Функції спілкування

 

Оскільки спілкування з його формами  і способами існуван? ня суспільства  та окремої людини є всією характеристикою світу людей, то спілкування є поліфункціональним явищем. В літера? тур і виділяю ться  і ана лізую ться  різні  функції  спілкування. Б.Ф.  Ломов,  наприклад,  за однією системою  основ  виділяє  три класи  функцій  (інформаційно?комунікативну; регулятивно?ко? мунікативну; афективно?комунікативну), а за другою системою основ – такі функції,  як організація сумісної діяльності,  пізнан? ня людьми одне одного, формування і розвиток  міжособистісних відносин. Неважко помітити, що вся ця багатоманітність функцій є свідченням  того, що спілкування всіма своїми сторонами  по? в’язано з різноманітною діяльністю  людини.

Існують дослідження, в яких розглядаються такі функції спілкування (А.А. Брудний): 1) інструментальна функція,  яка по? лягає в тому, щоб організувати діяльність шляхом передачі інфор? мації, суттєвої  для  виконання дії; 2)  синдикативна – функція об’єднання. Завдяки цій функції  спілкування має на меті укріп? лення спільності  між людьми в рамках певних груп. Об’єднання людей в цьому випадку  виступає  як передумова  для вирішення різних задач; 3) функція самовираження, котра зорієнтована на контакт індивідів, на їх взаєморозуміння; 4) трансляційна функ? ція – функція передачі конкретних способів діяльності,  оціноч? них критеріїв  і програм. Ця функція лежить в основі як направ? леної  соціалізації (через спілкування відбувається інституціо? нальне навчання, організоване державою), так і стихійної (через спілкування відбувається включення індивідів в різні форми діяльності,  в процесі контактів  з людьми  відбувається передача даному індивідові  вмінь, способів діяльності).


Серед чисельності функцій спілкування звернемо увагу на ті, в яких найбільше  розкривається його соціальна  сутність. Спілкування вико? нує в колективній діяльності людей комунікативно-зв’язуючу роль.

Генетичні коріння спілкування, передусім знакові, речові його фор?

ми, – у сумісній практичній діяльності людей. Спілкування – це най? важливіша умова успіху такої діяльності.  Про значення  спілкування як комунікативно?зв’язуючої сторони практичної діяльності  красно? мовно розказується в міфі про Вавілонську башту. В ньому йдеться про те, що люди, володіючи однією мовою, спілкуючись на тому ж са? мому наріччі, вирішили зробити серйозну загальну справу – побуду? вати місто Вавілон і башту в місті Вавілоні. Рухала ними гординя: по? будувати собі місто і башту висотою до неба, і зробити собі ім’я. Але за цю гординю їх покарав  Бог. Він зійшов з небес і змішав всі людські мови. Вранці прокинулись будівельники, їх жінки і діти. І виявилось, що вони не розуміють один одного. Немає можливості домовитись – немає загальної діяльності, замість цього у них з’явився страх, вони по? чали боятись один одного і гуртуватись у невеличкі групи уже незалеж? но від мови, а в залежності від душевної близькості. Розкидав господь ці маленькі групки по всій землі, і вони перестали будувати башту.

Отже, предметно?перетворююча діяльність людини, що забезпе? чує її життя, здійснюється через зв’язок з іншими людьми. В цих взає? мозв’язках і взаємодіях людей створюється весь “світ людини”, в яко? му проявляється її сутність.  Причому  слід мати  на увазі  універ? сальність цих зв’язків, тобто розглядати взаємозв’язок не лише в тому смислі, що людина зв’язана  з тими людьми, які її оточують, але і в тому смислі, що вона зв’язана з усіма іншими людьми на світі опосе? редковано і цей її взаємозв’язок є всезагальним, універсальним.