Стадійність процесу статеворольової соціалізації

 

Процес  статеворольової соціалізації починається з ранньо? го дитинства,  продовжується довгі роки і відбувається стадійно. Можна виокремити принаймні такі періоди статеворольової соціа? лізації. По?перше, це первинна  статеворольова соціалізація. Період первинної  статеворольової соціалізації охоплює  декілька  вікових стадій: від народження до початку навчання  в школі і від початку навчання  в школі  до соціальної  зрілості.  У відповідності з роллю провідної  діяльності  дитини, а також інституціями, які відіграють вирішальну роль у статеворольовій соціалізації, можна виділити два


важливих етапи в первинній статеворольовій соціалізації: по?пер? ше, дитинство, в якому домінуючим інституттом є сім’я, а провідною діяльністю – гра, і, по?друге, підлітковий період, особливістю якого є те, що до сім’ї приєднується такий інститут, як школа, а провідною діяльністю  стає спілкування з однолітками.

Вторинна  статеворольова соціалізація починається з періоду

соціальної  зрілості і продовжується все життя. Цей період теж має декілька стадій, які відповідають переходу від одного соціально?віко? вого статусу до іншого.

Загальна послідовність подій, які пов’язані зі статеворольовою соціалізацією, виглядає  так. Якщо виходити з тези, що особистістю не народжуються, а нею стають, то ясно, що процес статеворольової соціалізації  за своїм змістом є процес, який  починається з перших хвилин  життя  людини.  При  народженні  спостерігається відносно небагато помітних відмінностей між статями. Взаємодіючи все більше з соціальним оточенням, діти засвоюють певні ролі, а потім, в період  статевого  дозрівання, гормональні фактори  викликають значні зміни у статевій диференціації, збільшуючи  відмінності між чоловіками і жінками. Більшість спеціалістів  вважає, що хлопчики і дівчата в процесі виховання зазнають різного з ними поводження, що отримало назву диференціюючої соціалізаці. В кожному суспільстві від жінок і чоловіків очікується відповідність  приписа? ним ролям, і в кожному суспільстві  чоловіки і жінки мають досить узгоджені уявлення про ці очікування, незалежно  від того, подоба? ються вони їм чи ні. Підростаючи, діти підлягають подальшій соціа? лізації і засвоюють поведінкові паттерни, які вважаються прийнят? ними для їх статі. По мірі того, як дитина  все більше усвідомлює себе, вона починає реагувати  на вплив з боку оточуючих її людей і стає носієм своєї Я?концепції, яка  включає  уявлення про себе як про хлопчика  або дівчинку. Поступово дитина все більше усвідом? лює стать свого тіла, наявність  у себе чоловічих або жіночих стате? вих органів і визначає  їх як частину своєї статевої природи.  Всі ці фактори  приводять до розвитку  первинної гендерної ідентичності.

Статеве  дозрівання відбувається в пубертатному періоді. Це період життя людини, коли статеві залози починають виробляти велику  кількість  гормонів,  що виявляється у змінах  організму,  у


поглибленні сексуальних почуттів і в поведінці, пов’язаній зі стат? тю. Пубертатні гормони починають формувати різні фізичні харак? теристики чоловіків  і жінок. В підлітковому періоді завершується формування фундаментальних паттернів гендерної ідентичності, що дає підставу говорити про досягнення статевої зрілості індивідом і практичну завершеність формування гендерної ідентичності особи? стості. Показником гендерної зрілості є формування у індивіда со? ціально?типових гендерних рис в результаті  засвоєння ними стан? дартів  гендерної  культури.  Процес  і результат  набуття  індивідом гендерних властивостей, які є типовими для певної статі, називається статеворольовою типізацією.  Отже, гендерна зрілість  означає  ста? новлення гендерного  типу особистості.  Індивід  в процесі статево? рольової типізації засвоює загальну інформацію для категоризації поведінки  і ролі чоловіка  і жінки, а також інформацію про форми поведінки  і властивості особистості, які характерні  для своєї статі. Гендерна зрілість – це не застигла сукупність  раз і назавжди  даних гендерних особливостей, а динамічна  система, що постійно розви? вається. Особистість, вступаючи в нові зв’язки і взаємини з іншими людьми, змінюється все життя. Входження людини в нові для неї групи, прийняття нових ролей, позицій, зміна соціальних  устано? вок, мотивів, потреб триває безперервно.  Процес статеворольової соціалізації  особистості  продовжується до тих пір, поки продов? жується  її спілкування, соціальне  пізнання,  соціальна активність. Звичайно, що в молоді роки цей процес протікає  більш інтенсив? но, ніж у старших людей, що досягли певного ступеня зрілості. Зрілість – це не зупинка,  а динамічна  система гендерних якостей особистості, що постійно трансформується під впливом нових ви? мог. Соціальне середовище – явище динамічне. Тому результатом статеворольової соціалізації є все нові й нові гендерні властивості, яких потребує життя. А тому, розглядаючи статеворольову соціа? лізацію  як процес, не можна  стверджувати, що він завершується на якійсь  стадії життєдіяльності індивіда.  Сучасний стан транс? формації всіх сфер життя не може не впливати на зміни вимог, які пред’являються особистості. У зв’язку з цим виникає  безліч про? блем, вирішення яких потребує  наукового  аналізу закономірнос? тей процесу статеворольової соціалізації.