3.4. Калькулювання собівартості за процесами

 

Калькулювання за  процесами – це система  обліку  і визна6 чення  собівартості  продукції  на основі  групування витрат  у ме6 жах окремих процесів або стадій виробництва. Ця система ха6 рактерна  для масового та серійного  виробництва (хімічна, наф6 топереробна,  металургійна, фармацевтична та інша галузі промис6 ловості). Складність її залежить від особливостей технологічного процесу (кількості переділів, послідовності або паралельності об6 робки) та наявності і розмірів  незавершеного виробництва.

Враховуючи  особливості технології  та інші умови  виробниц6 тва, всі  підприємства, що  заст осовують  попроцесну калькуля6 цію, можна  умовно  поділити  на  дві групи:

1) підприємства, що виробляють один  вид продукції,  мають

відносно  короткий виробничий цикл  та майже  не мають  неза6 вер шен ого  виробни цтва  (видобу вна  промисл овість,  еле кт рос6 танції,  транспортні підприємст ва  тощо), застосовують простий (однопередільний) метод калькулювання собівартості  продукції, при якому облік витрат  ведеться  в цілому по підприємству, а собівартість  готової продукції визначається сумою всіх витрат звітного  періоду;

2) підприємства, що виробляють різні  види  продукції  (вели6

кий асортимент), мають відносно тривалий виробничий цикл та значні  розміри  незавершеного виробництва, облік  витрат  ведуть у розрізі  окремих  виробничих процесів,  стадій  виробництва, видів продукції, а при калькуванні собівартості  враховують  зміну за6 лишків  незавершеного виробни цтва:

 

Залишки  незавершеного виробництва визначають за  дани6 ми  оперативного обліку  або шляхом  інвентаризації та оцінюють за плановою  (нормативною) собівартістю  або собівартістю  екві6 валентної  одиниці  продукції.

Найбільш складним є процес  калькулювання собівартості  в

умовах,  коли  технологічний процес  складається з окремих  стадій

(фаз,  переділів), які  можуть  здійснюватися послідовно  або пара6лельно. Прикладом послідовної  технології може бути організація металургійного виробництва (виплавка чавуну  виплавка сталі

прокатне  виробництво). Собівартість кінцевого  продукту  по6 винна  послідовно  включати  витрати  всіх  попередніх  стадій  об6 робки.  Паралельна технологія обробки  застосовується у багатьох галузях  машинобудування (виготовлення шасі, двигуна,  кузова тощо складальний цех), у взуттєвій промисловості і т. ін. Ці особливості технології повинні бути враховані при організації аналітичного обліку витрат, їх узагальненні та обчисленні  со6 бівартості  готової  продукції.

На підприємствах окремих галузей промисловості викорис6 товують  напівфабрикатний мет од організації  виробництва, при

яко му  про дукція,  закінчена   оброб кою  в  окрем их  під розділ ах,

передається на склад  напівфабрикатів (і обліковується на синте6 тичному рахунку 25 «Напівфабрикати»), а потім зі складу пере6 дається для подальшої обробки у наступних технологічних про6 цесах або для реалізації  іншим підприємствам. У таких випадках необхідне  визначення собіварт ості  не лише  закінченої  готової продукції,  а й напівфабрикатів.

У зарубіжній практиці  при  калькулюванні собівартості  про6 дукції  за  процесами  широко  ви користовують метод  розрахунку умовних еквівалентних одиниць готової продукції, під якими  ро6 зуміють кількість продукції, обробленої за звітний період, в пе6 рерахунку  на відсоток її готовності. Наприклад, якщо на кінець місяця  залишило ся  500  од. незавершеного вир обництва  із  се6 реднім рівнем готовності  50%, то за витратами на обробку це рівноцінно 250 од. готової  продукції.

Калькулювання за процесами  при  цьому  методі  передбачає:

1) розрахунок кількості  умовних еквівалентних одиниць го6 тової  продукції;

2) визначення суми  витрат  на обробку  цієї  продукції;

3) калькулювання собіварт ості  еквівалентної одиниці  про6 дукції;

4) калькулювання собівартості  готової  продукції  та залишку незавершеного виробництва.

Порядок розрахунку собівартості  залежить від прийнятого на  підприємстві методу  оцінки  запасів:  за середньою  собіварті6 стю або за методом ФІФО. Але при любому методі розрахунки виконують  у розрізі  елементів  витрат:  матеріали та витрати  об6 робки  (оплата праці  і накладні  витрати).

При використанні методу середньозваженої собівартості  для розрахунку кількості  умовних  еквівалентних одиниць  гот ової


продукції не враховують кількість  одиниць продукції у незавер6 шеному  виробництві на початок  звітного  періоду,  оскільки  при6 пус кают ь, щ о вон а за кінч ена  о броб кою  і включен а до  скл аду готової  продукції  звітного  періоду.

Для  прикладу розглянемо такі  дані (табл. 3.6).

Таб лиця  3.6

Вихідні дані  для  калькулювання собівартості продукції з використанням умовних еквівалентних одиниць

 

 

Показник

Кількість

одиниць продукції

Витрати виробництва, грн

 

матеріали

оплата

праці

накладні

витрати

Незавершене виробництво на

початок звітного періоду

6000

4500

1800

3420

Рівень готовності (завершеності)

незавершеного виробництва на початок періоду, %

х

100

60

60

Витрати на виробництво у

звітному періоді

х

34700

21340

39300

Готова продукція, закінчена

обробкою у звітному періоді

40000

?

?

?

Незавершене виробництво на

кінець звітного періоду

9000

?

?

7

Рівень готовності (завершеності)

незавершеного виробництва на кінець звітного періоду, %

х

100

50

50

На підставі наведених даних визначимо кількість умовних еквівалентних одиниць готової продукції та її собівартість  за ме6 тодом середньозваженої оцінки  запасів (табл. 3.7) та за методом ФІФО (табл.  3.8).

Таб лиця  3.7

Калькулювання собівартості з використанням умовних еквівалентних одиниць за методом середньозваженої оцінки запасів

 

 

Показник

 

Всього

За елементами витрат

 

матеріали

оплата

праці

накладні

витрати

А. Розрахунок умовних еквіва-

лентних одиниць продукції:

1. Випуск готових виробів, од.

2. Незавершене виробництво на кінець періоду, од.

3. Разом еквівалентних одиниць продукції звітного періоду

 

 

40000

9000

 

х

 

 

40000

9000

 

49000

 

 

40000

4500

 

44500

 

 

40000

4500

 

44500


 

Продовже ння  т абл.  3.7

 

 

Показник

 

Всього

За елементами витрат

 

матеріали

оплата

праці

накладні

витрати

Б. Витрати на виробництво, грн

4. Вартість незавершеного виробництва на початок періоду

5. Витрати звітного періоду

6. Разом витрат на виробництво

 

9720

 

95340

105060

 

4500

 

34700

39200

 

1800

 

21340

23140

 

3420

 

39300

42720

В. Собівартість, грн:

7. Умовної еквівалентної одиниці

(ряд. 6 : ряд. 3)

8. Готової продукції

(40000 од. 2,28) = 91200

9. Незавершеного виробництва на кінець періоду (ряд. 2 ряд. 7)

 

2,28

 

91200

 

13860

 

0,80

 

х

 

7200

 

0,52

 

х

 

2340

 

0,96

 

х

 

4320

 

На  підставі  виконаних розрахунків за методами  ФІФО мож6 на зробити  такі записи  на рахунку  «Виробництво» (рис. 3.3).

Таб лиця  3.8

Калькулювання собівартості з використанням умовних еквівалентних одиниць за методом ФІФО

 

 

Показник

 

Всього

За елементами витрат

 

матеріали

оплата

праці

накладні

витрати

А. Розрахунок умовних еквівалент-

них одиниць продукції, обробленої у звітному періоді:

1. Незавершене виробництво на початок періоду

2. Готова продукція звітного періоду, всього

3. Незавершене виробництво на кінець періоду

4. Разом умовних еквівалентних одиниць продукції звітного періоду (ряд. 2 – ряд. 1 + ряд. 3)

 

 

6000

 

40000

 

9000

 

х

 

 

6000

 

40000

 

9000

 

43000

 

 

3600

 

40000

 

4500

 

40900

 

 

3600

 

40000

 

4500

 

40900

Б. Витрати на виробництво у

звітному періоді, грн:

95340

34700

21340

39300

В. Собівартість, грн:

5. Умовної еквівалентної одиниці у звітному періоді (ряд. Б : ряд. 4)

 

2,2897

 

0,8070

 

0,5218

 

0,9609


 

Продовже ння  т абл.  3.8

 

 

Показник

 

Всього

За елементами витрат

 

матеріали

оплата

праці

накладні

витрати

6. Готової продукції, початої і

закінченої обробкою у звітному періоді

(40000 – 6000) 2,2897 = 77850

7. Незавершеного виробництва на кінець періоду (ряд. 3 ряд. 5)

77850

 

13935

х

 

7263

х

 

2348

х

 

4324

Г. Розрахунок собівартості готової

продукції, початої обробкою у попередньому, а закінченої у звітному періоді, грн:

8. Вартість незавершеного вироб-

ництва на початок звітного періоду

9. Витрати на доробку «перехідно- го» залишку незавершеного виробництва у звітному періоді (6000 од. – ряд. 1) ряд. 5

10. Разом витрати на закінчення незавершеного виробництва (ряд. 8 + ряд. 9)

11. Собівартість одиниці готової продукції із завершеного виробництва (ряд. 10 : 6000 од.)

 

 

9720

 

3555

 

13275

 

2,2125

 

 

4500

 

 

4500

 

0,7500

 

 

1800

 

1250

 

3050

 

0,5083

 

 

3420

 

2305

 

5725

 

0,9542

 

Рахунок «Ви робни цтво»

 

Дебет  Кредит

Сальдо початкове – незавершене ви-

робництво на початок звітного періоду

 

6000 од. / 9720 грн

Готова продукція, почата у поперед-

ньому і закінчена у звітному періоді

6000 од. / 13275 грн

Готова продукція, почата і закін-

чена у звітному періоді

34000 од. / 77850 грн

Оборот – витрати за звітний період

 

95340 грн

Оборот – вихід готової продукції у

звітному періоді

40000 од. / 91125 грн

Сальдо кінцеве – незавершене вироб-

ництво на кінець звітного періоду

9000 од. / 13935 грн

 

 

Рис. 3.3. Схема записів витрат і виходу продукції на рахунку «Виробництво»


Отже,  наведені  розрахунки за  методом  ФІФО дають  мож6 ливість  визначити окремо  собівартість  продукції:

а) початої  обробкою  у попередньому, а закінченої  у звітно6

му  періоді;

б) початої  і закінченої  у звітної  періоді,

а також  собівартість  незавершеного виробництва на  кінець звітного  періоду  (табл. 3.9).

Таб лиця  3.9

Собівартість продукції, визначеної з використанням умовних еквівалентних одиниць

 

 

Показник

 

Кількість одиниць

Собівартість, грн

 

всього

одиниці продукції

За методом середньозваженої собівартості:

– готова продукція

– незавершене виробництво

 

 

40000

9000

 

 

91200

13860

 

 

2,2800

1,5400

За методом ФІФО:

– готова продукція, почата обробкою в минулому періоді

– готова продукція, почата і закінчена у звітному періоді

– незавершене виробництво

 

6000

 

34000

 

9000

 

13275

 

77850

 

13935

 

2,2125

 

2,2897

 

1,5483

 

Наведені  розрахунки показують,  що метод  ФІФО дає  мож6 ливість  більш  об’єктивно  оцінити  собівартість  готової  продукції та незавершеного виробництва за періодами  року і визначити при6 чини її відхилення. Так, у нашому прикладі  на одиницю продукції витрати  матеріалів  у звітному  періоді  зросли  з 75 до 80,7 коп., оплати  праці – з 50, 83 до 52,18 коп., а накладних витрат  – з 95, 42 до 96,09 коп. При застосуванні методу середньозваженої собівар6 тості такі  відхилення оперативно виявити неможливо. У цьому  і полягають  переваги  калькулювання за методом  ФІФО.