Висновки

 

1. Політична соціалізація – це процес  включення індивіда  в політичну систему суспільства, в результаті чого у нього формують? ся особистісні якості, завдяки  яким він стає суб’єктом цієї системи.

2. Політична соціалізація досліджується в соціальній  пси? хології, починаючи  з 50?х років ХХ ст. Існують  різні теорії по? літичної соціалізації.  Сучасні дослідження цієї проблеми  найб? ільше здійснюються в руслі таких підходів: психоаналітичного, біхевіористського, гуманістичного і когнітивного.  У вітчизняній науці  в дослідженні  політичної  соціалізації  найбільш  пошире? ним є культурно?діяльнісний підхід. В ньому наголошується на значенні  активно?діяльнісного  фактору  в процесі  засвоєння інд и в і д о м  по л і ти ч н о ї  к у л ь тур и  с у с п іль с т в а .  П о л і ти ч н а діяльність індивіда розглядається як найважливіший фактор його політичної  соціалізації.

3. Політична соціалізація відбувається у двох формах.  Ціле? спрямовані форми – це політичне  виховання,  яке здійснюється як процес  цілеспрямованого впливу  суспільства  на становлення по? літичності  особистості. Стихійні  форми  – це ті умови соціального оточення, які впливають на політичну позицію і політичну поведін? ку індивіда, так би мовити, незаплановано.


В сучасному суспільстві, яке потребує масової участі громадян у політичному житті, цілеспрямоване політичне виховання набуває особливої актуальності.

4. Структурними компонентами політичної соціалізації, в яких

розкривається зміст цього процесу,  є: когнітивний, афективний і конативний.

Когнітивний компонент  політичної  соціалізації об’єднує ті феномени, що пов’язані зі знанням про політичну  систему. Ці фе? номени виявляються, по?перше, через політичну  поінформо? ваність особистості; по?друге, через уявлення про ознаки, що підтвер джую ть  на ле жність  особ исто сті  до своє ї політич ної спільноти  та відрізняють від членів інших спільнот  (політінтег? руючі та політдиференціюючі ознаки  референтної групи);  по? третє, через комплекс  уявлень  про риси, що притаманні типово? му члену спільноти  (“політичний аутостереотип”); по?четверте, через уявлення про риси, притаманні власне  собі як  члену  цієї спільноти  (“політичний “Я?образ”).

Афективний компонент  політичної  соціалізації  об’єднує ті

феномени,  що пов’язані  з емоційним  ставленням до політичної системи, уряду, політичного лідера та ін. Система  цих елементів включає також переживання особистістю належності  до політич? ної спільноти  (“ми?почуття”, переживання співпричетності). Афективний компонент  виявляється через оціночні судження, через установки,  аттітюди.

Конативний компонент політичної соціалізації об’єднує ті фе? номени, що пов’язані з політичною поведінкою індивідів, тобто по? ведінкою, що регулюється інтеріоризованими нормами та ціннос? тями відповідної політичної системи. Ці феномени виявляються через політичну  діяльність і участь у політичних рухах, політич? них акціях, членство в партіях, участь у виборах тощо.

5. Визначені  структурні компоненти політичної  соціалізації

характеризують основні сфери, в яких розгортається цей процес та його змістовні  змінні. Політична соціалізація відбувається як складний  процес в єдності всіх його компонентів. Політичний профіль  особистості,  який  формується в процесі політичної  со? ціалізації як певний тип політичної поведінки, визначається особ?


ливостями конфігурації системи компонентів, які складають цей процес. Можна  припустити, що на кожній  віковій  стадії ця кон? фігурація є іншою, що і визначає  особливості  політичної  соціал? ізації цієї стадії. Імовірно, що на етапі первинної  соціалізації  до? мінують афективні компоненти, які пов’язані з емоційним  став? ленням до політичної  системи, а на етапі формування зрілості політичної  ідентичності  домінуючою є система когнітивних еле? ментів. Суб’єкт політичної  діяльності  характеризується доміну? ванням конативних компонентів політичної  соціалізації.