§ 2. ненаголошені голосні [е], [и], [о]

 

У ненаголошеній позиції голосні [е], [и], [о] звучать як [еи], [ие], [оа]. Радимо знати правила, за якими пишуться літери е, и, о.

1. Написання ненаголошених [е], [и], [о] перевіряємо наголосом:

зачесaти, бо чeше; вишнeвий, бо вuшня; носuти, бо нoсить.

 

Запам’ятайте! Не можна перевірити наголосом ненаголошені голосні у деяких словах із постійним на- голосом, тому їхнє написання при потребі уточнюється за орфографічним словником: левaда, лемiш, кишeня, минyлий, лопyх, сокuра, союз.

 

2. Пишемо е:

а) у сполученнях -ере-, -еле-: черевuк, бeрег, пеленa, зeлень, шeлест, сeред, сeлезень;

б) у суфіксах -еня-, -ен-, -енк-, -еньк-, -ер(о), -есеньк-, -ечк-,

-тель:   лосеня,            прирyчений,  Ковалeнко,     нiженька,        вoсьмеро, ніжнeсенький, лялечка, виховaтель;

в) коли е при зміні слова випадає: бeрезень (березня), справедлuвий

(прaвда), шевця (швeць), хлoпець (хлoпця);

г) при чергуванні з і: летіти – літати; променя – промінь.

 

и пишемо у сполученнях -ри-, -ли- між приголосними у від- критих складах: тривoжити, бриніти, кринuця, тривoга, дрижaти (інколи ненаголошений и у сполученнях -ри-, -ли- перевіряється наголосом: кришuти - крuхта, блищaти – блuскавка).

 

Вправа 3. Прочитайте. Поясніть написання ненаголошених и, е, о. Вершок, звихрений, миготіння, верещати, щебет, кленовий, сте- лити, голуб, стоголосий, дзвенять, бринять, чеснот, кошового, хри-

зантеми, Запорозької, весна, реклама, береза, восени, верба, дишу.