ДОДАТКИ

 

Додаток 1

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про порядок виїзду з України  і в’їзду в Україну  громадян України

(Відомості Верховної Ради (ВВР) 1994, № 18, ст. 101)

(Вводиться  в дію Постановою  ВР № 3858-12 від 21.01.94,

ВВР 1994, № 18, ст. 102)

 

Цей Закон регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері.

 

Стаття 1. Право  громадян України  на виїзд з України  і в’їзд в

Україну

Громадянин України має право виїхати з України, крім випадків,

передбачених цим Законом, та в’їхати в Україну.

На громадян України, які  звернулися з  клопотанням про  виїзд  з

України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони ко-

ристуються всіма правами і несуть встановлені законом обов’язки. За

громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні

папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності.

Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, еконо-

мічних та інших прав не допускається.

Порядок в’їзду до іноземної держави регулюється законодавством

відповідної держави. Громадянин України ні за яких підстав не може

бути обмежений у праві на в’їзд в Україну.


Стаття 2. Документи  громадянина України  на право  виїзду  з

України  і в’їзду в Україну

 

Документами, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її ме- жами, є:

¾ паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

¾ проїзний документ дитини;

¾ дипломатичний паспорт;

¾ службовий паспорт;

¾ посвідчення особи моряка.

Положення про зазначені документи затверджуються у встановле-

ному порядку. Ці документи є власністю України і за умови їх належ-

ного оформлення є дійсними для виїзду в усі держави світу.

У разі втрати громадянином України документів, зазначених у час-

тині першій цієї статті, документом, що дає право на в’їзд в Україну, є

посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дипломати-

чними представництвами чи консульськими установами України за ко-

рдоном. Положення про  таке посвідчення затверджується Кабінетом

Міністрів України.

У  передбачених міжнародними договорами України випадках за-

мість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду за

кордон можуть використовуватися інші документи.

 

Стаття 3. Порядок  перетинання громадянами України  держа-

вного кордону України

 

Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України піс- ля пред’явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього За- кону.

Правила  перетинання  державного  кордону  України  громадянами

України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до

цього Закону та інших законів України.

 

Стаття 4. Порядок  оформлення документів  для  виїзду  грома-

дян України  за кордон

 

1. Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться:

¾ громадянам України, які постійно проживають в Україні і досяг-

ли 18-річного віку, — за особистим клопотанням про отримання паспо-

рта або через своїх законних представників до органу внутрішніх справ

за місцем проживання. У виняткових випадках за наявності вимог дер-

жави, до якої здійснюється виїзд, чи вимог міжнародної організації, для

участі в заходах якої здійснюється виїзд, паспорт може бути оформлено

до досягнення громадянином 18-річного віку;


¾ громадянам України, які постійно проживають за кордоном і до- сягли 16-річного віку, — за особистим клопотанням про отримання па- спорта або через своїх законних представників до дипломатичних пред- ставництв чи консульських установ України за кордоном.

Особи, які звертаються за отриманням паспорта, сповіщають дані про себе, відомості про сімейний стан і наявність неповнолітніх дітей

та утриманців, про відсутність обставин, що обмежують відповідно до

цього Закону право на виїзд за кордон.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється на

період до десяти років з можливістю продовження на такий же термін.

Продовження терміну дії паспорта провадиться у порядку, встанов-

леному для оформлення його видачі. За видачу і продовження терміну

дії паспорта на території України справляється державне мито, а за ко-

рдоном — консульський збір.

2. Оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі

нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представни-

ків батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього

за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також

про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону

право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).

За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадя-

нина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Громадянам України, які постійно проживають в Україні, проїзний

документ на дитину видається органами внутрішніх справ за місцем

проживання, а тим, які проживають за кордоном, — дипломатичними

чи консульськими установами України.

Проїзний документ на дитину оформляється терміном на три роки

або до досягнення нею 18-річного віку. Виїзд з України на постійне

проживання дітей віком від 14 до 18 років може бути здійснено лише за

їх згодою, оформленою письмово і нотаріально засвідченою. За видачу

проїзного документа на дитину державне мито і консульський збір не

справляються.

3. Оформлення дипломатичного або службового паспорта громадя-

нину України здійснюється консульською службою Міністерства зако-

рдонних справ України у встановленому порядку. За видачу диплома-

тичного або службового паспорта державне мито і консульський збір не

справляються.

4. Оформлення посвідчення особи моряка здійснюється у встанов-

леному законодавством порядку. За видачу посвідчення особи моряка

державне мито не справляється.

 

Стаття 5. Термін і порядок  розгляду  заяв про оформлення пас- порта  громадянина України  для виїзду за кордон  і проїзного  доку- мента дитини

Заяви громадян України або їх законних представників про оформ-

лення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного


документа дитини (далі — паспорт) розглядаються протягом не більше трьох місяців з дня подання документів, а якщо поїздка пов’язана з те- рміновим лікуванням від’їжджаючого, від’їздом особи, яка супрово- джує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживає за кордоном, — протягом трьох робочих днів.

У разі обгрунтованої відмови у видачі громадянинові України пас- порта мотиви такого рішення доводяться до відома заявника у письмо- вій формі. Повторне клопотання може бути прийнято до розгляду не раніш як через шість місяців після остаточного вирішення питання про відмову у видачі паспорта. При цьому беруться до уваги матеріали, по- дані раніше, якщо зазначені в них дані залишилися без зміни.

 

Стаття 6. Підстави  для  тимчасових обмежень  у праві  виїзду громадян України  за кордон

 

Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо:

1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємни-

цю, — до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;

2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зо-

бов’язання — до виконання зобов’язань, або розв’язання спору за пого-

дженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення

зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним догово-

ром України;

3) проти нього порушено кримінальну справу — до закінчення про-

вадження у справі;

4) він засуджений за вчинення злочину — до відбуття покарання або

звільнення від покарання;

5) він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього

судовим рішенням, — до виконання зобов’язань;

6)  він  свідомо  сповістив  про  себе  неправдиві  відомості —  до

з’ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей;

7) він підлягає призову на строкову військову службу — до вирі-

шення питання про відстрочку від призову;

8) щодо нього подано цивільний позов до суду — до закінчення

провадження у справі;

9) він за вироком суду визнаний особливо небезпечним рецидивіс-

том чи перебуває під адміністративним наглядом міліції — до пога-

шення (зняття) судимості чи припинення нагляду.

Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово

відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9

частини першої цієї статті.

Громадянин України, який має паспорт, у разі, коли існують обста-

вини, що обмежують відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті

право його виїзду за кордон, зобов’язаний здати свій паспорт на збері-

гання до органу внутрішніх справ за місцем проживання у місячний те-


рмін після виникнення таких обставин. За наявності достатніх підстав паспорт, що зберігається в органі внутрішніх справ, повертається у 10- денний термін з моменту звернення громадянина або його законного представника.

Паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках,

передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі вико-

ристання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому під-

робки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимча-

сове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійсню-

ється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки,

прикордонних  військ,  військовими  комісаріатами  та  консульською

службою України.

У  разі  повернення  громадянину  України  тимчасово  затриманого

(вилученого) паспорта  у  межах  терміну  його  дії  державне  мито  не

справляється.

 

Стаття 7. Правила оформлення і видачі  паспортів,  їх тимчасо-

вого затримання та вилучення

 

Правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Мі- ністрів України і підлягають опублікуванню.

 

Стаття 8. Порядок  розв’язання спорів

 

Відмова в оформленні паспорта чи продовженні терміну його дії або тимчасове затримання паспорта чи його вилучення можуть бути оскар- жені громадянином до суду за місцем його проживання.

У разі відмови громадянину України у виїзді за кордон з підстав,

передбачених пунктами 1, 2 і 6—8 частини першої статті 6 цього Зако-

ну, він може оскаржити цю дію у судовому порядку за місцем свого

проживання. Відмова у виїзді з України з підстав, передбачених пунк-

тами 3—5 і 9 частини першої статті 6 цього Закону, оскарженню не

підлягає.

 

Стаття 9. Обмеження  на виїзд з України  з міркувань  безпеки громадян

 

У разі виникнення в будь-якій іноземній державі надзвичайної ситу- ації, що унеможливлює створення в ній умов для безпеки громадян України, Кабінет Міністрів України приймає рішення про особливий порядок виїзду громадян України до цієї держави. Рішення та інформа- ція про це доводяться до відома громадян, які мають намір виїхати до даної держави.

Громадяни України, які мають намір виїхати до держави, щодо якої прийнято рішення про обмеження виїзду, і які мають візу на в’їзд до ці-

єї держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором Украї-


ни, попереджаються про неможливість з боку України забезпечити громадянину необхідну безпеку у зв’язку з виникненням надзвичайної ситуації. Це попередження не є забороною для виїзду.

З метою створення умов, що гарантують відшкодування громадяни- нові України витрат, пов’язаних з надзвичайними обставинами під час перебування за кордоном, громадянин України повинен бути застрахо- ваним.

 

Стаття 10. Виїзд з України  недієздатних осіб

 

Громадянам України, визнаним судом недієздатними, виїзд з Украї- ни може бути дозволено на підставі нотаріально засвідченого клопо- тання їх законних представників або за рішенням суду.

 

Стаття 11. Виїзд з України  військовослужбовців

Військовослужбовці можуть виїжджати з України на загальних під-

ставах.

 

Стаття 12. Виїзд з України  громадян, які  обізнані з відомостя-

ми, що становлять державну таємницю

 

Виїзд з України громадянина України, який обізнаний з відомостя- ми, що становлять державну таємницю України, може бути не дозволе- но у випадках, передбачених Законом України «Про державну таємни- цю» (3855-12).

Обмеження повинні бути доведені до відома громадян власником або уповноваженим ним органом, керівником навчального закладу, ко-

мандуванням військової частини під час прийняття на роботу (навчан-

ня) та зарахування на військову службу, пов’язаних з допуском до ві-

домостей, що становлять державну таємницю.

 

Стаття 13. Застосування міжнародних  договорів

 

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжна- родного договору.

 

Президент України    Л.КРАВЧУК

м. Київ, 21 січня 1994 року

№ 3857-ХІІ