Гендерні стереотипи як протиставлення маскулінності і фемінності

 

Поняття стереотипу (від грец. Stereos – твердий і typos – відби? ток) визначається як стандартизований, стійкий, емоційно насиче? ний, ціннісно визначений образ, уявлення про соціальний об’єкт. В такому визначенні це поняття  було введено в науку У. Ліппманом. Гендерні стереотипи  існують у вигляді схем, за допомогою яких організується і структурується інформація про кращий  тип стате? ворольової поведінки. Через засвоєння цієї інформації здійснюєть? ся регуляція поведінки  індивіда.

В соціальній психології стереотип досліджувався переважно як стереотип  представника якої?небудь соціальної  групи, а також  як етнічний стереотип. Між тим зміст і функції соціальних стереотипів є більш широкими. Являючись концентрованим втіленням соціаль? ної установки, соціальний стереотип виконує функції регуляції, інтеграції в соціальних  відносинах. Стереотип – це думка людей, їх сприйняття, оцінка тих чи інших об’єктів. Сутність  механізму сте? реотипізації полягає  в приписуванні різноманітних характеристик через віднесення  об’єкта, що спостерігається, до відомої категорії на підставі протиставлення іншій.

В основі стереотипу  знаходиться психологічний феномен  ге?

нералізації, схематизації свого і чужого досвіду. Механізм схемати? зації реалізується через протилежні образи, через антропоморфні зв’язки, через  персоніфікацію. Цим  пояснюється такий  феномен стереотипів, як феномен поляризації, або “чорно?білого мислення”.


Така спрощеність  думки і сприйняття буденної свідомості допома? гає людям орієнтуватись в тих обставинах,  де непотрібні  серйозні роздуми або індивідуальні рішення.

Гендерні стереотипи  – це спрощені, схематизовані образи чо?

ловіка і жінки. Стереотип – це образ, полярний за знаком  оцінки, жорстко фіксований, що не припускає навіть найменшого сумніву в його істинності,  спонукаючи  до суворого  однозначного дійства. В суспільній свідомості гендерні стереотипи  функціонують у вигляді стандартизованих уявлень  про модель поведінки  і риси характеру, які відповідають  поняттям “чоловіче” і “жіноче”. Гендерні стерео? типи функціонують на рівні буденної свідомості. Гендерний стерео? тип, це, перш за все, сприйняття, оцінка людини як статі через по? ширення  на неї характеристик певної статевої групи, завдяки  при? писуванню  загальних  протилежних характеристик всім представ? никам чоловічої або жіночої статі без достатнього усвідомлення можливих відмінностей між ними.

Гендерні стереотипи  існують на таких рівнях: індивідуальному, мікрогруповому (малі групи), макрогруповому (великі соціальні гру? пи) і на соцієтальному (на рівні всього суспільства), на кожному з них гендерні стереотипи мають свої особливості. Спрощеність, схематизо? ваність, некритичність і особливо – емоційна забарвленість – це ті особ? ливості стереотипів, які надають їм надзвичайно сильної дієвості як у формуванні поведінки окремої особистості, так і великих груп людей.

Наскільки глибоко укорінені  гендерні стереотипи  у свідомості людей, показав  такий  експеримент. Батьків новонароджених дітей опитали через добу після пологів. Діти підбирались так, щоб не було ніяких відмінностей в їх фізичних показниках (зріст, вага і т.д.). Про? те батьки дівчаток описували їх як більш слабких, ніжних, тендітних. Батьки хлопчиків характеризували своїх дітей як сильних, крупних і впевнених  у рухах. Очевидно,  що все наступне виховання цих дітей буде гендерно орієнтованим. Хлопчикам і дівчаткам будуть купляти різні іграшки, різною мірою залучати до спортивних ігор, заохочува? ти одні і засуджувати інші прояви  характеру,  в залежності від статі дитини. Сміливій і ініціативній дівчинці будуть казати: “поводь себе тихіше, будь скромнішою – бо ти ж дівчинка”. Ті ж самі риси характе? ру у хлопчика будуть соціально схвалюватись.


Існують різні види гендерних стереотипів: стереотипи  стосов? но якостей, характеристик особистості, поведінки, професійної діяльності. В суспільстві дуже поширеними є стереотипи, що закрі? плюють певні види діяльності за відповідними статями.  Майже  у всіх сучасних  суспільствах досить поширеним є стереотип,  що за? няття наукою – це традиційно чоловіча діяльність. З метою вивчен? ня цього стереотипу  було проведено  дослідження серед студентів методом семантичного диференціалу. Студентам  запропонували список з 15 назв наукових дисциплін, які вони повинні були оціни? ти як заняття чоловіче або жіноче. В результаті  було встановлено, що заняття, віднесені до найбільш “наукових”, були визнані найбільш  “чоловічими”. Виявилось, що в уявленні  студентів є “чо? ловіче знання”, або “чоловіча наука”, проте немає “жіночої науки”. Аналіз образу вченого в уявленні  студентів  теж підтверджує існу? вання стереотипу, що справжній вчений повинен бути чоловічої статі. В образі типового  вченого (фізика) студенти  називали такі риси як: розум, працелюбство,  логічне  мислення і одночасно  “він менш артистичний і менш емоційний,  менше цікавиться людьми і суспільством, які його оточують”. Ці якості є традиційно чоловічи? ми. Вони протилежні тим нормам, яких суспільство примушує дот? римуватись жінок. Стереотип, що ототожнює образ науки і типово? го вченого з чоловічою статтю, є сильним детермінуючим фактором у виборі кар’єри. Жінки,  щоб більш успішно конкурувати в науці, вимушені приймати чоловічі орієнтації і систему цінностей. Прове? дене за жінками?вченими спостереження показало, що жінки – уні? верситетські вчені відрізняються від контрольної групи жінок за тими самими параметрами, за якими вони зближуються з вченими? чоловіками, що досягли великих успіхів.

Існує також стереотип, що природничими науками повинні зай? матись чоловіки, а не жінки. Юнаки вважають, що заняття природ? ничими  науками  для них є більш важливим, ніж для дівчат, бо це для чоловіків скоріше згодиться в майбутньому. Результати опиту? вання англійських студентів підтвердили цей стереотип. Студенти природничих факультетів хотіли б, щоб їхня майбутня дружина мала гуманітарну  освіту, а не природничу або технічну, і щоб вона пра? цювала неповний робочий день, могла приділяти більше уваги сім’ї.


Стереотип маскулінної науки і маскулінності природничих га? лузей формується всією соціальною  практикою  освіти. Якщо про? аналізувати шкільні підручники, то в них жінки?вчені майже не пред? ставлені,  навіть ті, хто здобув славу. Конкретні приклади і ілюст? рації надаються  з області інтересів хлопчиків.  Якщо ж жінки з’яв? ляються  на сторінках  підручників, то тільки  в найбільш  традицій? них ролях  і сферах діяльності.  Шкільні підручники і ілюстрації  в них представляють образи чоловіків і жінок, виходячи зі стереотип? ного мислення про призначення статей: чоловіки воюють, прийма? ють участь у виробництві, а жінки  – працюють на обслуговуючих місцях. Соціолог Мірфа Комаровські ще на початку 40?х років зма? лювала парадоксальну ситуацію, яка складається в результаті  тис? ку цих стереотипів: щоб вважатись нежіночими, не мати ярлика “си? ньої панчохи”, розумні  і здібні до навчання  дівчата  намагаються, іноді підсвідомо, здаватись дурнішими і безпомічними, лише б бути “жіночнішими”. Це явище отримало назву “правила бути на два кро? ки позаду чоловіків”.

В сучасному суспільстві  дуже поширені патріархальні стереоти?

пи, в яких особистість жінки розглядається лише у зв’язку з функція? ми материнства, сім’ї, матеріального благополуччя. Успіх у професійній діяльності  з образом  жінки  не пов’язується. Жінок?службовців, які виявляють чоловічі  якості,  вважають  більш перспективними у по? рівнянні з жінками, які переважно  мають жіночі риси характеру. Об? раз ділової жінки, що досягла успіхів, залишається “мужеподібним”.

Поширені також стереотипи про непридатність жінок до політич? ної діяльності, до будь?якої діяльності  взагалі, яка тісно не пов’язана з біологічними і соціальними функціями матері, жінки або коханої. Цей стереотип є дуже живучим, часто він погано усвідомлюється і не має раціональної мотивації. Так, за даними дослідження “соціальне самопочуття населення України”,  яке проводилось Інститутом со? ціології НАН  України  (травень 1992 р., описано  1900 чоловік  у 16 областях України), половина чоловіків вважає, що “в політиці краще обійтись без жінок”. Ця ж частина респондентів не бажає бачити жінок на керівних  посадах, їх думка – “жінки не повинні займати  посади керівників”. На жаль, чверть опитаних жінок притримується такої ж точки зору у відношенні своєї придатності до політичної  діяльності.


Перші дослідження гендерних стереотипів пов’язані зі спробою вичленити типові відмінності  в уявленнях чоловіків  і жінок  одне про одного і про себе. Підводячи підсумки цих досліджень, в 1954 р. американські дослідники Дж. Мак і А. Шерріф дійшли висновків:

1. Стереотип типового  чоловіка  – це набір рис, пов’язаних  зі соціально необмеженим стилем поведінки, компетенцією, раціональ? ним мисленням, активністю  і ефективністю. Стереотип типової жінки – це образ, який характеризується соціальними та комуніка? тивними  вміннями,  теплотою і емоційною підтримкою. Проте над? мірна акцентуація як типово маскулінних, так і типово  фемінних рис набуває вже негативної оціночної окраси: типово негативними якостями чоловіка  визначаються грубість, атворитаризм, надлиш? ковий раціоналізм і т.п., у жінок – формалізм, пасивність,  надлиш? кова емоційність  і т.п.

2. В цілому чоловікам надається більш позитивних якостей, ніж жінкам. Чоловіки демонструють  набагато більшу узгодженість по відношенню  до чоловічих якостей, ніж жінки – жіночих.

Поняття “гендерний  стереотип”  застосовується не тільки  до

опису когнітивно?емоційної сфери людини, але й до поведінки, що спостерігається безпосередньо. Дослідники, які вивчають стереоти? пи з цієї сторони, ставлять  своєю задачею вивчення типових відмінностей між чоловіками і жінками в манері поведінки, в “про? граванні” статевих ролей і ритуалів.

Інший напрямок дослідження гендерних стереотипів  – гене? тичні вікові аспекти. У вітчизняній і зарубіжній літературі  бага? то досліджень, в яких аналізується роль гендерних стереотипів  у формуванні статевої ідентичності  в дитячому і підлітковому віці. Наприклад, вивчалось  співвідношення гендерних  стереотипів  з уявленням про роль школяра  у хлопчиків  і дівчаток. Досліджую? чи те, як хлопчики  і дівчатка  оцінюють поведінку  в школі пред? ставників  власної і протилежної статі, психологи  виявили, що хлопчики  оцінюють дівчаток лише в позитивному тоні, а свою власну – і в позитивному, і в негативному,  в той час як дівчатка визначають свою власну поведінку тільки позитивно,  а хлопчиків

– негативно. З цього випливає, що роль школяра  і школярки по?

різному співвідноситься з гендерними  стереотипами. Бути  “гар?


ною” школяркою і “справжньою” жінкою – взагалі не суперечить одне  одно м у; пр оте  бути  га р ним  ( ста ра нни м ) шк оля р ем  і “справжнім” чоловіком  – це протилежні речі.

Починаючи з 60?х рр. набувають поширення дослідження сте?

реотипних уявлень про здібності чоловіків і жінок, їх компетентність в різних сферах діяльності. Так, було виявлено певну долю уперед? женості жінок проти самих себе в сфері наукової діяльності; сту? дентки коледжів більш високо оцінюють статті, написані чоловіка? ми, ніж жінками. Приблизно такі ж саме дані було отримано і в екс? перименті, де досліджувані обох статей повинні  були оцінити  зап? ропоновані їм для огляду картини, одні з яких були нібито написані чоловіками, інші – жінками. В це дослідження було введено додат? ковий фактор  – статус художників.  Цей фактор  діяв на противагу стереотипові про менші здібності жінок в області живопису.

Була зроблена спроба інтерпретувати ці результати за допомо? гою теорії каузальної атрибуції, згідно з якою успіх або невдача по? яснюються  в залежності  від того, чи є вони очікуваними чи ні. Очі? куваній поведінці приписуються так звані стабільні причини, а нео? чікуваній  – нестабільні. Тому у відповідності з гендерними  стерео? типами, добре виконана  задача, високий  результат  в чому?небудь, який досягнутий чоловіком, найчастіше пояснюється його здібнос? тями (стабільна причина), а такий самий результат, досягнутий жінкою, пояснюється її зусиллями, випадковою  вдачею та іншими нестабільними причинами. Більше того, сама типологія  стабільних і нестабільних причин  виявляється неоднаковою  в залежності  від того, чия поведінка пояснюється – чоловіка чи жінки.

Так, наприклад, при поясненні успіху жінки фактор зусиль розгля? дається найчастіше як нестабільний і в цілому має деяке негативне оці? ночне забарвлення, а відносно професійних успіхів чоловіка, цей фак? тор інтерпретується як стабільний і як такий, що має позитивну оцінку, як необхідну умову природної чоловічої потреби у досягненні, як засіб подолання бар’єрів і труднощів, що виникають на шляху до цілі.

У реальному  житті  компетентність виявляється для  жінки

скоріш негативним, ніж позитивним фактором: високо компетентні жінки не користуються доброзичливим відношенням до них ні жінок, ні чоловіків. В експерименті, який проводили американські


соціальні  психологи,  було показано,  що як чоловіки,  так і жінки прагнуть  виключити із своєї групи компетентних жінок. Резуль? тати  своїх досліджень  автори  інтерпретують так: висока  компе? тентність жінок спростовує  існуючі стереотипи.  В цьому випадку виникає  декілька  способів про реагування на дане протиріччя: 1) змінити стереотип; 2) спростувати факт наявності компетентності;

3) взагалі  усунути  протиріччя через фактичне усунення,  виклю? чення компетентної жінки із групи. Останні два способи викорис? товуються в реальному житті найчастіше. Програвати жінці в зма? ганні, особливо  чоловікові  з традиційними консервативними ус? тановками  на взаємостосунки між статями, майже завжди означає зниження самооцінки,  оскільки  у відповідності зі стереотипами, які існують в традиційній культурі,  „справжній  чоловік  перевер? шує жінку і завжди повинен її обігравати”.

Значна частина  дослідників вважає,  що найбільш  важливою функцією  гендерних  стереотипів  є функція виправдовування і за? хисту існуючого стану речей, зокрема, фактичної нерівності між ста? тями. Так, американська дослідниця О. Лірі пише про існування в американському суспільстві  норм упередженості проти жінок, які мають які?небудь  пріоритети над чоловіками того ж самого віку і соціального  стану. Вона досліджувала зв’язок між гендерними  сте? реотипами і виправдовуванням затримки просування жінок по служ? бових сходах у промисловості. Нею було встановлено, що без будь? яких підстав жінкам приписувались такі установки  відносно робо? ти: вони (жінки) працюють заради „кишенькових” грошей; в роботі їх більше цікавлять чисто комунікативні і емоційні моменти; жінкам більше подобається робота, яка не потребує інтелектуальних зусиль; вони цінують самоактуалізацію і просування по службі менше, ніж чоловіки. Основою всіх цих поглядів є розповсюджені гендерні сте? реотипи, за якими у жінок відсутні риси, які пов’язані з компетент? ністю, незалежністю, змагальністю,  логікою, домаганнями і т.ін., і які, навпаки,  постулюють  у них підкреслену вираженість емоцій? них комунікативних характеристик.

Інколи для обґрунтування виправдовувальної функції гендер? них стереотипів  дослідники звертаються до минувшини, намагаю? чись зрозуміти  існуючу асиметрію на основі культурно?історично?


го досвіду. Так, аналізуючи образ жінки в історії, американська дос? лідниця  Дж. Хантер прийшла  до висновку, що загалом це образ не? повноцінності, а процес жіночої емансипації  з глибокої античності однозначно  і прямо  пов’язується  з деструктивними соціальними наслідками і зруйнуванням сім’ї. Наприклад, одна із головних при? чин падіння Римської імперії пов’язувалась саме із процесом жіно? чої емансипації.  Дж. Хантер  вважає  також, що великий  вплив  на зміст сучасних гендерних стереотипів здійснила християнська тра? диція, яка розглядає жінку як джерело зла, не випадково саме жінки і складали  основний  контингент жертв інквізиції.

Ці та інші фактори  вплинули на те, що С. І Д. Бомбі  назвали

„несвідомою ідеологією” про природне місце жінки в суспільстві,  а також не пов’язані з цією ідеологією витончені, закамуфльовані форми нерівності і дискримінації. В цьому відношенні можна гово? рити про негативну функцію гендерних стереотипів, оскільки вони заважають  ефективному включенню  жінок  у сферу  виробництва, науку, економіку і політичне управління суспільством. Гендерні сте? реотипи, в яких абсолютизуються маскулінність або фемінність, можуть завдавати шкоду як чоловікам і жінкам, так і в цілому всьо? му суспільству.  Якщо ж залишається нереалізованим жіночий  по? тенціал в будь?якій сфері діяльності, то це є втратою не тільки окре? мих особистостей, але й суспільства  в цілому.

Проте, регулятивна функція гендерних стереотипів має також по?

зитивну сторону. Спеціальні дослідження показують, що засвоєння осо? бистістю еталона, або зразка, має надзвичайно важливу  психологічну функцію. Зразок, стереотип полегшує входження дитини в нову соціаль? ну позицію, засвоєння нових відносин, утворення нових особистісних структур. Так, виявлено, що ті діти, які в дошкільному віці мало грали в рольові ігри і тим самим мало відтворювали поведінку дорослих, гірше адаптувались в соціальних умовах. Проте, в ситуаціях, де потрібна по? вна інформація і об’єктивна оцінка, особливо при зіткненні з новим, іноді стереотипи,  як непорушні  конструкції, можуть відігравати  негативну роль, сприяючи виникненню упереджень і неприязні до нього.

В соціальній  психології  існують спеціальні  дослідження з вив? чення регулятивної функції гендерних стереотипів. Наприклад, аме? риканські соціальні психологи у вивченні цієї функції досліджували


вплив етнічної і гендерної належності людини на допомагаючу пове? дінку. Результати засвідчили, що жінки і чоловіки демонструють ра? сову дискримінацію, але тільки стосовно представників своєї статі, а не протилежної. Інший приклад вивчення  регулятивної функції ген? дерних стереотипів, – це експеримент з виявлення відмінностей у ма? нері жінок і чоловіків переходити  вулицю на червоне світло. Вияви? лося, що частіше порушують правила чоловіки, жінки є більш піддат? ливі  до вимог, проте, більш  конформними до групового  тиску  в подібній ситуації (вони обов’язково  порушували правила  слідом за чоловіками, але ніколи не робили цього першими).

Гендерні стереотипи  виконують  також ретранслятивну функ?

цію. Ретрансляційна функція гендерних  стереотипів  досліджуєть? ся в різних напрямках. Наприклад, важливою функцією стереотипів для життєзбереження суспільства є трансляція із покоління в поко? ління гендерних ролей.

Французькі соціальні  психологи  (Шомбар де Лов)  вивча?

ли ретрансляційну функцію гендерних стереотипів в іншому на? прямку.  Вони  цікавились такими  питаннями:  яким  способом різні соціальні  інститути  впливають  на формування і розпов? сюдження  гендерних стереотипів,  чи існують відмінності  у зоб? раженні споживачів,  і якщо так, то які вони. Як виявилось, сутність цих відмінностей  співпадала  з традиційними лініями статеворольової стереотипізації. Чоловіки частіше змальовува? лись як розсудливі і такі, що оцінюють товар, розуміють  об’єк? тивні  причини  його покупки,  як  такі, що займають  автономні ролі, що пов’язані з практичним використанням придбаних пред? метів. Жінки  – навпаки,  змальовувались як такі, що не обгово? рюють і не оцінюють  вартість  придбаного  товару, а як такі, що керуються  суб’єктивними причинами в його придбанні  (емоці? ями, побажаннями), як такі, що займають  допоміжні  і залежні ролі (жінки, коханки, подруги), а також як такі, що орієнтують? ся на престиж і символічне  значення  товарів, які ними купують? ся. Отже, з цих досліджень  можна зробити  висновок,  що, з од? ного боку, засоби масової інформації беруть свої образи із існу? ючих стереотипів,  а з другого – що стереотипи  підкріплюються і розповсюджуються засобами масової інформації.


Однією  з найважливіших соціальних  функцій  гендерних  сте? реотипів  є не тільки  закріплення, але й трансляція із покоління в покоління гендерних ролей.

Завдяки цьому зберігається історія, продовжується людський рід.

Тому позитивність цієї функції, її важливість для суспільства перева?

жає негативну сторону гендерних стереотипів, про яку розповідалось.