§ 3. Апостроф

 

Апострофом позначається роздільність вимови я, ю, є, ї та по- переднього твердого приголосного.

Апостроф ставиться після букв, що позначають тверді приголо- сні перед я [йа], ю [йу], є [йе], ї [йі] у таких випадках:

1) після губних приголосних [б, п, в, м, ф]: б’ю, м’який, кров’ю, В’єтнам, п’єса, поголів’я, мереф’янський, Стеф’юк;

 

Запам’ятайте!  Апостроф  не  пишеться,  коли  пе- ред губним звуком є приголосний (крім р), який на- лежить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмя- ний, цвях, духмяний, медвяний, Святослав (але: верб’я, торф’яний, черв’як).

Коли такий приголосний належить до префікса, то апо- строф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити.

 

2) після р: бур’ян, міжгір’я, пір’їна, матір’ю, на подвір’ї;

3) після префіксів, що закінчуються на приголосний: з’їхати, з’явитися, пред’явник, роз’юшений, від’їзд, роз’їхатися, з’єднати, без’язикий;

 

Запам’ятайте! Після префіксів із кінцевим приголо- сним перед наступними і, е, а, о апостроф не пишеться: безіменний, зекономити, загітувати, зодягти, зуміти, зо- рати, зубожіти;

 

4)післяпершоїчастинискладнихслів:дит’ясла,пан’європейський, двох’ярусний, пів’яблука, пів’ящика, пів’юрби, пів’ялинки;

5) у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’яненко, Лук’янчук, Лук’яниха, Лук’янець, Лук’янівка, Лук’янов;

6) в іншомовних словах апостроф вживається в основному так само, як і в українських словах: об’єк, прем’єра, кур’єр. Як ви- няток після зубних апостроф ставиться в таких словах: ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура, кон’юнктивіт.

Вправа 4. Напишіть словниковий диктант.

П’ядь, верб’я, м’язистий, жираф’ячий, з матір’ю, в’язальниця, нав’ючений, п’явка, зап’ястя, об’єднати, дзвякнути, в’їжджати, під’язичний, пред’явницький, об’їхати, під’їдений, пів’яблука, дух- мяний, бязь, різьбяр, комп’ютер, пюре, бар’єр, бюрократ, тьмяний, кон’юнктивіт, інтерв’ю, фельд’єгер, ін’єкція, Мюнхен.