Висновки

 

1. В широкому розумінні статеворольова соціалізація – це фор? мування особистості як представника певної статі. Таке формування особистості  відбувається на основі статевого диморфізму під впли? вом соціального  оточення  в результаті  входження людини  в певну соціокультурну систему через засвоєння її норм. Статеворольова соц? іалізація здійснюється як процес засвоєння індивідами соціокультур? них факторів, що обумовлюють більшість наявних особливостей ста? теворольової поведінки  особистості. До цих факторів  передусім на? лежать: гендерні установки як система уявлень про чоловіка і жінку, що виникають в кожній культурі  суспільства; культурні стереотипи


чоловічності  і жіночності;  відмінні  засоби  виховання хлопчиків  і дівчат; специфічні види праці кожної статі; диференційовані чоловічі і жіночі гендерні ролі. Вся ця система соціально?культурних факторів складає гендерну культуру  кожного суспільства.

2. У статеворольовій соціалізації  можна виокремити такі функції: соціальну адаптацію, яка означає стандартизацію мови, жестів, характерних для індивідів певної статі, сприйняття гендер? них стереотипів, засвоєння гендерних цінностей, значень, символів, формування соціального характеру гендера; інкультурацію – зас? воєння  традицій  гендерної культури суспільства з метою передачі їх наступному поколінню; інтерпретацію особистості, що вклю? чає розвиток  специфічної ієрархії  мотивів,  цінностей,  інтересів, формування гендерної  ідентичності,  відповідності між психічною статтю і гендерною роллю.

3. Гендерна  культура  – це соціокультурне середовище,  той об’єктивний світ, що не просто оточує людей, а існує в людях вна? слідок їхньої реакції на поведінку  індивіда  як представника пев? ної статі. Гендерну  культуру  складає  система  соціокультурних норм певного суспільства, за допомогою яких відтворюються, зак? ріплюються  і формуються статеві відмінності, регулюються ро? динні і міжстатеві взаємини. За своєю структурою  гендерна куль? тура – це складна система елементів, в якій стереотипи  маскулін? ності і фемінності  є системоутворюючим фактором. Гендерні сте? реотипи – це стійкі, полярні  за знаком оцінки, жорстко фіксовані узагальнені образи чоловіка  і жінки, основою яких є статевий ди? морфізм. Гендерні стереотипи визначають зміст всіх інших еле? ментів гендерної культури  і об’єднують їх в єдину гендерну схему як систему  соціальних  уявлень  про чоловіка  і жінку. За допомо? гою гендерної схеми суспільство  організовує і структурує інфор? мацію про кращий тип статеворольової поведінки. Через застосу? вання цієї інформації здійснюється формування моделей гендер? них ролей, забезпечується їхня трансляція від покоління до поко? ління. З дня народження людина  сприймає  оточуючий  світ крізь призму  гендерної  схеми і моделює  свою поведінку  відповідно  до врахування дихотомії чоловічого і жіночого начал і в зв’язку з оц? інкою, яка нею надається  цим началом. Завдяки гендерній  схемі,


яка надає певного смислу поведінці, індивід інтегрує себе в систе?

му культури суспільства,  виконуючи  певну гендерну функцію.

4. В системі елементів гендерної культури суспільства гендерні стереотипи і гендерні ролі існують в єдності і протилежності. Якщо в гендерних стереотипах інформація про найкращий гендерний тип особистості закріплюється у формі антитетичності, тобто як при? пис дотримуватись певної поведінки на противагу іншій (роби так, а не інакше), то в гендерних ролях в суспільних  приписах  наголо? шується  саме на тому, чого потрібно  дотримуватись (роби  саме так). Чорно?біла  забарвленість стереотипів  робить  їх не тільки особливо діючими, але й консервативними у трансляції гендерних схем із покоління в покоління. Гендерні  ролі, на противагу  ген? дерним стереотипам, несуть в собі новаційне начало. Гендерні ролі як очікування суспільства  тісно пов’язані з вимогами  соціально? економічної сфери, швидше за гендерні стереотипи схоплюють суспільні трансформації і виявляються більш динамічними поріня? но з гендерними  стереотипами. Це протиріччя між гендерними ролями  та гендерними  стереотипами згодом може перейти в конфлікт, який на поверхні, в соціумі, виявляється напруженням в тій чи іншій сфері (виникнення феміністичного руху, втрати від невикористання можливостей особистостей  та ін.). На рівні осо? бистостей  цей конфлікт виявляється дисгармонійністю у форму? ванні гендерної ідентичності. Цей конфлікт знімається за допомо? гою цілеспрямованих форм статеворольової соціалізації  через ви? ховання андрогінного  типу особистості.

5. Механізмом статеворольової соціалізації є ідентифікація

(від лат. identificare – ототожнювати). Через ідентифікацію індивід в процесі  статеворольвої соціалізації набуває  гендерної  ідентич? ності. Гендерна ідентичність – це усвідомлення особистістю  своєї належності  до певної статі, переживання нею своєї позиції “Я” по відношенню до певних еталонів маскулінності чи фемінності. Ген? дерна ідентичність  формується поетапно, досягаючи зрілості у підлітковому віці. Поза  формуванням гендерної  ідентичності  не може здійснитися повноцінна  особистість як в психологічному, так і в соціальному плані. Порушеннями гендерної ідентичності є крос? гендерність і трассексуалізм.