УКРАЇНА

 

Офіційна назва — Україна. Площа 603,7 тис. км2. Столиця —

Київ  (2,7  млн  осіб).  Офіційна  мова —  українська.  Населення

46,9 млн осіб. Грошова одиниця — гривня. Найбільші міста, млн

осіб: Київ, Харків — 1,5, Дніпропетровськ — 1,1, Донецьк — 1,1,

Одеса —  1,0,  Львів —  0,8.  Релігійна  належність:  православні,

греко-католики, протестанти, римо-католики.

 

Географічне положення

 

Розміщена у Центрально-Схiдній Європі, межує з Польщею, Угорщиною і Словаччиною на заході, з Білоруссю на півночі, з Росією на сході та півночі, на південному заході — з Молдовою та Румунією. З півночі на південь територія України простягаєть- ся на 893 км, із заходу на схід — на 1316 км. Загальна довжина кордонів 6992 км. Довжина морської ділянки кордону 1355 км (Чорним морем — 1056,5 км; Азовським — 249,5 км; Керченсь- кою протокою — 49 км). Географічний центр Європи є на тери- торії України, поблизу міста Рахова Закарпатської області. Гео- графічне розміщення України достатньо вигідне, через її територію проходять найважливіші транспортні магістралі, які зв’язують Західну Європу із країнами Закавказзя та Центральної Азії. До великих річок зараховують: Дніпро, Дунай, Дністер, Сі- верський Донець, Південний Буг, Прип’ять, Десну.


Державний устрій

 

Згідно з чинним законодавством Україна є унітарною прези- дентсько-парламентською республікою. Президент України є га- рантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Верховна Рада України (парламент) є єдиним ор- ганом законодавчої влади. Конституційний склад Верховної Ради України становить 450 народних депутатів, які обираються шля- хом таємного голосування на 4 р. Згідно з адміністративно- територіальним поділом виокремлюють: Автономну Республіку Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Ви- щою ланкою в адміністративно-територіальному поділі України є Автономна Республіка Крим та 24 області. До областей прирів- нюються два міста із спеціальним статусом — Київ і Севастополь (як місцеперебування військово-морських флотів України і Росії).

 

Історичні факти

 

Однією з найдавніших культур вважається Трипільська куль- тура (5—3 тис. років до н. е.), пам’ятки якої трапляються на пів- денно-західній Україні. Близько 1500 р. до н. е. на території України з’явилися кочові племена. Племена  кіммерійців  (IX— VII ст. до н. е.) займали значну територію між Дністром і Доном, а також Кримський півострів. Скіфи, іраномовний народ з Центра- льної Азії, у VII ст. до н. е. завоювали кіммерійців і витіснили їх з українських степів. На території сучасної України почергово пе- ребували племена сарматів, готів, гунів. У IX—X ст. сформува- лася перша східнослов’янська держава зі столицею в Києві під владою династії Рюриковичів — Київська Русь. Володимир Ве- ликий 988 р. оголосив прийняття християнства з Візантії. Найбі- льшої централізації Київська держава досягає за Ярослава Муд- рого (1019—1054). Поступово відбувається роздроблення на окремі князівства. З 1187 р. у літописах з’являється назва Украї- на, вжита до Переяславщини та пізніше Галичини. Після Батиєвої навали 1237—1241 рр. головним осередком державності залиши- лося Галицько-Волинське князівство (1199—1340). У XIV ст. бі- льша частина Русі з Києвом перейшла під владу литовської дина- стії   Гедиміновичів,   утворилася   литовсько-руська   держава — Велике князівство Литовське. Внаслідок Люблінської унії (1569) Волинь, Підляшшя, Поділля, Брацлавщина та Київщина перейш- ли під владу Польщі. З XVI ст. зросло значення нової суспільної


верстви — козацтва, центром якого стала Запорізька Січ. Козаць- ка революція 1648—1657 рр. (Хмельниччина) повалила польсь- кий лад у частині України, сформувалася Козацька держава (Ге- тьманщина)  під  проводом  гетьмана  Б.  Хмельницького,  яка  у

1654 р. прийняла протекцію московського царя Олексія Михай- ловича. Після смерті Хмельницького (1657) розпочався період громадянських воєн і зовнішніх інтервенцій (Руїна), які призвели до поділу України по Дніпру між Річчю Посполитою та Москов- ською державою. Автономна Козацька держава збереглася лише

в частині Лівобережної України під владою Москви. Після не- вдалого виступу гетьмана І. Мазепи в союзі з шведським королем Карлом XII (1708—1709) цар Петро І обмежив автономію Геть- манщини. Остаточно козацькі автономії ліквідувала імператриця Катерина II в 1760—1780 рр. Внаслідок поділів Польщі (1772—

1795) Галичина перейшла під владу австрійських Габсбургів, а

Правобережна Україна — Росії. Лютнева революція 1917 р. у Ро-

сії стала поштовхом до початку національної революції в Україні.

В  листопаді  1917  р.  Українська  Центральна  Рада  проголосила

УНР, а в січні 1918 р. — незалежність України. Внаслідок Листо-

падового повстання 1918 р. у Галичині утворилася ЗУНР, яка

проголосила злуки з УНР 22 січня 1919 р. Війна за незалежність

1917—1921 рр. закінчилася поразкою та новим поділом України.

На більшій її частині встановлено радянську владу (УРСР), Захі-

дна Україна ввійшла до складу Польщі, Буковина і Бессарабія —

Румунії, Закарпаття — ЧСР. В УРСР починаючи з 1929 р. прове-

дено примусову колективізацію селянства, масові сталінські реп-

ресії, штучний голодомор 1932—1933 рр. Національний рух про-

довжував розвиватися на західноукраїнських землях. Унаслідок

пакту Молотова-Ріббентропа (1939) до УРСР приєднана Західна

Україна, а 1940 р. — Північна Буковина і українська частина Бес-

сарабії. Утворена 1942 р. УПА вела одночасно боротьбу проти

Німеччини і СРСР до початку 50-х років. У 1945 р. до УРСР при-

єднано Закарпаття, 1954 р. — Крим. 24 серпня 1991 р. Верховна

Рада проголосила незалежність України, підтверджену всенарод-

ним референдумом 1 грудня 1991 р.

 

Туризм

 

Львівська область відома як одне з найкращих в Україні місць рекреації та         туризму.          На        її            території         розміщено       близько

400 об’єктів  природно-заповідного  фонду,  зокрема  державний


природний заповідник «Розточчя», національний природний парк

«Сколівські Бескиди», національний природний парк «Яворівсь-

кий»,  33  заказники,  ботанічний  сад  Львівського  університету,

240 пам’яток  природи,  61  заповідне  урочище.  На  базі  багатих

природно-рекреаційних  ресурсів  створено  санаторно-оздоровчі

заклади: Великий Любінь, Моршин, Немирів, Розділ, Східниця,

Трускавець, Шкло. Зоною туризму є південь області, територія

Українських Карпат та Прикарпаття. Найбільші центри пізнава-

льного  туризму —  Львів  та  інші  старовинні  міста  з  історико-

архітектурними пам’ятками: Жовква, Дрогобич, Городок, Самбір,

Золочів. До найважливіших об’єктів туризму належать: Львівсь-

кий  державний  історико-архітектурний  заповідник,  Державний

музей-заповідник      «Олеський      замок»,            Державний    історико-

культурний заповідник «Тустань» (залишки наскельної фортеці

IX— XIV ст.), Державний історико-культурний заповідник «Нагу-

євичі», філія Львівського історичного заповідника у Жовкві, мо-

настирський  комплекс  у  Крехові,  давньоруські  городища  X—

XIII ст.  у  Звенигороді  та  Стільському;  Олеський  замок  XIII—

XVII ст.; найдавніші архітектурні пам’ятки Львова — Високий

замок, Миколаївська церква, Вірменський собор, пам’ятки в стилі

готики,  бароко —  костьоли  кармеліток  босих  1644  р.  та  ін.

В області   є:   п’ять   театрів,   створено   14   державних   музеїв,

більшість яких — у місті Львові. Головні гірськолижні курорти

області: Славськ і Тисовець.

Хмельницька область.  Природно-рекреаційний комплекс: 269 те-

риторій та об’єктів природно-заповідного фонду: Національний

природний парк «Подільські Товтри», 39 заказників, 198 пам’я-

ток природи, Кам’янець-Подільський ботанічний сад і дендро-

парк, сім заповідних урочищ, 24 пам’ятки садово-паркового мис-

тецтва. Природними рекреаційними ресурсами вважаються спри-

ятливі  кліматичні  умови,  лісові  масиви,  джерела  мінеральних

вод, на їх базі створено курорт Сатанів. Історико-культурний по-

тенціал: загальна кількість пам’яток історії, археології, містобу-

дування, архітектури, монументального мистецтва — 2015. Най-

відомішим   туристичним   об’єктом   є   Національний   історико-

архітектурний заповідник «Кам’янець» у м. Кам’янець-Поділь-

ському, серед пам’яток якого укріплення XIV—XVI ст.: Гончар-

на, Кравецька, Кушнірська, Папська та інші вежі; Руська і Поль-

ська брами XVI—XVIII ст.; церква Петра і Павла XVI ст.; готич-

ний костьол XVI ст.; турецький мінарет 1672—1692 рр.; ратуша

XVI ст.; Тріумфальна арка XVIII ст.; дерев’яна Хрестовоздви-

женська  церква  на  Карвасарах  XVIII  ст.;  монастирі  XVI—


XVIII ст.; костьоли, замки, залишки фортець та інші пам’ятки.

У Хмельницькому два театри, обласна філармонія.

Автономна Республіка Крим розміщена на Кримському пів-

острові у південній частині України, на заході і півдні омива-

ється водами Чорного, на сході — Азовського морів. Рекреацій-

ний     комплекс        охоплює         632      підприємства відпочинку     та

лікування.  Санаторії  зосереджені  здебільшого  на  Південному

березі  Криму  та  в  Євпаторії.  Водночас  у  Південно-Східному

Криму  розміщена  велика кількість  пансіонатів,  а  в  гірському

Криму розвинута мережа турбаз. Курортні ресурси півострова

унікальні, оскільки тут, крім сприятливих кліматичних умов та

багатої природи, є лікувальні мінеральні води та грязі. Історико-

культурний потенціал: Кримський республіканський краєзнав-

чий  музей,  Сімферопольський  художній  музей,  Лівадійський

музей-палац, будинок-музей А. П. Чехова, Кримсько-татарський

музей  мистецтв,       Бахчисарайський       державний     історико-

культурний заповідник. У Криму 3820 пам’яток історії та куль-

тури. Багато пам’яток архітектури, яким характерне змішання

стилів Близького Сходу, Візантії, Вірменії. Сімферополь — сто-

лиця АР Крим. На території сучасного Сімферополя у III ст. до

н. е. — IV ст. н. е. знаходилася столиця Скіфської держави —

Неаполь Скіфський. Серед визначних пам’яток — парк «Салгір-

ка»  (XVIII  ст.);  Український  музичний,  Кримсько-татарський

музично-драматичний, Ляльковий театр і філармонія; Кримсь-

кий краєзнавчий і художній музеї. Над Алупкою височіє одна з

найпривабливіших гір Криму — Ай-Петрі. У місті розміщений

один з найкращих палаців і парків України — палац Воронцова

і парк 1830—1846 рр. У Бахчисараї збереглися Ханський палац

(XVI—XVIII ст.), в приміщенні палацу — Бахчисарайський іс-

торико-археологічний  музей.  Успенський  печерний  монастир

(VII—XIXст.), у комплексі монастиря — вирубана в скелі Ус-

пенська церква VIII ст., при дорозі Чуфут-Кале. Мечеть Тохталі-

Джамі 1707 р. Фортеця і печерне місто «Чуфут-Кале» (X—XVIII ст.).

Ялта  із сусідніми селищами і містами є найбільшим всесвітньо

відомим курортом Криму. Туристів приваблюють «Ластівчине

гніздо» 1911—1912 рр.; Вірменська церква 1909—1917 рр.; па-

лац 1831—1836 рр.; Полукоровський пагорб — місце поховання

визначних діячів історії і культури; палацовий комплекс (XIX—

XX ст.) у Лівадії на схилі гори Могабі. Феодосія заснована в VІ

ст. до н. е. Найцікавіші об’єкти туризму — Вірменська церква

св.  Архангелів  Михаїла  і  Гавриїла  (1408);  Генуезька  фортеця

(XIV ст.); Міська фортеця (XIV ст.).


Севастополь розміщений на південному заході Кримського півострова, на узбережжі численних мальовничих бухт Чорного моря, які продовжуються глибокими балками та гірськими доли- нами. Із заходу та півдня омивається водами Чорного моря. Ви- значні пам’ятки міста: Петропавлівський собор, Графська при- стань,  меморіал  на  Малаховому  кургані  (XIX  ст.);  панорама

«Оборона Севастополя», діорама «Штурм Сапун-гори» (XX ст.); на околиці Севастополя розміщене місто-музей «Античний Херсонес» (V ст. до н. е.); Херсонеський історико-археологічний

заповідник; руїни фортеці Каламіта (XVст.); Печерний монастир (VII—IX ст.); акваріум-музей; дельфінарій; пам’ятник «Затопле- ним кораблям»; музей Чорноморського флоту; «Панорама герої- чної оборони Севастополя 1854—1855 рр.»; «Британський крим- ський військовий меморіал»; численні пам’ятники, пам’ятники- фрагменти оборонних споруд та ін.

Київська область  розміщена в центральній північній частині України, вздовж середньої течії Дніпра. Головна водна артерія — Дніпро. Вище Києва утворено Київське водосховище. Природно- рекреаційний потенціал: кліматичні курорти області — Боярка, Ворзель, Ірпінь, Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Святошин; бальнео- логічні курорти — Біла Церква, Миронівка. Великі масиви хвой-

них лісів, мішані ліси, озера та просторі придніпровські луки ма- ють всі можливості для ефективного оздоровлення. Перлина Київщини — відомий дендропарк «Олександрія» (м. Біла Церк- ва), якому виповнилося 200 років. На тepитоpії області 18 сана- торіїв i пaнcioнатів із лікуванням, сім будинків i пансіонатів від- починку, численні бази відпочинку, дитячі табори відпочинку.

Адміністративний центр — Київ, який є містом республікансько- го підпорядкування і, відповідно, слугує окремим адміністратив- ним суб’єктом України. Історико-культурний потенціал: урочище

«Палієва гора», городище XII—XIII ст.; будинок Дворянських зі- брань XVIII—XIX ст.; «Олександрія» — парк і паркові споруди XVIII—XIX ст.; костьол Іоанна Предтечі (1812); Зимовий палац

XIX ст.; собор Василія і Феодосія (1756—1758); Державний істо- рико-культурний заповідник у м. Вишгороді; вали Дитинця, вали окольничого граду X ст.; Спаська церква XI ст.; Михайлівська церква XI ст.; Вознесенський монастир (1695—1700); колегіум (1753—1757); залишки фортифікаційних споруд X—XIII ст.

Донецька область розміщена на південному сході України, у

степовій зоні. На півдні омивається Азовським морем. Природно-

рекреаційний   потенціал:   70   територій   і   об’єктів   природно-

заповідного фонду, зокрема Національний природний парк «Свя-


ті Гори», філії Українського степового заповідника — Хомутів- ський степ і Кам’яні Могили, 30 заказників державного і місце- вого значення, 30 пам’яток природи, шість заповідних урочищ, ботанічний сад у Донецьку, до складу якого входять Луганський заповідник, Криворізький та Приазовський відділи. М’який клі- мат узбережжя Азовського моря, лікувальні грязі, джерела міне- ральних, радонових і столових вод належать до рекреаційних ре- сурсів області, на базі яких створено курорти: Маріуполь, Слов’яногірськ, Слов’янськ. В області є 2399 пам’яток історії, археології, містобудування та архітектури. Туристично-екскур- сійними об’єктами в області є Державний історико-архітектур- ний заповідник у Слав’яногірську, Святогірський печерний мо- настир (XVII—XVIII ст.), культурно-архітектурні споруди в Ар- темівську. В області є п’ять театрів, з них три — у Донецьку, шість державних музеїв. Кам’яні могили — музей під відкритим небом, розміщений на висоті 150—200 м над р. м, Альпи в мініа- тюрі, вік яких — півтора мільярди років; альпійські луки з рідкі- сними рослинами. Святогорськ — один із кращих кліматичних курортів України.

Чернігівська область  розміщена на півночі України, на лівому березі середньої течії Дніпра. Головна річка — Десна. Природно-

рекреаційний потенціал: багата флора та фауна, дубово-соснові лі- си, широкі луки рівнинних річкових заплав, щедрі мисливські та рибальські угіддя. Природними лікувальними чинниками є: йодо- вана деснянська вода, єдине в Україні родовище лікувального мі- нералу бішофіту, багаті запаси цілющих мінеральних вод. Істори- ко-культурний   потенціал   області   відомий   великою   кількістю

унікальних пам’яток історії та архітектури Княжої та Козацької доби. Понад 200 з них мають світове значення і доводять видатну роль і місце Чернігівського князівства у формуванні Київської Русі та Української держави. Найцікавіші об’єкти туризму: Борисогліб- ський собор XII ст.; Антонієві печери XI—XVIII ст.; полкова скар- бниця початок XVIII ст.; Спасо-Преображенський собор, Микола-

ївська церква (1720); собор Різдва (1800); Густинський Свято- Троїцький монастир (1600); історико-культурний заповідник Ка- чанівка  (площа  парку  560  га),  площа  озер  і  ставків  на  річці Смож — 100 га, палацовий комплекс, Георгіївська церква XIX ст., альтанка М. І. Глінки з гротом; Тростянецький дендропарк XIX ст. з унікальною колекцією рослин; Сокиринецький палацо-парковий

ансамбль XIX ст.; печерний храм св. Феодосія Тотемського; Чер- нігівський Колегіум XVII—XVIII ст.; курганний некрополь IX— X ст.; «Чорна могила» X ст.


Черкаська область розміщена у центральній частині України, на берегах середньої течії Дніпра. Природно-рекреаційний поте- нціал: Соснівка — рівнинний  кліматичний  курорт лісостепової зони, розміщений на великому масиві хвойних лісів правого бе- рега Дніпра. Функціонують санаторії, профілакторії, пансіонати, будинки відпочинку, оздоровчо-спортивні бази. Головні турис- тичні  об’єкти:  будинок  пана  Енгельгарда  (1828—1829);  дуб Т. Шевченка;  хата  чумака  (етнографічний  музей,  1816);  хата Т. Шевченка  XIX—XX  ст.;  садиба:  парк,  палацовий  будинок XVIII—XIX ст.; державний історико-культурний заповідник «Ба- тьківщина Т. Шевченка»; Преображенська церква Красногірсько- го монастиря (1767—1772); садиба Давидових початок XIX ст.; городище «Княжа гора» XII ст.; могила Т. Шевченка; Канівський музей   народного   декоративно-ужиткового   мистецтва;   сосна М. В. Гоголя; Державний історико-культурний заповідник «Тра- хтемирів»; Державний історико-культурний заповідник у м. Кор- сунь-Шевченківському; садиба Лопухіних XVIII ст.; парк і ком- плекс споруд Мисливського замку (1896—1903); Базиліанський монастир (1764—1784); дендропарк «Софіївка» (1796); могила цадика Нахмана (1811); костьол (1812); національний заповідник

«Чигирин»; залишки вежі Дорошенка XVI—XVIII ст.; братська могила козаків і мирних жителів, які загинули від рук турецьких

загарбників XVII ст.; пам’ятник героям битв із польськими і ту-

рецькими загарбниками XIX ст.; давні кургани; Мотронинський

монастир (1801); Іллінська церква-усипальниця Б. Хмельницько-

го (1653); залишки маєтку Б. Хмельницького XVII ст.; пам’ятник

історії «Три криниці» XVII ст.

Дніпропетровська область  розміщена в південно-східній час-

тині  України  на  берегах  середньої  течії  Дніпра.  Природно-

рекреаційний потенціал: багата флора (понад 1700 видів) і фауна

(понад 7500 видів), 114 природно-заповідних об’єктів загальною

площею близько 26 тис. га. Солоний лиман — рівнинний грязьо-

вий і бальнеологічний курорт степової зони, розміщений за 20 км

від Дніпропетровська. Лікувальні природні ресурси — грязь і ро-

па лиману, а також питна вода, що після промислового розливу

використовується як столова та лікувальна під назвою «Знамен-

ська». Найвідомішими є культурно-архітектурні пам’ятки в Ста-

рих Кодаках, місця боїв козацьких військ з польською шляхтою

під  Жовтими  Водами  та  в  Княжих  Байраках,  історико-архі-

тектурні пам’ятки в Дніпропетровську; скіфські кургани IV ст. до

н. е., розміщення козацьких січей, музей ужиткового мистецтва в

Петриківці. Найцікавіші туристичні об’єкти: палац Г. Потьомкіна


(1790);  Миколаївська  церква  та  Преображенський  собор  (XIX ст.); Козацька фортеця (1635); могила кошового отамана (1680); Троїцький собор (1773— 1780); Самарський монастир (1786); му- зей прикладного мистецтва петриківського художнього орнамен- ту; церква св. Варвари з дзвіницею (1754); укріплення українсь- кої лінії (1731); Вознесенська церква (1823), давні кургани та могильники; театри, філармонії; музеї.

Чернівецька область  розміщена на заході України, в межах

Передкарпаття та східної частини Українських Карпат. Природ-

но-рекреаційний потенціал: 243 території та об’єкти природно-

заповідного фонду, зокрема Національний природний парк «Ви-

жницький», сім заказників державного значення, вісім пам’яток

природи, ботанічний сад і дендропарк Чернівецького державного

університету,  Сторожинецький  дендропарк,  дев’ять  заказників,

136 пам’яток природи, 40 парків-пам’яток садово-паркового мис-

тецтва та 39 заповідних урочищ місцевого значення. Сприятливі

можливості лікування в області створюють відомі родовища лі-

кувальних грязей та джерела мінеральних вод у Глибоцькому,

Сторожинецькому, Путильському та Вижницькому районах. Мі-

неральні ресурси Чернівецької області охоплюють родовища мі-

неральних вод та грязей. Відомо понад 60 родовищ мінеральних

вод типу «Іжевська», «Мацеста», «Боржомі» та «Нафтуся». Зага-

льна кількість пам’яток історії, археології, містобудування і архі-

тектури, монументального мистецтва — 750. Найвизначнішими

об’єктами туризму є: фортеця XIII—XVIII ст. в Хотині, церкви:

св.  Миколая  (1607),  Вознесенська  (XVII  ст.),  Спиридоніївська

(1715), Різдва (1767), Вознесенська (XV ст.) у м. Лужанах, Іллін-

ська з дзвіницею (1560); Воздвиженська (1561) у м. Підвальному;

комплекс резиденції митрополитів Буковини і Далмації (1864—

1882), тепер університет; залишки оборонних редутів російських

військ періоду російсько-турецької війни (1768—1774); триярус-

на печера «Попелюшка» з галереєю та внутрішнім оздобленням

біля с. Подвірного; пам’ятки  садово-паркового мистецтва у м.

Чернівці. У Чернівцях два театри, обласна філармонія, діють чо-

тири державні музеї.

Херсонська область   розміщена  на  півдні  України  в  межах

Причорноморської низовини, у басейні нижньої течії Дніпра. На

півдні омивається водами Чорного і Азовського морів. Берегова

лінія дуже порізана. Вздовж морського узбережжя простягаються

піщані острови, коси, мілководні  затоки,  Дніпровський  лиман.

Об’єкти природно-заповідного фонду: заповідники — степовий

Асканія-Нова, Чорноморський, а також Азово-Сиваське заповід-


но-мисливське господарство, п’ять заказників, 32 пам’ятки при- роди, 12 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, 10 запові- дних урочищ. Грязьовий курорт Гопри (Гола Пристань) степової кліматичної зони, на лівому березі р. Конка. Зона відпочинку Скадовськ на узбережжі Чорного моря. Головні туристичні об’єкти: Греко-Софіївська церква (1780), Арсенал (1784), пам’я- тник англійському лікарю Д. Говарду (1820), Святодухівський собор (1836), Катерининський собор (1786), Очаківська брама (XVIII ст.), Григоріївський монастир (1781—1803), давні курга- ни, могила останнього кошового отамана Костя Гордієнка (1733), рештки останньої з козацьких січей; залишки фортеці «Тягин» (XV—XVIII ст.), музей природи Чорноморського біосферного заповідника, Корсунський монастир (XVIII ст.).

Івано-Франківська  область   розміщена  на  заході  України.

В межах області налічується 366 територій і об’єктів природно-

заповідного фонду, зокрема Карпатський природний національ-

ний парк, природний заповідник «Горгани», 99 пам’яток приро-

ди,  три  дендропарки,  вісім  парків-пам’яток  садово-паркового

мистецтва, 212 заповідних урочищ. У південній частині області

створено курорти, лікувальними чинниками яких є: сприятли-

вий мікроклімат, джерела мінеральних вод, лікувальні торфові

грязі. Загальна кількість пам’яток історії, археології, містобуду-

вання, монументального мистецтва — 1419, понад 60 держав-

них і громадських музеїв, національний заповідник «Давній Га-

лич».  В Івано-Франківському  краєзнавчому  музеї  зберігається

саркофаг галицького князя Ярослава Осмомисла. Приміщення

музею (ратуша) є візиткою міста. Цікаві: музей дерев’яної архі-

тектури та живопису XVI—XVII ст. у Рогатині, ратуша (1695),

костел  (1703)  і  колегіум,  вірменський  храм  (1763)  в  Івано-

Франківську; Коломийський музей народного мистецтва Гуцу-

льщини; Манявський скит (XVII ст.), мури з брамами (XIII—

XIV ст.); церкви: Різдва (XII ст.), Святодухівська (1598), Благові-

щення  (1587),   Різдва  у   смт   Ворохті   (XVII   ст.).   В   Івано-

Франківському  художньому  музеї  зібрано  унікальні  пам’ятки

галицького іконопису й барокової скульптури, роботи українсь-

ких художників другої половини XX ст., а також твори польсь-

ких, австрійських та італійських майстрів XVIII—XX ст. Коло-

мийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім.

Й. Кобринського (сховище декоративно-прикладного мистецтва

Прикарпаття) занесений до Королівської Енциклопедії Великої

Британії як музей світових шедеврів. Гірськолижні курорти: Бу-

ковель, Ворохта, Яремче.


Харківська область  розміщена на північному сході України, у лісостеповій та степовій зонах. Функціонують 135 територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Створено курорти: Бере- зовські Мінеральні Води та Рай-Оленівка. Історико-культурний потенціал області охоплює 2535 пам’яток історії, археології, міс- тобудування і архітектури. Найвідомішими туристичними об’єк- тами є меморіальний комплекс українського філософа-просвіти- теля Г. С. Сковороди в с. Сковородинівці, пам’ятки архітектури: Покровський собор (1689), Успенський собор (1771), Катеринин- ський палац (XVIII ст.), Художньо-меморіальний музей І. Ю. Рє- піна, Преображенський собор (XVII ст.), Миколаївська церква (XIX ст.) у м. Ізюмі та ін. У Харкові є шість театрів, обласна фі- лармонія, цирк, шість державних музеїв.

Кіровоградська область розміщена на правому березі Дніпра,

у центральній частині України, на переході лісостепової зони в

степову. Створено два заповідники — Хутір Надія і Карпенків

край, дендропарки Онуфріївський Чорний ліс і Веселі Боковень-

ки. Місцем відпочинку є лісові насадження, 400-літні дуби, ліку-

вальні   джерела.   Загальна   площа   лісового   фонду   становить

179,1 тис. га. Головні рекреаційні ресурси області: м’який клімат,

мальовничі береги річок i водосховищ. Діють три санаторії та па-

нсіонати з лікуванням, чотири будинки i пансіонати відпочинку,

численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпо-

чинку. Головні туристичні об’єкти — залишки укріплень Чорно-

ліського городища (VII ст. до н. е.), фортеця святої Єлизавети

(XVIII  ст.),  комплекс  кавалерійського  юнкерського  училища

(XIX  ст.),  Свято-Покровська  церква  (1849),  Грецько-Володи-

мирська церква (XIX ст.), Хрестовоздвиженська церква, усипаль-

ниця Раєвських (1853—1855), комплекс лікарні cв. Анни Черво-

ного Хреста (XIX—XX ст.), краєзнавчий музей — приватний бу-

динок в стилі модерн (1885—1905), синагога (XIX ст.), колишня

гімназія (1891—1898), міська лікарня (1910—1913), колишній те-

атр (XIX ст.), Свято-Вознесенська церква (1898—1912); Свято-

Миколаївська церква (1853—1873), Онуфріївський            парк

(XVIII ст.).

Одеська область розміщена на південному заході України. На

південному сході омивається водами Чорного моря. На узбереж-

жі велика кількість лиманів (найбільші — Куяльницький і Ха-

джибейський), повністю чи частково відгороджених від моря пі-

щано-черепашковими  пересипами.  Для  організації  лікувально-

оздоровчого   туризму   використовують   декілька   прісноводних

(Кагул, Ялпуг, Котлабух) і солоних (Сасик, Шагани, Алібей, Бу-


рнас) озер, які багаті цілющими грязями. Найпопулярніші при- морські кліматичні та грязьові курорти: Чорноморка, Приморсь- кий, Лузанівка, Холодна Балка, Хаджибейський, Сергіївка, Ма- лодолинський, Лебедівка, Куяльник, Затока, Великий і Малий Фонтани, Аркадія. В Одесі є значна кількість архітектурних пам’яток XIX—XX cт., збудованих у стилі класицизму: театр опери та балету (1884—1887), Троїцька церква (1808), Бельведер (1826—1828), Приморські сходи довжиною 136,5 м (1837—1842), пам’ятник А. Ришельє (1828), Стара біржа (1828—1834), будинок Морського музею (1842), палацовий комплекс (1826—1834), пам’ятник О. Пушкіну (1888), Вірменська і Грецька церкви (XIII—XIV ст.). Щороку в місті проходить гумористичний фес- тиваль «Гуморина». Білгород-Дністровський — одне з найстарі- ших міст України, відоме фортецею (XIII—XVст.) збудованою на руїнах грецького античного міста Тіра. Фортеця мала 35 веж, з яких збереглося 20, дві зовнішні та три внутрішні брами. Іншими туристичними  об’єктами  міста є  Вірменська  і  Грецька  церкви (XV ст.), підземна церква св. Іоана Сучавського (XIV ст.). Білго- род-Дністровський занесений ЮНЕСКО у список 10 найстаріших міст світу, які зберегли безперервне функціонування.

Луганська область  розміщена  в  східній  частині  України,  у степовій зоні. На її території розміщено 87 об’єктів природно-

заповідного фонду, зокрема, пам’ятки природи: Айдарська тераса

та Конгресів Яр, Луганський природний заповідник, шість парків

пам’яток садово-паркового мистецтва, 13 заказників, 48 пам’яток

природи, 14 заповідних урочищ. В області налічується 1644 па-

м’яток історії, містобудування та архітектури. Головні туристич-

ні об’єкти: крейдяні скелі Баранячі Лоби (смт Новоайдар), Коро-

лівські скелі (Луганський заповідник), садиба XVIII ст. (м. Олек-

сандрівськ), комплекс споруд Деркульського кінного заводу в с.

Данилівка (1765).

Рівненська область  розміщена на північному заході, в зоні мі-

шаних лісів (Українське Полісся) та у лісостепу. В межах області

розміщено 17 заказників, вісім пам’яток природи, дві пам’ятки са-

дово-паркового мистецтва, 91 заказник, 36 пам’яток природи, 63

заповідні    урочища.    Організації    екологічного    і    спортивно-

оздоровчого туризму сприяють кліматичні умови, значні масиви

лісів, річки, озера, лікувальні торфові грязі та мінеральні води.

Найцікавішими туристичними об’єктами області є: Державний іс-

торико-культурний заповідник у м. Острог, Державний історико-

культурний заповідник у м. Дубно, історико-меморіальний запові-

дник  «Поле  Берестецької  битви»,  Державний  музей-заповідник


«Козацькі могили». Острог вперше згадується у 1100 р. в Іпатієв- ському літописі. Архітектурною домінантою міста є замок князів Острозьких. Його перші дерев’яні укріплення, збудовані ще в до- монгольські часи, були повністю знищені татарськими ордами в

1241 р. У першій половині XIV ст. перший історично відомий князь з династії Острозьких — Даниїл відновлює на Судовій горі зруйновані споруди. Замок розміщений на відносно невеликому (0,7 га) овальному майданчику на пагорбі. В ансамбль замку вхо- дять сьогодні чотири головних будівлі: житлова оборонна вежа —

Вежа мурована, Богоявленська церква, башта Нова та дзвіниця пі- знішої забудови (1905). Після ремонтних робіт в 1913—1915 рр. приміщення було пристосоване під музей з бібліотекою. Сьогодні в дев’яти залах музею — експозиція Острозького краєзнавчого му- зею. Варто оглянути також Луцьку і Татарську надбрамні вежі (XV—XVI ст.), Успенський костел (XV ст.).

Тернопільська область розміщена на заході України, в межах лісостепової зони. Природно-рекреаційний потенціал становлять

421  територія  та  об’єкт  природно-заповідного  фонду,  зокрема

Державний  природний  заповідник  «Медобори»,  89  заказників,

308 пам’яток природи, 18 парків — пам’яток садово-паркового

мистецтва, дендропарк у с. Рай, закладений у XVII ст. Головні

туристичні об’єкти: Збаразький історико-культурний заповідник,

пам’ятки архітектури XII—XIX ст. у м. Кременці, Миколаївський

собор,  Богоявленський  монастир,  ансамбль  Почаївської  лаври,

Старий замок, картинна галерея  в  Тернополі; Заліщики  відомі

кліматичним курортом, палацом і костелом XVIII ст., Бережа-

ни — замком (1554), Миколаївською церквою (1691), Троїцьким

собором (1768), Троїцьким костелом (1554) та ін. Розвитку спе-

леотуризму сприяє наявність на півдні Тернопільської області, в

межиріччі Серету, Збруча та Дністра, печер: Оптимістична (дов-

жина  ходів  понад  217  км),  Голубі  Озера  (121),  Млинки  (28),

Кришталева (23), Вертеба (9). Печери утворені 20 млн років тому

шляхом розмивання гіпсових порід підземними водами, процеси

печероутворення  продовжуються  і  сьогодні.  Для  проходження

печер не потрібно вертикального (альпіністського) спорядження,

а стала температура робить спелеотури однаково можливими в

будь-яку пору року. Значно меншими за розмірами і науковим

значенням є: печера Збручанська (біля с. Збручанського, 254 м),

печера  на  Хомах  (південніше  від  Кривче,  біля  хутора  Хоми,

126 м),  печера  Двох  Озер  (біля  с.  Гермаківка  в  урочищі  Му-

рав’їнець,  57  м),  печера  Язиченська  і  камінь  Довбуша  (біля

с. Монастирок, 42 м).


Миколаївська область  розміщена на півдні України в басейні нижньої течії Південного Бугу, на півдні омивається водами Чо- рного моря. В області розміщено: частина Чорноморського біо- сферного заповідника, 26 заказників, у тому числі лісовий заказ- ник державного значення Рацинська Дача; 30 пам’яток природи, серед яких — ботанічне урочище Степок державного значення;

19 парків — пам’яток садово-паркового мистецтва, у тому числі Мостовський державного значення, 13 заповідних урочищ, Ми- колаївський  зоопарк.  Найцікавіші  об’єкти  туризму:  Будинок

штабу   Чорноморського   флоту   (1794),   Миколаївська   церква (1817), астрономічна обсерваторія (1821), католицький костьол (1896), старий цвинтар (XVIII—XX ст.), водогінна вежа (XIX ст.), церква Пресвятої Богородиці (XIX ст.), історико-археологічний заповідник Ольвія, руїни старогрецького міста Ольвія (V ст. до н. е. — IV ст.  н.  е.), Катерининська церква  (VIII ст.),  військово-

історичний музей; музей суднобудування; Покровська церква з дзвіницею 1805—1839 рр.; рештки давніх поселень. В області функціонує один із найкращих у Європі зоопарк, три парки куль- тури та відпочинку.

Вінницька область  розміщена в лісостеповій зоні центральної частини Правобережної України, у межах Подільської та При-

дніпровської височин. В області є 320 територій та об’єктів при- родно-заповідного фонду. На базі радонових і мінеральних вод, родовищ лікувального торфу створено курорти. Найпопулярні- ший курорт — Хмільник, який об’єднує шість санаторіїв. Найці- кавіші об’єкти туризму: музей-садиба М. І. Пирогова, літератур- но-меморіальний музей М. М. Коцюбинського, дерев’яні церкви

св. Миколая (1746) і св. Юрія (1726), комплекс монастирських будівель   (XVII—XVIII   ст.),   Меморіальний   комплекс-музей Д. К. Заболотного, залишки замку в Шаргороді (XVI ст.), культо- ві споруди (XVI—XIX ст.) у Шаргороді, Браїлові, Немирові, Він- ниці, Могилеві-Подільському, палаци — у Тульчині (XVIII ст.), Немирові (XIX ст.), Мурованих Курилівцях (1805), літературно-

меморіальні музеї Марка Вовчка та М. О. Некрасова у Немирові,

музей М. Д. Леонтовича у м. Тульчині.

Сумська область  розміщена у північно-східній частині Ліво-

бережної України. Річки Десна, Сейм, Сула, Псел, Ворскла нале-

жать до басейну Дніпра і здебільшого є його лівими притоками.

Кліматичний курорт Баси розміщений за 7 км від Сум у масиві

хвойно-листяних лісів уздовж р. Псел. Найвідомішим об’єктом

природно-заповідного фонду є Український степовий заповідник

Михайлівська  цілина.  Об’єкти  туризму:  Воскресенська  церква


(1702), Спасо-Преображенський собор (1776), Іллінська церква (1836), Петропавлівська церква (1851), Пантелеймонівський мо- настир (XIX ст.), будинок-музей А. П. Чехова (XIX—XX ст.), му- зично-драматичний театр ім. М. С. Щепкіна, Державний істори- ко-культурний заповідник у м. Глухів, Тріумфальна арка (фор- течна брама) (1744), Миколаївська церква (1693), Анастасіївсь- кий собор (1885—1886), фабрика художнього ткацтва (ХІХ ст.), городище «Городок» (залишки літописного міста Путівля) (XI— XIII ст.), собор Різдва Богородиці (1591); Мовчанський монастир (XVI—XVIII ст.), Меморіальний комплекс «Спадщанський ліс»,

«Золоті ворота», Святодухівський собор (1738—1744), Курганні могильники, кімната-музей письменника Остапа Вишні, Тростя- нецький палац (XIX ст.). У м. Суми розміщений художній музей, один із найдавніших і найцікавіших в Україні, твори живопису, графіки і скульптури розмістилися в будинку колишнього казна-

чейства, пам’ятка архітектури XIX ст.

Полтавська  область  розміщена у центральній частині Ліво-

бережної України. Річки області належать басейну Дніпра: ліві

притоки —  Сула,  Псел,  Ворскла.  У  межах  області —  частина

Кременчуцького водосховища. В лісовій зоні, на березі р. Псел

розміщений кліматичний курорт Гадяч; на березі р. Ворскла —

лісовий кліматичний курорт Ліщинівка; рівнинний бальнеологіч-

ний курорт лісостепової зони — Миргород. Головні об’єкти ту-

ризму:   Хрестовоздвиженський   собор   (1699—1709),   ансамбль

Круглої площі та Монумент Слави (1805—1811), пам’ятник Пет-

ру І (1849), Тріумфальна арка (1820), церква Всіх Святих (1815—

1821), Мгарський монастир (XVII—XIX ст.), Керамічний техні-

кум (1846), будинок водолікарні (1914—1917), Великосорочин-

ський   історико-краєзнавчий   музей,   літературно-меморіальний

музей М. В. Гоголя, Державний музей-заповідник українського

гончарства, меморіальний комплекс садиби філософа і поета та

пам’ятник Г. С. Сковороди, пам’ятний знак до 800-річчя засну-

вання  Полтави  (1974).  Полтава  відома  архітектурою  XVII—

XIX ст.,  розвинутими  народними  промислами  (вишивка,  кили-

марство, кераміка).

Волинська область розміщена на північному заході України в

межах Поліської низовини та Волинської височини, у зонах мі-

шаних лісів і лісостеповій. Головними об’єктами екологічного і

спортивно-оздоровчого туризму є озера, яких на Волині понад

220 (Світязь, Пулемецьке, Турське, Луки, Пісочне). Найбільшим

об’єктом природно-заповідного фонду є Шацький природний на-

ціональний парк (32515 га). На базі історико-культурного та архі-


тектурного потенціалу створено Луцький державний історико- архітектурний заповідник. Найцікавішими є пам’ятки архітекту- ри й археології періоду Київської Русі: Успенський собор (1160) у Володимирі-Волинському, Верхній замок (XIII—XIV ст.) у Лу- цьку, залишки храмів і житлових будівель (X—XIV ст.), фортеч- них валів (XII—XIII ст.), Георгіївська церква (1264) у Любомлі, Васильківська церква (XIII—XIV ст.) у Володимирі-Волин- ському, Покровська (XV ст.) і Хрестовоздвиженська (1619), мо- настир єзуїтів (1539—1610), Троїцький собор (1755) у Луцьку, замок і Луцька брама (1630) в смт Олиці, залишки стін Нижнього замку (XIV—XVII ст.).

Закарпатська область розміщена на південному заході України, в Українських Карпатах і частково у Закарпатській ни- зовині. На межі Закарпатської та Івано-Франківської областей, в Чорногірському масиві Українських Карпат є найвища вершина

України — Говерла (2061 м над р. м.). Біля м. Рахів є умовна точ- ка географічного центру Європи. Головні об’єкти природно- заповідного фонду: Карпатський біосферний заповідник, Націо- нальний природний парк Синевир. Виявлено і досліджено понад

360 різних за хімічним складом та лікувальними властивостями джерел  мінеральних  вод.  Об’єкти  туризму:  замки  XIII  ст.  в

Ужгороді, Мукачеве (XIV ст.), Миколаївська церква-ротонда і Хрестовоздвиженський кафедральний собор (1646) в Ужгороді, руїни замку в Хусті, костели в с. Середнє Водяне, Крайниковому, Ужці, Микільський монастир (XVIII ст.) в Мукачевому, дерев’яні церкви (1428), єпископський палац (1646). Курортна зона Солот- вино розміщена на правому березі річки Тиса, за своїми цілющи-

ми властивостями ропа соляних озер аналогічна ропі Мертвого моря. На базі соляних шахт, на глибині 300 м (Українська та об- ласна алергологічні лікарні) проводиться лікування хворих на бронхіальну астму та інші алергічні захворювання. Центри гірсь- колижного туризму: Воловець, Пилипець, Подобовець, Ясіня, урочище Драгобрат.

Запорізька область  розміщена на південному сході України. Головна річка — Дніпро з Каховським водосховищем, вздовж уз- бережжя Азовського моря — лимани та солоні озера. Природні туристичні ресурси: солоні озера з великими запасами лікуваль- них грязей, просторі піщані пляжі, південний морський та степо- вий клімат. На узбережжі Азовського моря розміщено декілька

приморських кліматично-грязьових курортів (Кирилівка, Бер- дянськ). Значні запаси лікувальних грязей є на дні Утлюцького та Молочного лиманів. Головні об’єкти туризму: національний за-


повідник  Хортиця,  антропоморфні  стели  3—2  тис.  до  н.  е., кам’яні баби XI—VIII ст. до н. е., козацька фортеця на острові Хортиця (XV—XVIII ст.), Святомиколаївський кафедральний со- бор (1836), земська управа (1912), Запорізький 700-річний дуб, музей історії запорізького козацтва, давні кургани, Захаріївська фортеця (1770), собор св. О.Невського XVII ст. у м. Мелітополь, Мелітопольський курган IV ст. до н. е., Історико-археологічний заповідник Кам’яна могила розміщений біля с. Розівка.

Житомирська  область розміщена на Правобережній Україні,

у центральній частині Полісся. Річки належать до басейну Дніпра

(Тетерів, Ірша, Ірпінь), притоки Прип’яті — Случ, Уж, Уборть.

Значні  площі  на  Поліссі  займають  болота.  Окремі  культурно-

архітектурні пам’ятки в Овручі, Житомирі, Новоград-Волинську

датуються періодом Київської Русі. В палаці (XVIII—XIX ст.),

який  оточений  пейзажним  парком  у  містечку Верхівня,  жив  і

працював  французький  письменник  Оноре  де  Бальзак  (1799—

1850),  вінчався  у  Бердичеві  в  костьолі  cв.  Варвари  (1826)  з

Евеліною Ганською. Об’єкти туризму: резиденція князя Рюрика

Ростиславовича (XII—XIII ст.) і Василівська церква в м. Овруч

(1190),   залишки   давньоруського   городища   (X—XIII   ст.)   на

Соколовій    Горі,   Преображенський    кафедральний    собор    в

Житомирі   (1864),   фортеця-монастир   кармелітів   і   костьол   в

Бердичеві (XVII ст.), Троїцький монастир в с. Тригір’я (XV ст.),

Миколаївська церква в смт Олевськ (1596).