Глава 17. Комунікативна сторона спілкування

 

Комунікація (від лат. communication – повідомлення, пере? дача) – це передача інформації від однієї системи до іншої через посередництво спеціальних матеріальних носіїв, сигналів. Кому? нікація – необхідна передумова  функціонування і розвитку  всіх соціальних систем, бо вона забезпечує  зв’язок  між людьми,  ро? бить можливим накопичення і передачу соціального досвіду, роз? поділ праці і організацію сукупної діяльності,  управління, транс? ля цію  культур и . З м іст  і  ф о р м и  к о м унік а ції  відо бр а жа ю ть суспільні  відносини  і історичний досвід людей.

В суспільстві комунікація здійснюється між індивідами, групами, організаціями, державами,  культурами завдяки  знаковим  системам (мовам). Комунікація між людьми відбувається у формі спілкування як обмін цілісними знаковими утвореннями (повідомленнями), в яких відображено  знання,  думки, ідеї, ціннісні ставлення, емоційні  стани, програми діяльності сторін, що спілкуються. В процесі безпосередньо? го спілкування між людьми комунікація нерозривно зв’язана з їх пси? хологічною взаємодією  і лише в абстракції може розглядатись як са? мостійна інформаційна форма міжособистісного спілкування. Інтерес науковців до комунікативних процесів існує з стародавніх часів. Уже Аристотель в “Риториці” відмітив, що будь?яке спілкування передба? чає принаймні три елементи: того, хто говорить, повідомлення і того, кому це повідомлення призначено. Повне описання комунікації вклю? чає наступні фази: докомунікативну, в якій відбувається формування цілей і потреб в обміні інформацією і намічаються способи їх реалі? зації, власне комунікаційну фазу, що включає  створення,  передачу і прийом повідомлення; і післякомунікативну фазу, коли виявляються наслідки (ефекти) комунікації і утворюється зворотний зв’язок.

В теорії комунікації було представлено різні структурні моделі

комунікації, які по?різному виділяли як елементи комунікації, так і зв’язок між ними. Найбільшого поширення набула лінійна  модель комунікації,  що була сформульована в 1948 р. американським со? ціологом Г.Д. Лассуеллом, яка включає п’ять елементів:


1) хто? (передає повідомлення) – комунікатор;

2) що? (передається) – зміст комунікації;

3) як? (здійснюється передача) – засоби комунікації;

4) кому? (направлено повідомлення) – аудиторія;

5) з яким ефектом? – ефекти впливу.

Ця формула  стала основою традиційного поділення  предмет? них галузей дослідження комунікації на комунікатора, зміст і за? соби комунікації,  аудиторію  і ефекти  впливу. В моделі Лассуел? ла реципієнт виступає  в якості об’єкта. В 1953 р. Т. Ньюкомбом була створена  інтеракціоністська модель комунікації як альтер? натива Лассуеллівській. В моделі Т. Ньюкомба  на перший  план було висунуто  активність реципієнта як рівноправного суб’єкта комунікативної діяльності.  Суб’єкти комунікації розглядаються тут як рівноправні і пов’язані як взаємними очікуваннями і уста? новками, так і загальним інтересом до предмета спілкування. Ко? мунікація  розглядається як реалізація цього інтересу за допомо? гою повідомлень,  що передаються.  Ефекти  комунікації поляга? ють у зближенні  або віддаленості  точок зору комунікатора і ре? ципієнта  на спільний  предмет, що, в свою чергу, означає розши? рення або звуження їх можливостей взаєморозуміння і співробі? тництва.  Такий  погляд  на комунікацію  ставив в центр уваги до? сягнення  згоди між суб’єктами комунікації,  встановлення рівно? ваги в системі взаємних  установок. Моделі Лассуелла і Ньюком? ба використовувались психологами для розробки  прийомів  ко? мунікації  в рекламі, пропаганді  та ін.

Особливості процесів  комунікації в групах, організаціях та

інших соціальних системах потребують  більш складаних  моделей. В кібернетичній моделі комунікації включаються можливості зво? ротного зв’язку, а також проходження інформації від комунікатора до реципієнта. Уявлення про багаторівневість комунікації,  про чи? сельність проміжних  комунікативних ролей (лідери думок, зв’язні, “вратарі” і т.ін.), про взаємодію формальних і неформальних кому? нікативних шляхів  характерно  для дослідження комунікації в со? ціальній психології та соціології організацій. В концепціях культу? ри приділяється велика увага специфіці  кодів і впливу каналів пе? редачі повідомлень на їх якість і характер сприйняття.