Гендерні ролі

 

В понятті „гендерна роль” підкреслюються вимоги і очікуван? ня суспільства  щодо поведінки  особистості  тієї або іншої статі. Це поняття  виступає  ланкою зв’язку між особистістю  і соціумом, між культурою  суспільства  і структурою  особистісних рис.

Протиставлення „чоловічого” і „жіночого” світів відбувається в специфічних гендерних приписах і обов’язках чоловіків і жінок, а також пов’язаних з ними гендерних стереотипах. Сукупність норм, що вміщують узагальнену інформацію  про властивості,  які прита? манні кожній  статі, називається гендерними  ролями.  Суспільство через гендерні ролі формує психологічні  якості індивідів, заохочу? ючи розвиток  одних і гальмуючи  інші. Через  гендерні соціокуль? турні конструкти суспільство  детермінує  також  стиль  поведінки, стиль одягу, форму  спілкування особистостей.  В цьому розумінні бути чоловіком або жінкою означає виконувати ту чи іншу гендер? ну роль, яка нав’язується індивідові на підставі його біологічної статі. Гендерна поведінка  здебільшого  базується на тому, як особистість сприймає  вимоги до своєї гендерної ролі. Люди, що підкреслюють маскулінні або фемінні риси, використовують ролі, які вони вважа? ють важливими в суспільстві. Від чоловіків очікується велика час? тота виявлення маскулінної поведінки, а жінки повинні демонстру? вати фемінну поведінку.

У виконання гендерних  ролей,  в яких  представлені статево

відповідні суспільні приписи, людина включається з моменту народ? ження. Процес статеворольової соціалізації триває все життя людини. На ньому відбиваються мінливі обставини  і новий досвід. Протягом життєвого шляху матеріалом для побудови гендера є вся система того, що в даній культурі пов’язується з чоловічністю або жіночністю.


В соціальні  психології  особлива  увага звертається на такі ме? ханізми засвоєння індивідом гендерної ролі як диференційне підси? лення та „диференційне наслідування”

Диференційне підсилення – це процес соціалізації, в ході яко?

го прийнятна для даного суспільства гендерно?рольова поведінка заохочується, а неприйнятна карається соціальним несхваленням, за умови, що схвалення і покарання людини за певні моделі поведі? нки залежить від її біологічної статі. Наприклад, було виявлено, що хлопчики, які притримуються традиційних статеворольових стерео? типів, користуються більшою популярністю серед своїх однолітків, ніж ті, хто у своїй поведінці  відступає  від них. Відомо  також, що батьки заохочують у своїх дітей типові для гендера заняття.

Диференційне наслідування – це процес  соціалізації,  в ході якого людина вибирає  рольові моделі у відповідності з групою, до якої вона належить  з точки зору загальноприйнятих норм, і почи? нає наслідувати їм. З моменту, як тільки дитина усвідомлює  свою стать, у неї з’являється підвищена  увага до рольових  моделей тієї статі, до якої вона належить.  В ході процесу, який Колберг  озна? чив терміном „соціалізація Я”, хлопчики  наслідують поведінці чо? ловіків, а дівчатка  – поведінці жінок. Явище диференційного на? слідування узгоджується з теорією соціального  научіння  (А. Бан? дура), яка  припускає, що індивід  може навчитись  різним  типам поведінки  через спостереження за людьми, а також за тим, кара? ються чи заохочуються їх дії. За допомогою цього механізму мож? на пояснити відмінності  в поведінці  хлопчиків  і дівчаток  в ситу? ації, коли вони, отримуючи інформацію від двох гендерів, схильні відтворювати саме ті моделі поведінки, які відповідають  їх генде? ру. Спочатку  статеворольова поведінка  маленьких  дітей контро? люється ззовні (діти спостерігають, яка саме поведінка притаман? на жінкам, а яка – чоловікам), але потім дитина  добудовує  свою власну систему стандартів поведінки. Після цього дитина контро? лює поведінку,  використовуючи санкції,  які застосовує  до самої себе. Така схема поведінки описується соціально?когнітивною те? орією гендерної саморегуляції (Колберг), згідно якої дитина ско? ріше буде імітувати  поведінку дорослого, якщо вважає, що ця мо? дель відповідає  правильній гендерно?рольовій поведінці.


Вплив гендерної ролі на людину дуже великий. У людини є тен? денція вживатись в роль, яка змінює поведінку, а потім і самого інди? віда. В психології  поставлено  багато експериментів, в яких  ілюст? рується вплив соціальної ролі не тільки на поведінку, але й на влас? тивості особистості. Результати цих експериментів можна розпов? сюдити і на гендерні ролі. Система  гендерних ролей детермінує  не тільки  стиль одягу і поведінку  чоловіка  і жінки, але й оволодіння ними професійними знаннями. Гендерна роль моделює комбінацію рис чоловіка і жінки, формує гендерні якості індивіда, розкриває в певному напрямку його здібності, направляє на здійснення тих чи інших видів діяльності. Отже, засвоєння людиною тієї чи іншої ген? дерної ролі детермінує  всі інші її особистісні якості.

Останнім  часом увагу соціальних  психологів  привертає те, що традиційні стереотипні  гендерні ролі обмежують розвиток  особис? тості і ведуть до соціальної  нерівності.  Результати досліджень  по? казують, що традиційно – стереотипна жіноча роль, за якою жінок оцінюють за критеріями їх молодості і фізичної привабливості, може спричиняти у багатьох  нервові  розлади  і приводити до зниженої самооцінки.  В 1963 році вийшла  книга американської дослідниці Бетті Фрідан „Особливий дар жінки”, в якій вона показує, що навіть ті жінки, які завжди мріяли про роль дружини  і матері, відчувають незадоволення своїм станом берегині. Непрацююча домогосподар? ка не може задовольнити багато із своїх психологічних потреб. Крім того, фінансова  залежність її від чоловіка  зменшує  її вплив в сім’ї. Працюючі  жінки,  не дивлячись на подвійний  тягар  обов’язків  на роботі і в сім’ї, все ж таки виграють від свого стану порівняно з не? працюючими.  Проте, якщо працюючі жінки бажають зробити кар’? єру на роботі, вони зустрічаються з явищем „скляної стелі”. Ця ме? тафора  виражає  той факт, що в багатьох організаціях існує немов би небачена стеля, вище якої жінки не можуть піднятися. Це відбу? вається не тому, що жінки не мають відповідних якостей, а тому, що існують гендерні стереотипи, згідно з якими жінка може виконува? ти другорядну роль порівняно з чоловіками.

Не тільки  жінки, але й чоловіки  теж потерпають  від тради? ційно?стереотипних гендерних ролей. На сьогодні існує порівня? но небагато наукових  досліджень, які стосуються  обмежень, що


накладає  традиційна чоловіча  роль.  Лише  в останні  декілька років привернуто увагу дослідників до цього питання.  Амери? канські дослідники Томпсон і Плек, досліджуючи  чоловічу ген? дерну роль, виділяють такі її структурні компоненти: норму ста? тусу  (очікування, що  чоловіки  з авойовують  статус  і пов агу інших);  норму  твердості  (очікування від чоловіків  розумової, емоційної  і фізичної  твердості); норму антижіночності (очіку? вання  того, що чоловік  повинен  уникати  стереотипно жіночих занять  і видів діяльності).

Дослідження показали, що норма успішності/статуса, яка визначає  цінність чоловіка  розміром  його зарплати і успішності на роботі, через фінансовий тиск здійснює негативний вплив на процес  самоактуалізації і самооцінку  чоловіка.  Ця  норма  нега? тивно впливає  на виконання чоловіками батьківських обов’язків. Наприклад, в Японії,  де поняття  про мужність  включає  в себе повну самовіддачу на роботі, батьки проводять  зі своїми дітьми в середньому 3 хвилини  по буднях і 19 хвилин по вихідних. Це не? гативно впливає  на дітей, у яких  часто з’являється відчуття,  що вони були позбавлені  батьківської любові.

За дослідженнями американського соціального  психолога Мейджора,  деякі чоловіки  через неможливість відповідати  стан? дартним нормам успішності змушені доводити свою гендерну на? лежність за допомогою так званої „компульсивної чоловічності”, яка включає  в себе емоційну  і фізичну  жорстокість,  підпорядку? вання  жінок  і поведінку,  пов’язану  з ризиком.  Ш. Берн  вважає компульсивну поведінку компенсаторною чоловічністю, задачею якої є компенсація почуття  невідповідності в професійній і еко? номічній сферах. Компенсаторна чоловічність – це крайній і дес? труктивний варіант чоловічності.

Загальноприйняті стереотипи, що пов’язані з нормою розумо? вої твердості, згідно з якою чоловік повинен бути обізнаним,  ком? петентним  і завжди контролювати ситуацію, можуть заважати сприйняттю нової інформації,  спричиняти помилки  і створювати проблеми у сфері взаємостосунків. Крім того, людина, яка намагаєть? ся відповідати  моделі зверхкомпетентності, починає  тривожитись, як тільки усвідомлює, що чогось не знає.


Норма  фізичної  твердості,  яка пов’язана  з очікуваннями від чоловіків  фізичної  сили і мужності, може стати причиною  агресії, ризикованої поведінки, використання стероїдів, зловживання алко? голем і наркотиками.

Найбільш серйозні проблеми для чоловіків, на думку багатьох дослідників,  породжує  норма емоційної  твердості, яка пов’язана з забороною на виявлення чоловіками емоцій. Результати деяких до? сліджень показують, що чоловіки і жінки однаково емоційні, але ви? ражають  свої емоції різною мірою інтенсивності, що пояснюється відмінностями в ситуативних експектаціях і нормах відносно емо? ційної експресії для чоловіків і жінок.

Подібно  до норми емоційної  твердості  норма антижіночності придушує  виявлення емоцій, не дозволяючи виявляти бажані, але такі стереотипно  жіночі моделі поведінки, як ніжність і емпатія.

Отже,  традиційно – стереотипна чоловіча  гендерна  роль, через те, що деякі її аспекти є дисфункційними і протирічними, може бути джерелом  тривоги  і напруги,  що негативно  вплива? тиме на психологічне  здоров’я чоловіків.  Наукові  дослідження обмежень, які накладаються традиційною гендерною роллю на розвиток особистості, показують, що традиційно?стереотипні гендерні ролі необхідно змінювати.

Уявити майбутнє суспільство таким, в якому не існує відмінно? стей між чоловіками і жінками  важко, та воно і не потрібно. Проте ситуація змінюється в сторону гендерної рівності, про що засвідчує зміна тенденцій  щодо гендерно?рольових установок, яка відбулась за останні 50 років. Трансформація суспільства не може не позна? читись на змінах в системі гендерних ролей. Багато дослідників, аналізуючи історичні зміни в гендерній культурі, акцентують увагу на загальній тенденції радикальної ломки традиційної системи ген? дерної стратифікації, відмічають різке послаблення поляризації чо? ловічих і жіночих ролей.

Реальна  модель маскулінності?фемінності набула  рис конти? нуальності,  яка передбачає, що чоловік може бути сильним  і енер? гійним, при цьому не обов’язково потрібно бути грубим і агресив? ним, а жіноча  ніжність  – не обов’язково  пасивна.  Континуальна модель припускає варіації, переходи навіть в широких  межах. Ста?


тевий розподіл  праці втратив  минулу  жорсткість  і нормативність, кількість  виключно  чоловічих  і виключно  жіночих занять помітно зменшилась. Більшість соціальних ролей взагалі не диференціюєть? ся за статевою ознакою. Загальна трудова діяльність і сумісне на? вчання  в значній  мірі нівелюють  відмінності  в нормах поведінки  і психології чоловіків та жінок.

Аналізуючи  зміни, які відбуваються в гендерних  ролях, Майєрс наводить такі дані. В 1938 році лише один з п’яти американців схвалю? вав заміжню жінку, яка працює в бізнесі або промисловості, за умови, якщо чоловік здатен її утримувати. В 1993 році такий тип жінок схва? лювали  уже 86 % опитуваних,  хоча 2/3 як і раніше вважали,  що для дітей ідеальною сімейною ситуацією є така, коли батько працює, а мати сидить вдома і турбується про дітей. Дані іншого дослідження такі. В

1967 році 57 % американських першокурсників погодились з тим, що

діяльність заміжньої  жінки  краще обмежити  домом і сім’єю. В 1994 році з цим погодились лише 25 %. Така зміна в настановленнях супро? воджується зміною у поведінці. З 1960 року по 1995 рік частка працю? ючих жінок зросла з 1/3 до 3/5. Все більше чоловіків починають вико? нувати домашню роботу, в той час як жінки на це витрачають все мен? ше часу. Так з 1965 року по 1995 рік частка домашньої роботи, яка ви? конується американськими чоловіками виросла з 15 % до 33%. Але в інших країнах  показники інші, вплив культури  народу залишається суттєвим. В Японії, наприклад, чоловіки в середньому приділяють до? машній роботі біля 4 годин на тиждень, а в Швеції – 18 годин. Залиша? ються в силі традиції  Сходу, де і сьогодні гендерні ролі фіксуються жорстко. Отже, гендерна роль є перш за все феноменом  культури. Це підтверджується: по?перше, тим, що гендерна роль є такою системою суспільних  вимог і очікувань щодо особистісних  якостей і поведінки індивіда, яка постає в історично  змінювальній соціально?культурній формі в кожній окремій культурі. По?друге, гендерні ролі є результа? том засвоєння індивідом соціальних конструктів (гендерних схем, ген? дерних моделей, соціально?гендерних уявлень). Це доводиться в теор? іях соціального научіння, теорії гендерних схем, в когнітивній теорії та ін. По?третє, структурні складові гендерної ролі (зразок гендерної ролі; модель гендерної ролі; гендернорольова поведінка) є явищами гендер? ної культури, яка змінюється.


Отже, в рамках культури суспільства з’являються нові зразки гендерної ролі, змінюються  гендерні стереотипи.  Такі зміни суттє? во позначаються на особливостях статеворольової соціалізації  мо? лодого покоління.

З метою виявлення тенденцій  в змінах гендерних стереотипів В.В. Москаленко і В.Г. Романовою було проведено дослідження ген? дерних  рольових  стереотипів  підлітків.  Вияснялись такі питання:

1) якими  є за своїм змістом гендерні стереотипи  у різних  вікових груп і як вони змінюються  в залежності від віку; 2) які вимоги  до сучасної жінки і сучасного чоловіка існують у підлітків різної статі.

Аналіз отриманих  даних показав, що гендерні уявлення стар?

ших підлітків зазнали змін порівняно з молодшим віком. Ці зміни полягають  в тому, що, по?перше, в образах  сучасного  чоловіка  і жінки  з’являються риси, які відсутні в традиційних стереотипах, по?друге, в цих образах превалюють  загальноособистісні риси. Стереотип маскулінності і фемінності став більш “розмитим”. Так, називаючи риси сучасної жінки, дівчатка старшої вікової групи вказують на нові нетрадиційні для жінки риси. Якщо молодші дівчатка акцентують  увагу на тому, що жінка перш за все повинна бути хранителькою сімейного вогнища, то старші висловлюють думку, що жінка не повинна бути домосідкою. Більше третини се? ред них (36.2 % опитаних) вважає, що незалежність і самостійність

– це обов’язкові риси жінки  в сучасному  світі. Більше  половини

старших  дівчаток  вказують  на необхідність  для  сучасної  жінки мати хороший смак в умінні вдягатися, бути елегантною (45,5 %). Деякі дівчатка вважають, що важливою  рисою для сучасної жінки є вміння  вислухати,  розділити інтереси  чоловіка.  Думка  про су? часного чоловіка  у старших  дівчаток  дещо відрізняється від тра? диційного образу чоловіка, який превалює  в уявленнях молодшої групи. Старші дівчатка вважають, що сучасному чоловікові не? обхідні таки риси, як почуття гумору (54,5 % опитуваних), комун? ікабельність (25 %), акуратність,  хороший смак, вміння елегантно одягатися,  слідкувати за своєю зовнішністю.

Отже,  уявлення про сучасну  жінку  і сучасного  чоловіка  у дітей з віком зазнає  змін. У формуванні гендерно?рольових сте? реотипів  молодших  дітей домінуючим  фактором,  як правило,  є


сім’я. Як відомо, сім’я є носієм більш консервативних цінностей у порівнянні з іншими соціальними групами. У старших підлітків стереотипи  фемінності  і маскулінності включають  нові гендерні риси, які обумовлені сучасним станом суспільства. Це пояснюєть? ся тим, що в старшому  підлітковому віці вплив  сім’ї на форму? вання гендерно?рольових стереотипів  значно послаблюється. Ви? рішальну  роль в цьому процесі починають  відігравати  інші фак? тори, пов’язані зі включенням підлітків в більш широке коло соц? іальних груп. В молодшому віці на формування особистих рис домінуючий  вплив здійснюють охоронні фактори,  тобто такі, що сприяють збереженню у людини рис, притаманних духовному ук? ладові групи, яка характеризується “типовою психологією” (пси? хологія, що склалась за законом пристосування до суспільно?еко? номічних  умов та потреб).  В старшому  віці на формування осо? бистості більший вплив починають здійснювати руйнівні чинни? ки, тобто такі, які прагнуть  послабити  або знищити  дію охорон? них факторів і привнести в психіку підростаючої особистості нові риси, чужі, або навіть ворожі світоглядові рідної її групи. Образи чоловіка  і жінки  у хлопчиків  виявились більш  стереотипними порівняно з уявленнями дівчаток. Може це пов’язано з тим, вста? новленим  дослідниками фактором,  що прагнення хлопчиків відповідати  гендерній ролі виявляється у більшій стереотипізації їх поведінки.  В підлітковому віці нормативні уявлення виявля? ються  особливо  жорсткими і стереотипними саме у хлопчиків. Бажаючи укріпитись в своїй чоловічій ролі, хлопчик  всіляко підкреслює  свою відмінність  від жінки,  намагаючись  подолати все, що може бути сприйнятим як виявлення жіночності.

Зміни в статеворольових стереотипах відображають соціально?

економічні зміни в суспільстві, нові, більш високі вимоги як до чо? ловіків, так і до жінок. Сьогодні не можна уявляти маскулінність і фемінність  як ортогональні виміри особистості. З’являється новий статеворольовий тип – андрогінний,  тобто такий, який має риси як маскулінного, так і фемінного типу.

Проте це не означає, що ідеали жіночності і чоловічності вже не мають значення. Ніжність, м’якість, врода і сьогодні високо оцінюють? ся як жіночі властивості, а сила, енергійність і мужність – як чоловічі.


Незважаючи на незмінність властивостей, які складають ядро іде? алів чоловіка і жінки, з’явилось багато нового в характеристиці чоловіч? ності і жіночності. Нормативні набори соціально?позитивних рис чоло? віка і жінки перестають здаватися полярними, взаємовиключними. Ви? являється також, що не всі особистісні якості поляризуються на “чоловічі” і “жіночі”. Крім того, індивід може виявляти високу маскулінність в од? них обставинах  і може бути фемінним  в інших. Наприклад, змагальні види спорту здавна вважались чоловічими.  Жінки?спортсменки вияв? ляли, як правило, низькі показники за традиційними вимірами фемін? ності, вчені були схильні вважати їх характер маскулінним. Однак, як виявилось, ці дівчата поєднують цілий ряд маскулінних якостей (зма? гальність, напористість, безкомпромісність) з високим рівнем фемінності.

Маскулінність і фемінність як полярні  приписи соціостатевої по? ведінки слугували провідним, жорстким орієнтиром, диктатом засвоєн? ня статевої ролі у більшості етнокультур протягом століть. Проте з роз? витком суспільства жіноцтво  дедалі більш включалося у процес сус? пільного виробництва, який  в свою чергу, вимагав від жінки якостей, раніше притаманних тільки сильній статі. У свою чергу зміцнення парт? нерських стосунків чоловіків з жінками розвивало жіноче начало в пси? хології чоловіків, ослаблюючи їхнє домінування над слабкою статтю. Із зміною ситуації, в якій жінка зіткнулась з необхідністю брати участь у суспільній праці, жінка почала імітувати маскулінну рольову поведінку, відмовляючисьвід традиційноїфемінної.Проте здебільшого вирівнювання соціальних  позицій жінки позитивно позначилося на зміні її психології, на збагаченні статеворольових її якостей тим, що було властивим сильній статі. В той же час і особистість чоловіка теж набувала нетрадиційних для нього таких якостей,  як дбайливість,  турботливість, співчутливість, ніжність. Процес набуття нових соціальних ролей чоловіками і жінками, розширення спектра їхньої діяльності йшов паралельно з їхнім особистіс? ним зростанням, набуттям індивідами тих психологічних властивостей, які допомагали їм краще адаптуватись до сучасних умов суспільства. Так було покладено початок розвитку нових моделей статеворольової пове? дінки, яку в 70?х роках ХХ століття назвали андрогінною. Модель анд? рогінної поведінки виявилась найефективнішою не тільки у виявленні індивідуальних можливостей особистості, але й у функціонуванні ега? літарної сім’ї та забезпеченні партнерських міжстатевих взаємин.


Психологічне поняття  “андрогінія” було введено в психологічні дослідження американським психологом Сандрою Бем. Вона прове? ла серію досліджень, в яких показала, як андрогінні індивіди обох статей демонструють  “маскулінну” незалежність, коли на них здійснюється тиск, і “фемінну” турботливість, граючись з кошеням. На відміну від андрогінів, у індивідів, які відносяться до одного з тра? диційних  статевих типів, форми поведінки, які є характерними для протилежного типу, були представлені недостатньо. Андрогінні інди? віди могли демонструвати як фемінні, так і маскулінні якості, в за? лежності від того, яка саме реакція відповідала ситуації. Ці результа? ти виявили те, що андрогінія дає людині більше свободи. С. Бем зро? била висновок, що високофемінні жінки і високомаскулінні чолові? ки гірше справляються з діяльністю, яка не відповідає  традиційним нормам статевої диференціації. Вона висунула  тезу про те, що люди знімають цю статеворольову стереотипізацію, стаючи більш “андрог? інними”. Вона вважає, що слід всіляко сприяти тому, щоб і чоловіки, і жінки  проявляли як інструментальність, так і експресивність, як напористість, так і лагідність,  як маскулінність, так і фемінність,  в залежності від того, який  з цих різних типів поведінки  в даний мо? мент більш підходить до конкретної ситуації.

Сандра Бем вказала  на те, що чоловічність і жіночність  не про?

тиставлені одне одному, а людина може мати одночасно як чоловічі, так і жіночі риси, тобто увібрати в себе найкраще з обох статей. Було виявлено зв’язок андрогінії з ситуативною гнучкістю (тобто здатність бути наполегливим або центрованим на інтересах інших в залежності від ситуації); з високою самоповагою; з мотивацією  досягнень; доб? рим виконанням батьківської ролі; суб’єктивним відчуттям благопо? луччя. Було також визначено, що у сім’ях, де обидва подружжя були андрогінними, виявився більш високий рівень задоволення шлюбом, ніж у сім’ях, де один з партнерів або обидва були статево?типізовани? ми. Існують дослідження, які показують, що стосунки, в яких хоча б один з партнерів є андрогінним, краще задовольняють обох.

Отже,  андрогінна  гендерна  роль більш відповідає  потребам  і

очікуванням сучасного суспільства, а тому статеворольову соціалі? зацію важливо спрямувати, спираючись на засвоєння молоддю анд? рогінних гендерних ролей.