§ 37. Характерні ознаки офіційно-ділового стилю

Діловий стиль – це стиль, який задовольняє потреби суспільства

в документальному оформленні різних актів державного, суспіль- ного, політичного, економічного життя, ділових стосунків між дер- жавами, організаціями, а також між членами суспільства в офіцій- ній сфері їх спілкування.

Офіційно-діловий   стиль   виконує   три   основні   функції:

1) вплив, 2) повідомлення, 3) спілкування. Він реалізується в трьох різновидах (підстилях):

– законодавчому (закони, постанови, статути, укази),

– дипломатичному (міжнародні звернення – ноти, повідомлення –

комюніке, протоколи, угоди – конвенції),

– адміністративно-канцелярському (документи різних видів). Адміністративно-канцелярська   документація   розподіляється   на

планово-звітну, розпорядчу, директивну, облікову та ділове листування.

До найхарактерніших рис цього стилю належать:

1) високий ступінь стандартизації мовних засобів (стандартиза- ція виявляється: а) у широкому вживанні усталених словесних фор- мул, напр.: з метою, у зв’язку, відповідно до, згідно з... Це спрощує і полегшує процес складання окремих видів документів; б) у повто- рюваності тих самих слів, зворотів, конструкцій, форм);

2) виразна логізація викладу;1

3) майже цілковита відсутність емоційності та образності;

4) широке використання безособових і наказових форм;

5) лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні;

6) характерна й «своя» «канцелярська» лексика, що вже не вико- ристовується майже в інших сферах комунікації через свою «архаїч- ність», або специфічне стильове забарвлення, напр.: вищезгаданий, нижчепідписаний, вищезазначений, нижчевідзначений, пред’явлений, засвідчити, чинність, дієздатний, покараний, ухвала тощо;

7) застосовується особлива термінологія (ця термінологія відріз- няється від наукової: вона менш штучна, менш точна, більшою мі- рою змінна і загальнозрозуміла). Використовується офіційно-ділова та юридична термінологія, запозичення, інтернаціональна лексика;

 

1Див. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К.: Либідь,

1993. – С. 6 – 7.


8) використовуються специфічні синтаксичні конструкції, зокре- ма кліше (тобто сталі формули, закріплені за певними ситуаціями: високі договірні сторони, укладання угоди);

9) для чіткішої організації тексту запроваджується поділ на пара- графи, пункти, підпункти;

10) у дипломатичній, а тепер і в офіційній сферах спілкування часто використовуються і титулування, напр.: пан, пані;

11) неозначена форма та наказовий спосіб дієслів;

12) іменний присудок переважає над простим дієслівним;

13) наявні характерні описові дієслівно-іменні штампи та озна- чальні словосполучення з іменником у формі родового відмінка у функції означення;

14) найхарактерніші для цього стилю речення – прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо);

15) уживаються, звичайно, і складні речення з сурядним та під- рядним зв’язками, з відокремленими зворотами, зі вставними і вставленими конструкціями;

16) велику питому вагу мають розщеплені присудки (ведеться розслідування, провадиться набір), а також присудки, виражені ді- єсловами у формі теперішнього часу зі значенням позачасовості (організовує, застосовує, розглядають);

17) відсутність індивідуальних авторських рис;

18) членування складної синтаксичної конструкції на абзаци;

19) стандартизація, стереотипність граматичних засобів;

20) стабільність форми викладу тощо.

Учені вказують основні риси офіційно-ділового стилю: точ-

ність, об’єктивність, конкретність, загальнозрозумілість.