§ 9. мовна норма

Однією з головних категорій культури мови є мовна норма.

норма літературної мови – це сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок сус- пільного спілкування у певний період розвитку мови і суспільства.

Мовними нормами мають володіти всі носії української мови. Вони  –  єдині  і  загальнообов'язкові.  Виробляються  мовні  норми

 

1Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. – С. 736.

2Сучасна українська літературна мова: Підручник / за ред. М. М. Плющ. 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Вища школа, 2000 – С. 8.

 суспільномовною практикою народу, відшліфовуються майстрами слова різних стилів, обґрунтовуються мовознавчою наукою і узако- нюються певними урядовими і науково-освітніми актами.

Мовознавці розрізняють такі мовні норми:

 

 

норми

Регулюють

(встановлюють)

Поради. Приклади

Акцентологічні

Наголошуваність слів

Потрібно  правильно  наголошува- ти слова, це допоможе розрізняти різні за смислом слова, напр.: мукá

– мýка, áтлас – атлáс, а також різні за формою слова: рукú не подасть (Р. в.) – чисті рýки (Н. в.). Наголо- сом можна виділяти найголовніше слово у межах синтагми, напр.: Ти приїдеш до Києва? Ти приїдеш до Києва? Ти приїдеш до Києва?

Орфоепічні

Правильну вимову звуків, звукосполучень

В укр. мові потрібно розрізняти ви- мову [г] і [ґ], напр.: голова, ґанок

Лексичні

Слововживання

В укр. мові потрібно вживати: довідка, а не справка, виконроб, а не прораб, постачання, а не снабженіє

Графічні

Запис звуків на письмі

Звуки [ja] на початку слова і скла- ду позначається буквою я, а звуки [шч] – буквою щ

Орфографічні

Написання слів та їх частин

До цих норм віднесемо норми по- значення на письмі подовжених приголосних, уживання м'якого знака, правопис прізвищ, правила переносу слів з рядка в рядок тощо

Граматичні

Уживання гра- матичних форм слів, побудови словосполучень і речень

Напр.: в укр. мові формою звер- тання є кличний відмінок; у формі М. в. мн. потрібно вживати по се- лах, по кімнатах а не по селам, по кімнатам


 

норми

Регулюють

(встановлюють)

Поради. Приклади

Пунктуаційні

Постановку розділових знаків

Ці норми обумовлюють уживання крапки, коми, знака питання, знака оклику, двокрапки, тире, лапок, ду- жок тощо

Стилістичні

Відбір мов- них засобів відповідно до умов спілкування

Напр.: залежно від ситуації мовець використовує  різні  форми  вітань. З начальником можна використати форму вітання Доброго дня!, а з однолітком (товаришем) – Привіт!

 

Усі мовні норми характеризуються системністю, стабільністю, історичною та соціальною обумовленістю. Мовні норми можуть бути стабільними упродовж довгого часу, але це не означає, що вони не можуть змінюватися. Існування норм літературної мови не виключає паралельного існування мовних варіантів, які збагачують мову у стилістичному плані.

В українській мові правопис слів (орфографія) зумовлений таки- ми принципами, як:

1) фонетичний (якщо слово пишеться так, як ми його вимовляє- мо, то вважають, що це слово пишеться за фонетичним принципом). За цим принципом пишуться слова: вода, гарний, кіт, мудрий, нога, пишний, розбити, рука, сказати, схопити;

2) морфологічний (якщо для написання слова потрібно точно знати будову слова (морфеми), щоб правильно його передати, то це означає, що слово пишеться за морфологічним принципом). Так, щоб правильно перенести з рядка в рядок частину слова відзна- чений, потрібно знати, що від- є префіксом, тому можливий такий перенос: від-значений. У слові піднісся відбувається подвоєння вна- слідок збігу двох приголосних с на межі кореня (-ніс-) і частки –ся;

3) історичний (традиційний) – (це коли написання слова не мож- на пояснити ні вимовою, ні його морфологічним складом, ні певним правилом; таке написання називають традиційним). За традицією ми пишемо літеру ф у запозичених словах: фабрика, факт, фея, формула. Традиційним українським є звукосполучення хв у словах: хвалько, хвилювати, хвиля, хвіст;

4) смисловий (семантичний або диференціюючий) – (це коли написання слова залежить від того, що це слово означає, напр.: Ведмідь (дійова особа байки), ведмідь (тварина); Вовк (прізвище), вовк (тварина); гончар (професія), Гончар (прізвище); назустріч – прислівник, на зустріч – прийменник і іменник).

 

 Як правильно сказати українською мовою?

 

Російська сполука

Українська сполука

работать по плану ударить по мячу коллеги по работе товарищ по оружию родственник по мужу передать по радио приказ по академии

исследование по физике чемпион по шахматам знать по виду

по колени в воде

по способу получения по невнимательности по возможности

по инерции

агент по продаже агент по рекламе богатый по содержанию большой по объему

бюро по трудоустройству вверх по течению

видно по глазам вниз по течению

вопросы по трудоустройству второй по важности

працювати за планом ударити по м'ячу колеги по роботі товариш по зброї родич по чоловікові передати по радіо наказ по академії дослідження з фізики чемпіон із шахів знати на вигляд

по коліна у воді

щодо способу отримання

через неуважність

по змозі

за інерцією агент з продажу рекламний агент багатий змістом великий обсягом

бюро працевлаштування проти течії

видно по очах

за течією

питання працевлаштування другий за важливістю (щодо важливості)