Висновки

 

1. Економічна соціалізація визначається як формування у лю? дини соціальних властивостей, що дозволяють їй включитись в еко? номічну сферу суспільства в якості суб’єкта економічної діяльності.

Економічна соціалізація – це формування у особистості еконо?

мічного мислення на основі пізнання  нею економічної  реальності, засвоєння економічних знань, набуття навичок економічної поведі? нки і реалізація їх в реальній  дійсності. Процес економічної  соціа? лізації індивіда пов’язано з його соціальними умовами різного рівня: з соціально?економічними проблемами суспільства, з повсякденним життям, яке відбувається в різних групах, з впливом різноманітних засобів, що здійснюється різними агентами соціалізації.

2. У вивченні економічної соціалізації  дітей дослідники зосере? дили увагу на таких питаннях: як і коли діти включаються в еконо? мічну сферу суспільства, які фактори впливають на цей процес. В ро? ботах з економічної соціалізації розглядаються такі фактори, як кла? сова належність,  регіональні і національні особливості,  вік, стать.

У дослідженні  економічної  соціалізації можна  виділити  три періоди. У початкових роботах показано, що діти певною мірою втяг? нені в економічні проблеми і мають про них деяке уявлення. Пізніше для дослідження розвитку  дитячих  уявлень  була застосована  ста? дійна теорія  Піаже, далі досліджувались соціальні  впливи  на еко? номічну соціалізацію.  Поширеним є також аналіз процесу соціалі? зації з точки зору розглядання таких його складових, як когнітивна,


афективна і конативна (поведінкова). У більшості досліджень про? цесу економічної соціалізації звертається увага на стадії, які прохо? дять діти в розумінні  економічних реалій суспільства.

3. Найважливішим засобом соціалізації особистості на всіх віко?

вих етапах її розвитку є гроші. Через гроші людина пов’язана з інши? ми людьми в єдину економічну реальність. Через посередництво грошей відбувається ознайомлення людини зі всіма іншими соціаль? но?економічними явищами  і інститутами.

Гроші впливають на поведінку людей, зміни їх психіки. Встанов?

лено кореляції між ціннісним ставленням до грошей і способом жит? тя людини. Ставлення людини до грошей, яке визначається характе? ром їх використання, зумовлює психологічний економічний тип осо? бистості. В психології розроблено різні грошові типології особистості.

Гроші є фактором  у сприйманні однієї людини іншою, у само?

сприйнятті, впливають на становлення Я?образу. Гроші впливають на формування спрямованості і професійного вибору особистості, на реалізацію особистих інтересів, які прямо пов’язані з мотивацією економічної  діяльності  людини.

Особливу роль гроші як фактор соціалізації відіграють на етапі дитинства. Економіка – це складна, багатоваріантна система, її ясне розуміння не є доступним маленькій дитині, проте діти будують різні моделі економіки  у відповідності зі своєю здатністю  уявляти цей процес. В цій моделі економічної реальності значне місце займають гроші, що знаходяться у використанні дитини.  Останні  отримали назву “кишенькових грошей”. Соціокультурні установки  щодо функції  грошей, надання дітям кишенькових грошей, використан? ня їх як засобу економічного  і морального  виховання – це питання теорії і практики економічної соціалізації особистості.

4. Досліджуючи стадійний  характер  економічної  соціалізації, науковці виділяють різну їх кількість, підкреслюючи умовність роз? поділу в залежності від дії різних факторів. В більшості робіт охоп? люється  діапазон від 4?5 до 12?13 років. Особливо важливою є ста? дія первинної соціалізації. Основи економічних знань, економічно? го мислення і поведінки починають закладатися ще в дошкільному дитинстві. Провідним фактором  у включенні  дитини в економічну реальність  є практичний досвід повсякденного життя,  який  у мо?


лодших дітей здійснюється через виділення дітьми грошей як особ? ливих  знако?символів у відносинах  людей, “купівлі – продажу”, а також виділення магазина  як місця цих відносин.  В підлітковому віці з’являється новий  досвід входження  в економічний світ сус? пільства,  з’являються тенденції  переходу  від “купівлі  – продажу” до економічної реальності, в якій відбувається виробнича діяльність, відбувається переорієнтація підлітка зі споживацького використан? ня грошей на їх виробничо?діяльнісну функцію.

Дослідження стадій економічної соціалізації здебільше спира?

ються на традиції  аналізу  особистості  в онтогенетичному аспекті, так би мовити,  в горизонтальному зрізі. Не менш важливим є до? слідження цього процесу у вертикальному зрізі, тобто розглядання його як міжпоколінського процесу.

5. Економічну соціалізацію  в міжпоколінній взаємодії  можна

представити як формування економічної свідомості кожної вікової когорти в сім’ї, яка у більшості  випадків є взаємодією  і взаємосто? сунками  трьох поколінь, які мають різні системи цінностей  і уста? новок щодо економічної реальності.

Ситуацію в сучасній сім’ї з точки зору взаємодії поколінь мож? на описати так. Зміна системи суспільних відносин привела до сер? йозних зрушень в системі цінностей дорослих. Представники стар? шого покоління не змогли пройти ресоціалізацію. Покоління “батьків” проходить активний етап ресоціалізації. Покоління “дітей” легко адаптується до економічних змін, бо воно виросло в цих умо? вах і тому у нього ціннісної  ломки  не відбувається. Найбільш ак? тивно включаються у всі види соціальних взаємодій діти 15?16 років, часто не маючи необхідних  знань і навичок  в сфері економічного життя. Підлітки – це найбільш динамічна група, поява тих чи інших ідеалів у суспільстві  (наприклад, матеріальне  благополуччя) обу? мовлює швидкі зміни в їх системі цінностей. Тому саме до цієї віко? вої когорти найбільше  привернуто увагу дослідників.

6. Мірою  економічної  соціалізованості є підприємливість як характеристика суб’єкта економічної діяльності.

Підприємливість – це комплекс  особистісних  якостей, що за? безпечують здатність досягнення конкретних цілей в господарській, соціальній  або інших сферах  суспільного  життя  за рахунок  своєї


ініціативи, винахідливості, самостійності, нестандартних рішень, готовності до ризику  і відповідальності за результати. Виходячи  з такого  визначення підприємливості, можна  стверджувати, що не існує чітко розмежованих груп людей: підприємців і непідприємців. Відмінності між людьми полягають  в тім, як багато підприємниць? кої активності  вони виявляють, а також в тому рівні підприємли? вості, яка втілена  в цій активності.  Така  модель підприємницької діяльності  є втіленням соціального типу особистості ринкової  еко? номіки і виконує  функцію, по?перше, професійної орієнтації індивідів,  по?друге, сприяння організації  факторів  і умов соціалі? зації особистості підприємця.