Спілкування як потреба людини

 

Спілкування являє собою найважливішу потребу людини, умо?

ву її нормального індивідуального існування.

Особистість як діяльний суб’єкт завжди відчуває потребу в оцінці її діяльності з боку іншої людини, щоб співвіднести цю оцінку з само? оцінкою. Б.Г. Ананьєв цю потребу характеризує як вияв особистістю потреби  у спілкуванні й соціальній  стимуляції свого розвитку.  Ця постійна  потреба в іншій людині, значення  “іншого” є найважливі? шим в житті людини будь?якого віку. Ще на початку ХХ ст. англійсь? кий філософ,  психолог  і педагог У. Джеймс  казав, що для людини немає більш жорсткішого покарання, ніж бути в суспільстві  і бути непомітним  для інших людей. Людині  важливо,  щоб її помічали. В спілкуванні людина підтверджує значення  свого ”Я”.

Психологічне непідтвердження – це покарання, яке дуже важ? ко перенести людині. Воно виявляється в насмішці, осудженні, не? прийнятті і руйнує особистість, бо інша людина в нашому житті грає першу скрипку. Інша людина через підтвердження або непідтверд? ження нашого психологічного існування  управляє нашою самооці? нкою, емоційним  самопочуттям і навіть психічним  здоров’ям. Не? підтвердження – це трагедія, яка не знає вікових меж. І більш за все від нього страждають  діти. Наприклад, самим жорстким  покаран? ням у підлітків вважається “бойкот”, який розбуджує у жертви страх


і приниження, випробування, які руйнують психіку. Відомий англ? ійський психіатр Р.Д. Лейнч вбачав причину підліткової шизофренії в хронічному непідтвердженні матір’ю своєї дитини. Прохолодність і відстороненість дорослих  може вплинути на несформування са? мооцінки, психологічну залежність, слабкість “его”. Діти ненавидять ті форми покарань, які пов’язані з психологічною ізоляцією.

Потреба людини бути підтвердженим іншими, існувати для них, мати в їх очах самостійну  цінність  і значення  не є відкриттям ос? танніх років. Культура народів передбачає існування обов’язкового для виконання мінімуму, підтвердження. Цей мінімум є в мові, пра? вилах, манерах поведінки (“Добридень”, “Здравствуйте”, “Bon Jour”).

В сучасній практичній психології  широко  розповсюдженим є поняття  “підтверджуюча  психотерапія”. Як правило  , це є першим кроком на шляху встановлення контакту психолога з людиною, яка потребує допомоги. А іноді це є і достойним  фіналом  психотерапії, бо проблема  може існувати якраз у відсутності  підтвердження. Не тільки психотерапія, але й вся орієнтована на людину психологія за своєю сутністю повинна бути підтверджуючою. Зрозуміло, що в такі інструменти як діагностика, корекція, консультування, психологіч? не навчання ще потрібно втілити особистісний  підтверджуючий потенціал самого психолога. Людей потрібно вміти підтверджувати (володіти засобами, інструментами) і хотіти підтверджувати (а це вже про позицію). Підтверджуюча позиція  – це позиція  самороз? криття, яка забезпечує партнеру у спілкуванні почуття співпережи? вання, розуміння і тим самим підтвердження.