5.5.1. Управління запасами

Управління запасами полягає  в тому, щоб зменшити запаси до розумного мінімуму, який забезпечує  безперервність процесу виробництва або торгівлі.

Мета  контролю  запасів  – знайти  «золоту  середину»:  запасів повинно  бути  не дуже  багато, щоб не відволікати гроші  з обігу, і


не дуже  мало,  щоб уникнути «порожніх  складів»  і не допустити зупинки виробництва.

Наслідки надлишкових запасів:

– втрата  відсотків  за  «зв’язаними» коштами;

– проблеми  з ліквідністю;

– збільшення псування,  крадіжок,  неефективного викорис6 тання;

– збільшення витрат  на зберігання;

– проблеми  з охороною  навколишнього середовища  та без6 пеко ю ;

– збільшення страхових  платежів. Наслідки надто  малих  запасів:

– зростання витрат  на  розміщення замовлень;

– високі  ціни  за терміновість поставок;

– простої  виробництва;

– втрата  клієнтів,  іміджу  підприємства;

– обмежена  можливість р еагувати  на  проблеми  постачаль6 ник ів;

– обмежена  можливість справлятися з сезонними коли ван6 нями ;

– чутливість до зростання цін, зміни  валютних  курсів  тощо. Для  управління запасами  використовують ряд  процедур  і

технічних  прийомів:

1) правильне бюджетування потреби  у різних  елементах  за6 пасів  (сировини, готової  продукції,  товарів  і т. ін.);

2) контроль  за рівнем  запасів  відповідно  до бюджету  та нор6 мативами,  розрахунок коефіцієнту оборотності  запасів  та серед6 нього  періоду  їх оборотності  як  в цілому,  так і за видами  запасів: а) коефіцієнт оборотності  запасів  в цілому  по підприємству

 

Собівартість реалізованої продукції ( Вартість витрачених за рік запасів)


3) контроль  повторних замовлень сировини (товару), для чого необхідно знати щоденну потребу в сировині та час реалізації замовлення (час  з моменту  оформлення заявки   до  одержання сир овини  від  постачальника). Це  дасть  можливість визначити, при  якому  мінімально допустимому залишку  сировини необхід6 но оформити повторне  замовлення. Обсяг  замовлення залежить від умов  поставки,  способу  транспортування, порядку  розрахунків тощ о;

4) управління запасами  за категоріями (за  методом  «АВС»). У кінці  ХІХ ст. В. Парето  (1848–1923 рр.) проаналізував роз6

поділ  доходів  та  багатства  в Італії  і виявив,  що 80% доходів  і багатства  припадає  на 20% населення. Подібна  нерівномірність

розподілу  часто  зустрічається і у бізнесі,  що стало  підставою  за6

стосування аналізу  за Парето,  або АВС6аналізу:

а) категорія  А – дорогі  товари,  що складають  значну  питому вагу  за  вартістю  (до 70%) при  відносно  невеликій їх кількості. Для  таких  товарів  необхідно  організувати жорсткий індивідуаль6 ний  облік  і контроль  за рухом,  збереженням і витрачанням;

б) категорія  Б  – питома  вага  за  вартістю  і кількістю  (ма6 сою, обсягом) приблизно збігаються  або близькі  за  значенням. Для  таких  запасів  достатньо  загального  рівня  контролю  і ана6 лізу;

в)  категорія  С  – значна  питома  вага  за кількістю  (обсягом, масою) при порівняно невисокій питомій  вазі за вартістю. Рівень обліку  і управлінського контролю  за такими  запасами  може  бути спр ощеним.

5) використання моделі  розрахунку економічного розміру замовлення (ЕРЗ),  суть якої  полягає  у визначенні такого  розміру замовлення, при якому сумарні витрати на оформлення замов6 лення  та зберігання запасів  будуть  мінімальними (рис.  5.6).

ЕРЗ можна  визначити за формулою:

 

 

6) система  планування потреби  в матеріалах  (ППМ) відповід6 но  до плану  виробництва (реалізації) – один  з видів  бюджету6 вання  витрат  матеріалів  на виробництво (реалізацію товарів);

7) оперативне управління  запасами  за  принципом «якраз

вчасно»  – система  JIT  (just6in6time).  Вперше  цю систему  засто6 сувала  компанія «Тойота»  в середині  706х  років  ХХ ст. Зараз її з успіхом застосовують у багатьох країнах. Для позначення цієї системи  в Японії  використовують термін  «канбан»  («картка», або

«візуальна система  запису»). JIT  – англійське  позначення цієї

системи. Вона передбачає, що матеріали зберігаються на складі постачальника, а до покупця  надходять  в момент  потреби  в них для  використання у виробництві або продажу.  При  такому  ме6 тоді витрати  на зберігання запасів  у споживача  відсутні, але, відпо6 відно, можуть бути підвищенні ціни постачальником, необхідна чітка  координація (взаємозв’язок)  між  ними  і т. ін.