8.2. Облік відповідальності на основі  стандартних витрат

 

Стандартні витрати  – це витрати,  необхідні  для виробництва продукції  або послуг за нормальних умов діяльності,  величина  яких базується на обґрунтованих нормах  та інженерних розрахунках.

Розрізняють три  види  стандартів:

1) базисні  – це довгострокові стандарти  витрат  (від 2 до 5 років)  для  вивчення динаміки  цін та продуктивності праці;

2) теоретичні  – це стандарти  витрат,  які  можуть  бути  досяг6 нуті  за ідеальних  умов  діяльності.  Це,  скоріше  за  все, еталон,  а не  норма;


Місячний звіт  президенту

 

 

 

Центри відповідальності,

елементи витрат

 

Бюджет

Відхилення: позитивні

(негативні)

 

за

місяць

наростаючим

підсумком

за

місяць

наростаючим

підсумком

 

Офіс президента

Головний бухгалтер Віце-президент з виробництва

Віце-президент зі збуту Разом контрольованих витрат

Віце-президент з виробництва

Офіс віце-президента

Механічний цех Цех обробки Складальний цех Разом контрольованих витрат

Механічний цех Основні матеріали Пряма зарплата Підготовчий час Комунальні послуги Постачальники Малоцінні та швидко- зношувані предмети Інші витрати

Разом контрольованих витрат

6000

4000

 

116000

 

40000

 

166000

 

9000

72000

15000

20000

 

116000

 

40000

25000

4000

2000

200

 

300

 

500

 

72000

20000

13000

 

377000

 

130000

 

540000

 

29000

236000

50000

62000

 

377000

 

140000

75000

12000

6000

600

 

900

 

1500

 

236000

100

(200) (8950) (1000) (10050)

 

(1000) (2950) (2000) (3000)

 

(8950)

 

(1000) (2000)

400 (200) (40)

 

(50) (60) (2950)

400

(1000) (20600) (4000) (25200)

 

(1000) (11600) (3000) (5000)

 

(20600)

 

(4000) (7000) (100) (100) (100)

 

(100) (200) (11600)

 

 

 

 

3) поточні  – це стандарти  витрат,  необхідних  для  виготов6 лення  продукції  у плановому періоді  за наявних умов  діяльності. Вони  розробляються з урахуванням існуючої  технології  та органі6 зації виробництва, продуктивності праці, кваліфікації працівників, цін  і т. ін.

Система  калькулювання  стандартних витрат  – це система обліку,  яка  використовує стандартні  витрати:

– для  контролю  витрат;

– прийняття рішення  про  ціни;

– оцінки  виконання бюджетів;


– усвідомлення витрат;

– управління за відхиленнями.

Система  калькулювання стандартних витрат  включає:

1) встановлення стандартів  витрат;

2)  накопичення даних  про  фактичні витрати;

3)  аналіз  відхилень  та складання звітності;

4) дослідження причин  відхилень;

5)  внесення  необхідних  коректив  до бюджетів;

6) зміна  стандартів  витрат  (встановлення нових  стандартів).

Розробку стандартів  здійснюють  підрозділи,  що відповіда6 ють за окремі  елементи  витрат:  технологічний відділ  – стандарти витрачання матеріалів;  відділ  постачання – стандартні  ціни  на матеріали;  виробничий – норми  робочого  часу  на  окремі  опе6 рації; відділ  персоналу  – тарифні  ставки  оплати  праці;  бухгалте6 рія  – стандарти  накладних витрат  і т. ін.

Затверджені стандарти  узагальнюються бухгалтерією у карті стандартної собівартості  одиниці  продукції  (рис.  8.2). Стандарти вит рат  періодично  переглядають, щоб  вони  відповідали сучас6 ним  умовам  виробництва (рис. 8.3).

 

На  практиці  мало  підприємств застосовують документуван6

ня  відхилень  від  стандартів.  Перед  менеджером  ставиться зав6 дання  не  документувати відхи лення,  а своєчасно  реагуват и на них, усувати причини  їх виникнення. Тому відхилення від стан6 дартів  визначають в кінці  місяця  розрахунковим методом  і відоб6 ражають  у звітах  центрів  відповідальності із зазначенням причин їх виникнення.

Для  правильного визначення відхилень  від стандартних вит6 рат і їх причин  застосовують гнучкий  бюджет, складений для фактичного обсягу виробництва за стандартними нормами. По6 рівняння фактичних витрат  з витратами, визначеними у гнуч6 ком у бюд жеті,  пока зує  контрол ьован е від хилен ня  за  раху нок ефективності діяльності,  а порівняння гнучкого бюджету зі ста6 тичним (стандартними витратами на стандартний обсяг вироб6 ництва) – відхилення за  рахунок  обсягу  діяльності (неконтро6

льоване).

Для визначення причин  відхилення фактичних витрат від стандартних використовують методи факторного аналізу  (лан6 цюгових підстановок,  обчислення різниць  та ін.). Відхилення змінних  виробничих витрат  можуть  бути  зумовлені  відхиленням від стандартів  кількісних показників витрачання ресурсів (маси матеріалів, витрат годин праці) та відхиленням ціни одиниці ре6 сурсів.

Розрахунки можна виконувати на одиницю або ж на всю кількість  продукції:

Причинами відхилення кількості  витрачених матеріалів  мо6 жуть бути неекономний розкрій, брак, низька якість матеріалів, несправність обладнання і т. ін.

Відхилення ціни  може  бути  зумовлено  зміною  цін на ринку, зміною  витрат  на транспортування, зміною  суми комісійних тощо.

Аналогічно  виявляють пр ичини  відхилення витрат  праці  і тарифних ставок.

Змінні накладні  витрати  аналізують  за такою  ж схемою, але за  кількісний фактор  береться  база  їх розподілу  (людино6годи6

ни, сума  прямої  оплати  праці,  машино6години  тощо), а за  якіс6

ний  – ставку  розподілу  цих  витрат.  Відхилення постійних  ви6 робничих  накладних витрат  можуть  бути  зумовлені  зміною  обся6 гу діяльності та рівнем  виконання бюджету  таких  витрат.

При проведенні  аналізу треба виділити і визначити вплив кожного  фактора  зокрема  (рис.  8.4):

1) відхилення постійних  накладних витрат за рахунок вико6 нання  бюджету  витрат:

Фактична сума постійних  накладних витрат  – Бюджетна сума постійних  накладних витрат  = 13200–14000 = –800  грн;

2) відхилення змінних  виробничих накладних витрат  за ра6

хунок  виконання бюджету  витрат:

Фактична сума змінних  виробничих накладних витрат  – (Фак6 тичні витрати  праці Бюджетну ставку  змінних  накладних витрат  на одну годину)  = 11660 – (1800 5,60) = 11660 – 10080 = +1580  грн;


Подпись: Рис. 8.4. Розрахунок відхилення виробничих накладних витрат за рахунок зміни  окремих факторів


3) відхилення змінних виробничих накладних витрат за ра6 хунок зміни продуктивності праці (за рахунок відхилення витрат праці  як  бази  розподілу  накладних витрат):

(Фактичні витрати  праці  – Фактичний обсяг  виробництва

Бюджетну ставку  витрат  праці  на одиницю  продукції) Бюджетну ставку  змінних  накладних витрат  на одну  годину  витрат  праці  = [1800 – (7600  2000 : 8000)]  5,60 = (1800  – 1900) 5,60 = – 560 грн;

4) відхилення змінних виробничих накладних витрат за ра6 хунок  зміни  обсягу  виробництва:

(Фактичний обсяг  виробництва – Бюджетний обсяг  вироб6 ництва) Бюджетну ставку  змінних  виробничих накладних витрат на одиницю  продукції  = (7600  – 8000)  (11200  : 8000)  = (– 400)

1,40 = –560 грн.

Управління за відхиленнями передбачає, що звіт про вико6 нання бюджету повинен привертати увагу менеджера  тільки до значних  відхилень, при визначенні яких враховують: їх розмір, рівень  у відсотках  від бюджету,  повторюваність, контрольованість, витрати  і вигоди  від їх дослідження і т. ін.

Для  відображення в обліку  відхилень  від стандартних витрат можуть використовуватися спеціальні  рахунки  відхилень  (див. главу  4). При  цьому  можливі  два варіанти:

1) на  дебеті  рахунків  виробництва  відображають факт ичні

витрати , а гот ову  пр од укц ію  пр иб уткую ть  з  кре дит у  ци х  р а6 хунків  за  стандартною собівар тістю.  Відхилення списуют ь на спеціальні  рахунки  відхилень  безпосередньо з кредиту  рахунків ви р об ни цтв а;

2) на дебет рахунків  виробництва списують  витрати  в межах

стандартних норм,  а всі відхилення відображають одразу  ж на спеціальних рахунках.

Наприкінці звітного  періоду  суми  відхилень  від  стандарт6 них  витрат  відносять  на рахунок  собівартості  реалізації,  а у звіті про фінансові  результати (для  внутрішнього використання) їх показують окремо від стандартної собівартості  реалізованої про6 дукції  за видами  відхилень.

Якщо  ж загальна  сума  відхилень  досить  значна  (або великі

залишки нереалізованої продукції  та незавершеного виробницт6 ва), то відхилення можуть  бути  розподілені і списані  на рахунки незавершеного виробництва, готової  продукції  та  собіварт ості реалізованої продукції  пропор ційно  до  суми  залишків на  цих рахунках.