Висновки
1. Економічна соціалізація визначається як формування у лю? дини соціальних властивостей, що дозволяють їй включитись в еко? номічну сферу суспільства в якості суб’єкта економічної діяльності.
Економічна соціалізація – це формування у особистості еконо?
мічного мислення на основі пізнання нею економічної реальності, засвоєння економічних знань, набуття навичок економічної поведі? нки і реалізація їх в реальній дійсності. Процес економічної соціа? лізації індивіда пов’язано з його соціальними умовами різного рівня: з соціально?економічними проблемами суспільства, з повсякденним життям, яке відбувається в різних групах, з впливом різноманітних засобів, що здійснюється різними агентами соціалізації.
2. У вивченні економічної соціалізації дітей дослідники зосере? дили увагу на таких питаннях: як і коли діти включаються в еконо? мічну сферу суспільства, які фактори впливають на цей процес. В ро? ботах з економічної соціалізації розглядаються такі фактори, як кла? сова належність, регіональні і національні особливості, вік, стать.
У дослідженні економічної соціалізації можна виділити три періоди. У початкових роботах показано, що діти певною мірою втяг? нені в економічні проблеми і мають про них деяке уявлення. Пізніше для дослідження розвитку дитячих уявлень була застосована ста? дійна теорія Піаже, далі досліджувались соціальні впливи на еко? номічну соціалізацію. Поширеним є також аналіз процесу соціалі? зації з точки зору розглядання таких його складових, як когнітивна,
афективна і конативна (поведінкова). У більшості досліджень про? цесу економічної соціалізації звертається увага на стадії, які прохо? дять діти в розумінні економічних реалій суспільства.
3. Найважливішим засобом соціалізації особистості на всіх віко?
вих етапах її розвитку є гроші. Через гроші людина пов’язана з інши? ми людьми в єдину економічну реальність. Через посередництво грошей відбувається ознайомлення людини зі всіма іншими соціаль? но?економічними явищами і інститутами.
Гроші впливають на поведінку людей, зміни їх психіки. Встанов?
лено кореляції між ціннісним ставленням до грошей і способом жит? тя людини. Ставлення людини до грошей, яке визначається характе? ром їх використання, зумовлює психологічний економічний тип осо? бистості. В психології розроблено різні грошові типології особистості.
Гроші є фактором у сприйманні однієї людини іншою, у само?
сприйнятті, впливають на становлення Я?образу. Гроші впливають на формування спрямованості і професійного вибору особистості, на реалізацію особистих інтересів, які прямо пов’язані з мотивацією економічної діяльності людини.
Особливу роль гроші як фактор соціалізації відіграють на етапі дитинства. Економіка – це складна, багатоваріантна система, її ясне розуміння не є доступним маленькій дитині, проте діти будують різні моделі економіки у відповідності зі своєю здатністю уявляти цей процес. В цій моделі економічної реальності значне місце займають гроші, що знаходяться у використанні дитини. Останні отримали назву “кишенькових грошей”. Соціокультурні установки щодо функції грошей, надання дітям кишенькових грошей, використан? ня їх як засобу економічного і морального виховання – це питання теорії і практики економічної соціалізації особистості.
4. Досліджуючи стадійний характер економічної соціалізації, науковці виділяють різну їх кількість, підкреслюючи умовність роз? поділу в залежності від дії різних факторів. В більшості робіт охоп? люється діапазон від 4?5 до 12?13 років. Особливо важливою є ста? дія первинної соціалізації. Основи економічних знань, економічно? го мислення і поведінки починають закладатися ще в дошкільному дитинстві. Провідним фактором у включенні дитини в економічну реальність є практичний досвід повсякденного життя, який у мо?
лодших дітей здійснюється через виділення дітьми грошей як особ? ливих знако?символів у відносинах людей, “купівлі – продажу”, а також виділення магазина як місця цих відносин. В підлітковому віці з’являється новий досвід входження в економічний світ сус? пільства, з’являються тенденції переходу від “купівлі – продажу” до економічної реальності, в якій відбувається виробнича діяльність, відбувається переорієнтація підлітка зі споживацького використан? ня грошей на їх виробничо?діяльнісну функцію.
Дослідження стадій економічної соціалізації здебільше спира?
ються на традиції аналізу особистості в онтогенетичному аспекті, так би мовити, в горизонтальному зрізі. Не менш важливим є до? слідження цього процесу у вертикальному зрізі, тобто розглядання його як міжпоколінського процесу.
5. Економічну соціалізацію в міжпоколінній взаємодії можна
представити як формування економічної свідомості кожної вікової когорти в сім’ї, яка у більшості випадків є взаємодією і взаємосто? сунками трьох поколінь, які мають різні системи цінностей і уста? новок щодо економічної реальності.
Ситуацію в сучасній сім’ї з точки зору взаємодії поколінь мож? на описати так. Зміна системи суспільних відносин привела до сер? йозних зрушень в системі цінностей дорослих. Представники стар? шого покоління не змогли пройти ресоціалізацію. Покоління “батьків” проходить активний етап ресоціалізації. Покоління “дітей” легко адаптується до економічних змін, бо воно виросло в цих умо? вах і тому у нього ціннісної ломки не відбувається. Найбільш ак? тивно включаються у всі види соціальних взаємодій діти 15?16 років, часто не маючи необхідних знань і навичок в сфері економічного життя. Підлітки – це найбільш динамічна група, поява тих чи інших ідеалів у суспільстві (наприклад, матеріальне благополуччя) обу? мовлює швидкі зміни в їх системі цінностей. Тому саме до цієї віко? вої когорти найбільше привернуто увагу дослідників.
6. Мірою економічної соціалізованості є підприємливість як характеристика суб’єкта економічної діяльності.
Підприємливість – це комплекс особистісних якостей, що за? безпечують здатність досягнення конкретних цілей в господарській, соціальній або інших сферах суспільного життя за рахунок своєї
ініціативи, винахідливості, самостійності, нестандартних рішень, готовності до ризику і відповідальності за результати. Виходячи з такого визначення підприємливості, можна стверджувати, що не існує чітко розмежованих груп людей: підприємців і непідприємців. Відмінності між людьми полягають в тім, як багато підприємниць? кої активності вони виявляють, а також в тому рівні підприємли? вості, яка втілена в цій активності. Така модель підприємницької діяльності є втіленням соціального типу особистості ринкової еко? номіки і виконує функцію, по?перше, професійної орієнтації індивідів, по?друге, сприяння організації факторів і умов соціалі? зації особистості підприємця.