміщення, коли начальник і підлеглий опиняться на про? тилежних  кутах столу, що їх розділяє. Непоганим є варіант спілку? вання лицем до лиця через стіл. Найбільш несприятливим для ко? мунікації  Соммер вважає диспозицію,  коли начальник і підлеглий сідають поряд, бік в бік один з одним.

Важливим фактором  ефективної комунікації є відвертість.

Відвертість  – це вираження істинних  почуттів,  правдивість, відкритість.  Відвертість  – це певний ризик, тому що зі співрозмов? ником обговорюються такі почуття і вчинки, які можна оцінювати по?різному. Однак відвертість дає унікальний шанс для зближення, тому що співрозмовник має зрозуміти, що йому довіряють і він може відізватись  у відповідь  своєю довірою, що і робить спілкування з ним більш глибоким.

Міру відвертості учасників процесу комунікації можна проана? лізувати  за допомогою  так званого  вікна Джогарі. Назва  метода виникла  від імен його винахідників – Джо Люфта  і Гаррі Інгхема. Вікно Джогарі – це система секторів, що використовується для пе? ревірки  відвертості.  Графічне  зображення вікна  Джогарі  нагадує квадрат, який  поділено на чотири сектори, кожен з яких визначає один з аспектів взаємостосунків.

 

Малюнок вікна Джогарі

 

 

Те, що відоме самій людині


Невідоме самій людині

 

 

 

Відоме оточуючим


І Явне


ІІ Несвідоме

 

 

 

Невідоме оточуючим


ІІІ Приховане


IV Таємне


Сектор І. Явне. Цей сектор описує такі аспекти поведінки і характе? ристики людини, які він сам усвідомлює  і які є явними  для оточуючих (колір очей, стать та інші фізичні ознаки). Тут буде місце для почуттів і переживань в тій мірі, в якій співрозмовники захочуть ними поділитися.

Сектор ІІ. Несвідоме. Цей сектор описує такі аспекти поведін? ки людини, які очевидні для інших людей, але не помітні їй самій. Наприклад, у людини є звичка щось крутити в руках під час розмо? ви, або вставляти слова зразок “ну”. Це вони роблять несвідомо, але оточуючі це помічають.

Сектор ІІ. Приховане.  Цей сектор описує такі аспекти поведінки і характеристики людини, які йому відомі, але приховуються від оточую? чих. Це можуть бути незначні факти (колір нижньої білизни), а також більш суттєва інформація: почуття, вчинки, думки, про які людина не хоче розповідати, боячись  осудження.  Нещирість може утруднювати спілкування між людьми. Якщо, наприклад, хтось з учасників дискусії має приховану ціль, то дискусія може затягуватись. В цьому випадку всі учасники обговорення відчувають незадоволення і роздратування, ви? никає імовірність конфліктів. Безпідставно тривале і нервозне обгово? рення питання можна розцінити як свідчення того, що один або декіль? ка учасників дискусії керуються таємними цілями. Якщо є така підозра, то краще зробити намагання виявити ці цілі прямим запитанням відносно того, чи не спричинене затягування дискусії іншою проблемою.

Сектор IV. Таємне. Цей сектор об’єднує в собі мотиви поведін? ки людини, які невідомі ні їй самій, ні оточуючим її людям. Це, го? ловним чином, неусвідомлені почуття і бажання. Наприклад, свар? ка зі своїм молодшим братом може бути спричинена елементарни? ми ревнощами, які не усвідомлюються, хоча заважають спілкуван? ню. Таємні цілі корисно виявляти.

Розмір кожного сектора, що складають вікно Джогарі, може змінюватись у відповідності з тим, які стосунки  створюються  між партнерами з комунікації. Метод Джогарі застосовується у діагнос? тиці міжособистісних стосунків.

Передача  будь?якої  інформації можлива  лише  через  знакові системи. Існує  декілька  знакових  систем, які використовуються в комунікативному процесі. В залежності від них можна виділити вер? бальну комунікацію  (знаковою системою є мова) і невербальну ко? мунікацію (використовуються різні немовні знакові системи).