Передумови виникненнята розвитку соціальної психології як науки

 

Можна говорити про декілька стадій розвитку  соціальної пси? хології. Б.Д. Пригін вказує на три стадії оформлення соціальної пси? хології як самостійної науки.

Перша стадія – це формування соціальної психології як на?

прямку думки.

Друга стадія – це формування соціальної  психології як си?

стеми знань.

Тр е тя  с тадія  по в’яз ана  з  ди фе ре нціа ціє ю  пр и к ла д ни х розділів, відділення їх від загальної  соціальної  психології,  пе?


ретворенням соціальної  психології  у загальну  теорію  і мето?

дологічну основу людинознавства.

Формування соціальної психології як напрямку думки здійсню? валось на основі складання певних  передумов,  серед яких  можна виділити  такі.

Накопичення емпіричних  даних на основі досвіду практичної

діяльності людей. Це чисельні дані про механізми створювання пев? них психологічних станів у людей, про способи впливу на маси, які накопичено в історії людства.

Серед передумов формування соціальної психології як наукової думки  визначну  роль відіграють  філософські джерела. Потрібно зауважити, що більшість проблем дослідження соціальна психологія бере з філософії.  Роботи  багатьох філософів античності  присвячені соціально?психологічним питанням. В трактаті Аристотеля “Про по? літику” людина визначається як політична тварина, а політична орга? нізація — як психологічне об’єднання, в основі якого – інстинкти.

Платон, розмірковуючи про політику  і державу, говорить про ірраціональну поведінку мас у натовпі як таке явище, що супровод? жує демократію.  Він звертає  увагу на явище  “бунтівних  настроїв” людей, які невдоволені існуючим ладом, як фактор політичних змін.

Філософські роботи наступних часів включають багато різних

соціально?психологічних проблем. Згадаємо, хоча б “теорії суспіль? ного договору” французьких просвітителів, в яких природа держа? ви пояснювалась природними людськими інстинктами, потягами та іншими психічними властивостями. Або, скажімо, французьких ма? теріалістів  ХVІІІ  ст. Гольбаха, Гельвеція,  які писали  про роль по? треб, здібностей, що обумовлені соціальним середовищем.

А великого філософа,  найяскравішого представника німець?

кої класичної  філософії Г.В. Гегеля, справедливо можна назвати й соціальним психологом.  В своїх “Лекціях  з філософії історії” він пояснює  історію як розвиток  “духу народу”, а релігію і дер? жаву – як виявлення тих або інших змін в “духові народу”. Г.В. Ге? гель підкреслює  значення “почуття ми” для національної спільно? ти, а у діях людей виділяє  такі детермінуючі фактори  як потреби, інтереси,  здібності.


Велике значення  для формування філософських передумов соціальної психології мали погляди Л. Фейербаха, який послідовно і яскраво  показав  всю важливість емоційних,  особистісних  відно? син між людьми, відносин “я” і “ти”.

Передумовою формування соціальної психології як напрямку думки стали також дослідження соціально-психологічних проблем в людинознавстві.  Насамперед такі дослідження з’являються  у мовознавстві (Лазарус, Штейнталь, Вундт) в зв’язку з вирішенням різних  проблем, пов’язаних з міграцією  народів, зокрема  проблем мовного спілкування.

В роботах антропологів, етнографів, археологів соціально?пси?

хологічні проблеми досліджувались у зв’язку з аналізом психологі? чних особливостей етносів (Л.Г. Морган), побуту людей первісної культури (Е. Тейлор), особливостями мислення людей стародав? нього світу (Л. Леві?Брюль).

З’являється соціально-психологічний напрямок в психології

(роботи психологів Б. Болдуіна,  В. Мак?Даугалла, В. Вундта, Т. Рі? бо), в психіатрії (Бехтерєв, З. Фрейд). Формується психологічний напрямок в соціології. Основи соціально?психологічного підходу в соціології були створені французьким соціологом Емілем Дюркгей? мом, який доводив, що поведінка індивіда визначається сукупністю соціальних фактів, які здійснюють тиск на індивіда і штовхають його на ті чи інші вчинки.

В якості  соціальних  фактів  Дюркгейм  розглядав колективні уявлення, тобто певні способи мислення, відчуття і діяльності, яких людина набуває в ході соціалізації.  Механізм  регуляції  соціальної поведінки  людини  він уявляє як дві можливі  форми  “соціального примушування”: з одного боку, соціальна  поведінка  людини  регу? люється і обмежується зовнішніми об’єктивно існуючими правила? ми соціальної взаємодії, а з іншого – не менш дійовим способом ре? гуляції виступають  інтеріоризовані соціальні норми і цінності. Ос? таннім  Дюркгейм  відводив  головну  роль, бо, як він стверджував, істинна основа солідарності  в суспільстві полягає не в примушу? ванні, а в інтерналізованому моральному обов’язку по відношенню до норм групи. Таке розуміння регуляції соціальної поведінки було


успадковано соціальною  психологією  в подальшому.  Також  була успадкована ідея Дюркгейма про існування рівня колективних уяв? лень як одного з двох рівнів індивідуальної свідомості. Ця ідея, зок? рема, в переробленому вигляді використана в одній з основних кон? цепцій засновника теорії символічного інтеракціонізму в соціальній психології Дж. Г. Міда – понятті “узагальненого  іншого”, яке розу? міється як результат інтерналізації людиною соціальних установок в ході соціалізації.  Головна ідея Дюркгейма  полягала  в тім, що лю? дину робить людиною саме всезагальне, тобто символічно представ? лене в свідомості суспільство.  Індивідуальне і соціальне  в людині, за Дюркгеймом, існують паралельно, як два полюси, які досить жор? стко розведено. Полюс індивідуального пов’язано з фізичними по? требами  людини,  а полюс соціального  – з соціальними (мораль). Таке опозиційне розведення соціального і індивідуального в людині, а також акцентування на процесах інтерналізації соціального конт? ролю у вивченні  соціалізації,  надалі стало переважаючим у погля? дах на соціальну детермінацію  індивідуального розвитку  серед більшості спеціалістів з проблем соціалізації.

В переліку концепцій, які ми відносимо до перших соціально? психологічних досліджень  в соціології, належне місце посідає кон? цепція  теорії “дзеркального Я” одного із засновників теорії малих груп Чарльза Хортона Кулі (1864?1929). Кулі розглядав суспільство, соціальні  групи  і індивіда  як єдиний  живий  організм,  який  ґрун? тується на ментальній природі “зверх Я”, “великій свідомості”. “Со? ціальне й індивідуальне” – дві сторони  ментальної  цілісності, осо? бистість  і суспільство  єдині  як  частини  загального  цілого. В цій єдності “соціальне” є лише кумулятивним аспектом цілісності, а “індивідуальне”  – її дискретний аспект. Цю цілісність  Кулі визна? чає категорією “людське життя”. Залучення індивідуальних менталь? них процесів до “великої свідомості” – це і є соціальний процес, який Кулі розуміє як соціалізацію індивідуальної свідомості. Соціаліза? ція індивідуальної свідомості починається в первинній групі (сім’я, сусіди), де є безпосередній психологічний контакт. Вона розвиваєть? ся від інстинктивного самовідчуття, в якому “Я” – це емоції, збуд? ження, до соціальних  почуттів (любов, повага, співчуття  та ін.). Ре?


зультатом соціалізації є “образи” або “уявлення”. В “уявленнях” “са? мовідчуття” індивіда асоціюється із загальноприйнятими символа? ми і стають в результаті  “соціальними почуттями”.  “Соціальні  по? чуття”, за Кулі, – це основа соціальної організації і соціального кон? тролю. Потенційна розумна  природа  індивідуального “Я” набуває соціальної якості лише в комунікації, міжособистісному спілкуванні всередині первинної  групи. Уявлення про своє “Я”, які індивід зас? воює, і які виникають у свідомості “інших”, Кулі називає  “уявлен? ням уявлень”. Вони визначаються як соціальний факт і є основним предметом соціології Кулі. “Соціальне” на мікрорівні  зводиться до індивідуального досвіду, а на макрорівні  виступає  як посередник, що координує функціонування частин цілісного розумного органі? зму – “людського  життя”.  “Людське  життя”  постійно  змінюється, еволюціонує і уявити його можна лише описуючи окремі соціальні факти. Об’єктом соціологічного аналізу, який встановлює соціальні факти, є досвід первинної  групи, який синтезує  в собі індивідуаль? ну і загальну свідомість. Первинну групу і суспільство пов’язує ідеал “морального співтовариства” – домінуючого соціального  уявлення відносно самих загальних питань зміни і розвитку. Концепція Кулі вплинула на розвиток  інтеракціоністських концепцій  в соціальній психології, зокрема на теорію Дж. Г. Міда.

Отже, накопичення емпіричних даних на основі досвіду прак? тичної діяльності людей; філософські роботи, в яких розглядались соціально?психологічні питання; дослідження соціально?психоло? гічних проблем  в людинознавстві; формування соціально?психо? логічного  напрямку в психології  і психологічного – в соціології, склали передумову до наступної стадії розвитку  соціальної психо? логії, оформлення її в соціальну науку, а саме, до етапу становлен? ня її як системи знань. Цей етап є третьою стадією формування соціальної психології як науки, вона є переходом від напрямку наукового мислення до системи наукових  знань.

Ця стадія передбачає визначення статусу соціальної психо? логії в системі інших наук, визначення предмету дослідження, інструментального апарату, методів дослідження, а також експе? риментальної і фактологічної бази науки.