9.3.1. Калькулювання витрат за весь життєвий цикл продукту

Процедури традиційного управлінського обліку основну  увагу при діляють  виробничому етапу  життєвого  циклу  продукту.  До6 вир обничі  (дослідження, розробка  і проектування) та післяви6 робничі витрати  розглядаються як витрати звітного періоду і у розрахунок собівартості  не включаються, а отже, не входять  до сфери  інтересів  традиційного управлінського обліку.

Калькулювання життєвого циклу продукту оцінює і обліковує вит рати  за весь термін  життя  продукту  з метою  визначення, чи забезпечують прибутки,  одержані  від нього  на етапі  виробницт6 ва, відшкодування витрат  на  довиробничій та післявиробничій ста д і ях . Та ка  ка ль ку ляц ія  д оп о м ага є  м е не д ж ер а м  зр оз у м іт и доцільність розробки  і виготовлення продукції  та виявити ділян6 ки, на яких  зменшення витрат  може  бути  найбільш  ефективним.

Дослідженнями доведено, що приблизно 80% витрат на про6 дукт  виз начаються  на  е тапі  плануванн я  і проектуван ня,  коли проектувальники  визначають й ого конструкцію, матеріали,  ди6 зайн,  технологію  тощо.  Звичайно, більшість  цих  витрат  буде по6 несено на етапі виробництва, але тоді вже мало що можна буде змінити.  Тому  комплексне управління витратами з метою їх змен6 шення  може  бути  найбільш  ефективним саме на етапі  плануван6 ня і проектування, а на етапі виробництва основна увага при6 діляється попередженню перевитрат,  а не зменшенню  витрат.

Усвідомлення витрат,  понесених  на різних  етапах  життєво6 го циклу продукту, стало підґрунтям появи цільового калькулю6 вання,  при  якому  основна  увага  приділяється управлінню витра6 тами  на етапі  планування і проектування продукту.

Цільове калькулювання – це стратегія,  за  якою  компанія спершу  визначає можливу  прийнятну ціну  нового  виробу  та його

граничну собівартість, а вже потім проектує сам виріб, визначає вихідні  матеріали,  дизайн  і технологію  виробництва, яка  забез6 печить  досягнення визначеної мети.

Цільове  калькулювання собівартості  – це метод,  орієнтова6 ний в першу чергу на споживача.  Визначення прийнятної ціни базується на результатах маркетингових досліджень  ринку  відпо6 відного продукту.  Потім визначають бажану норму прибутку  та цільову  собівартість.  Останню  порівнюють  з прогнозною  собівар6 тістю нового  продукту  і шукають  шляхи  доведення  останньої  до рівня  не вищого  за цільову  собівартість.


Основною  рисою цільового калькулювання є застосування командного   підходу  для  досягне ння  цільової  собіва ртості.  До складу команди, що розробляє новий продукт, входять проекту6 вальники, інженери,  спеціалісти з постачання, виробництва, мар6 кетингу, управлінського обліку та ін. Такий  підхід гарантує, що жодна функціональна група не отримає переваги та будуть вик6 лючені  характеристики, які  підвищують  виробничі  витрати , але не  сприяють  з роста нню  р инков ої ва ртост і про дукту . Якщ о ж цільові витрати не можуть бути одержані, то продукт виробляти недоцільно.  У той же час досягнення рівня цільових витрат не повинно  здійснюватися за рахунок  усунення  необхідних  функцій або характеристик продукту, які призведуть до зменшення його споживних властивостей і ціни  продажу.

Для досягнення цільових  витрат команди  проектувальників застосовують ітеративний підхід (періодичне повернення до ви6 хідних параметрів доки не буде визначена конструкція, яка за6 безпечить  бажаний  рівень  цільових  витрат), інженерний аналіз та аналіз  вартості.

Інженерний аналіз  – це вивчення аналогічного продукту  кон6 курента  з його розбиранням на окремі  деталі  з метою  досліджен6 ня їх функціонального призначення, вихідних матеріалів, конст6 рукції та технології виготовлення, що дає змогу знайти  шляхи поліпшення конструкції продукту  і зменшення його  вартості.

Аналіз  вартості (функціонально-вартісний аналіз) – це сис6

темний комплексний аналіз факторів,  які визначають функціо6 нальну  пр ид а тність  в ир о бу  т а  в а рт іст ь  зд ій сн ення  окр е ми х функцій.  Мета  функціонально6вартісного  аналізу  – забезпечити цільові  витрати  за рахунок:

а) визначення тих  характеристик продукту,  які  можна  по6 кращити,  скоротивши витрати  без погіршення функціонального

при значення  продукту;

б) усунення  з конструкції непотрібних функцій,  які  роблять її більш  дорогою,  але за які  споживачі  не бажають  платити.

Вартість  кожної  функції  продукту  порівнюють  з прий нят6 ними для споживачів вигодами,  що забезпечуються даною фун6 кцією.  Якщо  вартість  функції  перевищує вигоди  для  споживача, то така  функція або ж повинна  бути  усунута,  або модифікована, щоб затрати  на неї стали  меншими.

Крім  цільового  калькулювання японські  компанії  ши роко

вико р ист ов ую ть  ка льку люва н ня  вит р ат и  за  ме т о до м  ка й зен

(калькулювання для  безперервного удосконалення).


Кайз ен  – яп онс ьки й  т ерм ін,  що  п ере дба чає  по кра щан ня процесу  виробництва не за рахунок  значних  інновацій,  а невели6 кими порціями.  Основні відмінності методу кайзен від цільового калькулювання такі:

1) цільове калькулювання застосовують на етапі проектування продукту,  а калькулювання за методом  кайзен  – на етапі  вироб6 ництва;

2) при  цільовому  калькулюванні основна  увага  приділяється самому продукту, його конструкції, а при калькуляції кайзен – виробничим процесам,  підвищенню їх ефективності;

3) цільове  калькулювання виконують  головним  чином  інже6 нер но6технічні  працівники та спеціалісти,  а калькуляція кайзен

передбачає  надання  більш  широких  повноважень рядовим  вико6

навцям  (робітникам та керівникам нижчого  рівня  управління). При цьому вважають, що останні краще знають, як можна по6 кращити  технологічні процеси,  ніж  інженери6проектувальни ки.

Отже,  найважливішою характеристикою калькуляції кайзен є те, що робітники стають відповідальними за покращання про6 цесів  та зменшення витрат.

Послідовність розробки  та взаємозв’язок цільового  кальку6 лювання  і системи  кайзен  показано  на  рис.  9.3.