1.3. Процес формування і розвитку управлінського обліку

 

У процесі формування і розвитку управлінського обліку  мож6 на виділити чотири  етапи:

1. Початок  ХІХ – початок ХХ ст. Цей період характеризується збільшенням кількості  великих  підприємств, що зумовило  зрос6 тання потреби в нових методах обліку і управління. Почали  виз6 начатися  такі показники, як вартість часу обробки сировини, собівартість одиниці продукції, витрати на одного робітника. На підприємствах Ендрю Карнегі впроваджено контроль  витрат на підставі  щоденної  звітності  про витрати  матеріалів,  енергії та праці на одиницю  продукції;  на підприємствах компанії  Du  Pont впро6

ваджено систему операційних і капітальних бюджетів та опера6 тивної звітності про витрати  і доходи, розроблено показник при6 бутковості  інвестицій (ПІК). У 206ті  роки  під  керівництвом ме6 неджерів  компанії  General  Motors Дональдсона  Брауна  та Альфре- да Слоуна розроблено систему управлінського обліку, яка перед6 бачала операційне бюджетування, щотижневі звіти, гнучкі бюд6 жети,  річні  звіти  про  діяльність підрозділів з показниками ПІК. Це  етап  зародження  управлінського обліку.

2. Перша  половина ХХ ст. Для  цього  періоду  характерним є загострення конкуренції, ускладнення технології  й організації виробництва, що зумовило необхідність  посилення контролю  за витратами. Внаслідок  цього  на підставі  розробки  методів  норму6

вання  праці  (системи Тейлора,  Ганта, Черча) впроваджено сис6 тему калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень.  Вперше  ідеї цієї системи  висунув  американський інже6 нер Гарінгтон Емерсон. Співробітник аудиторської фірми «Прайс Уотерхауз» Чартер Гаррісон у 1912 р. опублікував концепцію  об6 ліку,  що дістала  назву  стандарт-костинг.

З 1925  до 1950  рр. було розроблено принципово нові методи

калькулювання та обліку  витр ат:  директ6костинг,  метод  одно6 рідних  секцій,  облік  за центрами  відповідальності.

Так, у 1923 р. Джон Кларк обґрунтував необхідність  поділу витрат  на змінні і постійні. Ці ідеї були  розвинуті у роботах  Джо- натана  Харріса,  який  у 1936  р. обґрунтував концепцію  калькулю6 вання  прямих  витрат,  що дістала  назву  директ-костинг.

Метод  однорідних  секцій  р озроблено  у Франції під кер ів6 ництвом  Ф.  Римайло у 1927  р. Його  практичне застосування спри6 яло  поширенню  калькулювання на основі  діяльності (АВС).

Концепцію  обліку  за центрами  відповідальності сформулю6

вав  Джон А. Хіггінс. Це був етап  формування управлінського об6 ліку  як  системи.


ши м розвитком  ідей  управл інського  обліку.  До  ць ого  пер іоду відноситься розробка  Спенсером А. Такером методу «тариф–го- дина–машина», що посилювало контроль  за кожним  технологіч6 ним  процесом  в межах  виробничого центру  відповідальності.

4. Середина  706х рр. – кінець  ХХ ст. Для  цього  періоду  ха6 рактерними є автоматизація  виробництва, комп’ютерні  інфор6

маційні технології, глобальна конкуренція. Продовжується удос6 коналення методів  калькулювання на основі  діяльності (Р. Купер і Р. Каплан), поширюється система управління «якраз  вчасно», започаткована японською компанією  «Тойота», калькулювання шляхом  зворотного  потоку,  цільове  калькулювання. Управлінсь6 кий  облік  стає  складовою  част иною  процесу  стратегічного   уп6 равління. Це етап інтеграції управлінського обліку в систему уп6 равління.

На  сьогодні  термін  «управлінський облік»  застосовують не

всі країни.  Так, у Франції його  аналогом  є «аналітична бухгалте6 рія»,  у Німеччині – «контролінг».

В СРСР термін  «управлінський облік»  не застосовували. В Україні  згідно  ЗУ «Про  бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»  № 996 від 16.07.99 р. його розглядають як синонім внутрішньогосподарського обліку,  що зумовлює  різні  погляди на  й о го  р о л ь ,  з м іс т  і  з н а ч ен ня   в  си ст е м і  упр а в л іння   під6 приємствами.