ТУРЕЧЧИНА

 

Офіційна назва — Республіка Туреччина. Площа 780 тис. км2. Столиця Анкара (3 млн осіб). Населення 65,7 млн осіб. Час рів- ний із київським. Державна мова — турецька. Головні міста (млн.

осіб): Анкара, Стамбул — 7,8, Ізмір — 2,0, Адана — 1,1, Бурса —

1,1. Головна релігія — мусульманство. Грошова одиниця: туре-

цька ліра.

 

Географічне положення

 

Країна розміщена в межах Малої Азії (Анатолія), що простя- гається з Азії до Південно-Східної Європи. На заході межує з Болгарією (259 км) і Грецією (203), на південному заході з Сірією (877) та Іраком (331), на південному сході з Вірменією, Грузією, Азербайджаном та Іраном (454). Довжина берегової лінії складає

5500 км, сухопутний кордон — 2628 км. Європейська частина країни, площею 23,8 тис. км2, межує на півночі з Болгарією, оми- вається водами Чорного моря і протоки Босфор на сході та Мар- мурового моря і протоки Дарданелли на півдні, а на заході межує з Грецією і має вихід до Егейського моря. Азіатська частина, площею 755,7 тис. км2, на півночі омивається Чорним морем, на півдні — Середземним. На сході знаходяться витоки рік Тигр і Євфрат, в Егейське море впадає ріка Мендерес. Значна частина Туреччини розташована в межах Анатолійського плоскогір’я (на заході) і Вірменського нагір’я (на сході). На півночі розміщені Понтійські гори, на півдні — гори Тавр. Найвища вершина краї- ни — згаслий вулкан Великий Арарат (5165 м). На внутрішніх плоскогір’ях — великі безстічні солоні озера Ван і Туз. Перева- жають степи і напівпустелі. Клімат країни змінюється за регіона- ми. На заході і півдні, де панує середземноморський клімат, літні місяці жаркі та сухі, а зима м’яка. На центральних рівнинах панує континентальний клімат, літо спектне і сухе, зима — холодна з рясними опадами. У східних районах переважає різко континен- тальний клімат. Клімат північного узбережжя через гірський ре- льєф характеризується середніми величинами опадів. Купальний сезон на узбережжі Егейського і Середземного морів починається в квітні і закінчується в листопаді.

 

Державний устрій

 

Форма  правління —  президентська  республіка,  форма  уст- рою — унітарна держава. Глава держави — президент. Законода- вчу владу має парламент, який обирається на 5 років. Адмініст- ративно  країна  поділяється  на  75  провінцій,  які  об’єднані  у

7 географічних областей.

Історичні факти

 

Перші поселення на території сучасної Туреччини виникли у VIII ст. до н.е. Більша частина території входила до складу Ос- манської Імперії. Після падіння в 1918 р. Османської Імперії держави-переможниці планували розділити її територію. 23 квіт- ня 1920 р. в Анкарі під керівництвом М. К. Ататюрка були скли- кані Національні Збори, згідно із рішенням яких було оголошено війну за незалежність з державами Антанти та з грецькими війсь- ками, що спробували захопити значну частину Анатолії. Перемі- гши   в   національно-визвольній   війні,   1   листопада   1922   р. М. К. Ататюрк  оголосив  про  скинення  монархії,  а  23  жовтня

1923 р.  Національні  Збори  проголосили  Турецьку  Республіку. Мустафа Кемаль був першим президентом Турецької Республіки. У 1952 р. Туреччина вступила в НАТО. З 1983 року в країні запа- нувала демократія. У 1987 р. тодішній президент Туреччини Тур- гут Озал почав роботу з досягнення Туреччиною повного членст- ва в ЄЕС.

 

Туризм

 

Анталія. Місто було засноване в 159 р. до н. е. королем Пер- гама Атталусом, в честь кого й одержала свою назву — Анталія. Місто багате історичними пам’ятниками, серед яких добре збе- режені ворота Адріана споруджені на честь відвідування міста римським імператором Адріаном у 130 р. н. е. З боків монумен- тальна арка, колись цілком облицьована мармуром, обмежена двома великими вежами, з лівої сторони арки зберігся імператор- ський герб. Потрапити до узбережжя можна через парк Карааліо- глу, поруч з яким знаходиться ще одна споруда античності — вежа Хидирлик Кулесі, побудована для захисту Анталійського порту і як орієнтир для мореплавців. Інші визначні пам’ятки Ан- талії належать до мусульманського періоду. Зрізаний мінарет одержав свою назву, коли його верхня частина була «зрізана» під час найсильнішого землетрусу. Мінарет разом із мечеттю був збудований османським принцом Коркут-беєм на місці древньої візантійської церкви. Рифлений мінарет висотою 38 м, побудова- ний у ХІІІ ст. Мінарет є вежею з цегли, що спирається на 8 колон. Ця вежа, була збудована сельджукським султаном Аладдіном Кейкубатом I з нагоди скорення Анталії. Поруч з мінаретом роз- ташована мечеть Ескі-джамі, побудована на півтора сторіччя піз- ніше туркменським еміром за зразком візантійської церкви. Уні-

кальні історичні знахідки експонуються в Археологічному музеї

Анталії.

Аланья заснована в IV ст. до н. е., за часів Римської імперії бу-

ла знаменитою базою піратського флоту і була відома як Кораке-

сіон. Марко Антоній подарував місто і прилягаючі території Кле-

опатрі, що стала використовувати наявні ліси для будівництва

свого флоту. У XIII ст. місто захопив Сельджукський правитель

Ала-ед-дін Кейкубат, що перейменував  Коракесіон  в  Аланья і

зробив його своєю зимовою резиденцією. Головний туристичний

об’єкт міста — візантійська фортеця на вершині гори, що підні-

мається над містом. Добре збереглася Червона вежа, яка захища-

ла затоку. Аланья також знаменита своїми печерами, найвідвіду-

ваніша  з  яких —  Ламлаташ  із  сталактитами  і  сталагмітами.

У Дівочій печері пірати ховали викрадених дівчат.

Сіде, оточений сучасними туристичними комплексами, є од-

ним із найрозвинутіших курортів півдня Туреччини. Грецькі ко-

лоністи вперше оселилися тут у VII ст. до н. е. Місто стало роз-

винутим торговим портом, яке зобов’язане своїм процвітанням

піратству і работоргівлі. Незважаючи на ряд землетрусів, у Сіде

збереглися багато історичних пам’ятників: статуя імператора Ве-

спасіана, храм Фортуни, Агора, амфітеатр на 16 000 місць.

Белек розташований за 30 км на захід від Анталії — найнові-

ший курортний регіон Туреччини. На широких піщаних серед-

земноморських пляжах знаходиться ряд комфортабельних готе-

лів,  побудованих  і  обладнаних  за  останнім  словом  техніки.

На курорті розташовані в основному 4 і 5 зіркові готелі та клуби.

Тут створені сприятливі умови для тренувань як у закритих спор-

тивних залах, так і у великій лісовій зоні. З району Белек почина-

ється рівнинний пейзаж із далеким гірським ландшафтом. Його

особлива риса — соснові гаї, піщані пляжі, сучасні готелі, що пе-

ревершують один одного за красою та комфортністю. Поруч із

Белеком  розташований  національний  парк  Кепрюлю  Каньйон,

що  займає  площу  понад  500  га.  Це  унікальний  кипарисово-

евкаліптовий  ліс,  де  представлена  флора  і  фауна  середземно-

мор’я. У заповіднику є можливість для занять альпінізмом, але

найпопулярніший серед відпочиваючих — рафтинг гірською річ-

кою Кюпрючай. Вражень від рафтинга не менше, ніж від туру на

джипах гірськими дорогами. Белек є також визнаним світовим

гольф-центром.

Кемер розташований на середземноморському узбережжі за

42 км на південний захід від Анталії. В місті два пляжі — один

міський,  гальковий  з  розмаїтістю  пропонованих  видів  водного

спорту   і   захоплюючих   екскурсій   на   яхтах,   та —   піщано- гальковий пляж «Місячного Світла», де цитрусові дерева ство- рюють привабливу тінь. У північній частині Кемера знаходиться Йорюк парк. Його експозиція, присвячена життю турків, які жи- ли сотні років тому.

Памуккале. Назва Памукалле по-турецьки означає бавовняний замок. У цьому мальовничому місці дія гарячих джерел, що міс- тять оксид кальцію, зумовили утворення вапняних відкладень на скелястих травертинових терасах. Здалеку ця білосніжна маса,

що контрастно виділяється на тлі сусідніх пагорбів, викликає в уяві величезні бавовняні плантації. Якщо підійти ближче до цьо- го замку, можна побачити штучні басейни, утворені гарячими джерелами, води яких спрямовуються в природні ванни, розта- шовані нижче, і створюють застиглі потоки, схожі на фантастич- ні сталактити, що досягають величезних розмірів і нагадують за

формою органні труби. Цілющі властивості вод, що були відомі жителям сусіднього міста Хієраполіса ще з древніх часів, сприя- ли будівництву декількох оздоровчих басейнів із мінеральною водою, переважно при готелях. Уся зона Памуккале внаслідок особливостей пейзажу і геологічного середовища узята під охо- рону місцевою владою.

В околицях Памуккале знаходиться археологічна зона Хіє- раполіса — «священного» міста, з другої половини ІІ ст. до н. е. Хєраполіс, за заповітом Аттала III, ввійшов у склад Римської імперії. Імператори піклувалися за процвітання краю, який славився своїми чудодійними термальними джерелами. У 17 р. н.  е. землетрус стер  місто  з  обличчя  землі,  поступово  місто

відбудовували. Головним туристичним об’єктом є римський театр (ІІ ст. н.е.), який зберігся в доброму стані, його трибуни могли вмістити до 25 тис. глядачів. Театр використовується й у наші дні.

Ізмір має сучасний вигляд, оскільки був перебудований після пожежі 1922 р., розташований біля підніжжя пагорба, де височіє

фортеця Кадіфекале. В місті можна побачити декілька римських скульптур, частково ушкоджених, які зображують Нептуна, Це- реру і Діану. В археологічному музеї міста виставлено безліч предметів, виявлених при розкопках у західній Анатолії. Тут мо- жна  побачити,  жіночу  статую  без  голови,  знайдену  в  Еритреї (VI ст. до н. е.), архаїчні скульптури (VI ст. до н. е.), предмети

елліністичної культури, римські та візантійські скульптури. Ві- домими туристичним об’єктом є також: парк культури — місце проведення щорічних міжнародних ярмарків; базар, де представ-

лені вироби ремісників; мечеті Хісар і Кемералті (XVI ст.), кара-

вансарай Кизларагасі.

Зона Афродісії — місце грандіозних розкопок, розташована на

плоскогір’ї, біля підніжжя гряди Акдаг, де протікає р. Бююк Ме-

ндерс. У результаті археологічних розкопок виявлено, що ця те-

риторія, на якій виникла одна із найбільших цивілізацій Малої

Азії, була заселена в століття бронзи. Місто згадується також за

назвою Нінова, що свідчить про його зв’язки з Вавілоном, назва

Афродісія з’явилося в елліністичну епоху. Афродісія була від-

крита на початку ХХ ст. французьким археологом П. Годеном,

найрезультативніші  археологічні  дослідження  були  проведені

професором К. Т. Еріма в 60-роках ХХ ст. Музей Афродісії роз-

ташований біля входу на місце розкопок, оточених стінами, спо-

рудженими римлянами в ІІІ ст. н. е. і згодом укріпленими. У му-

зеї  зберігається  безліч  знахідок,  виявлених  під  час  розкопок:

предмети примітивної культури, барельєфи, погруддя імперато-

рів, римська і візантійська скульптура, статуя сидячої Афродіти,

кілька надгробків і скульптури з майстерень знаменитої школи

ліплення. На території Акрополя видно сліди древніх поселень

доісторичної епохи. Поруч знаходиться театр (І ст. н. е.), який

використовуваний в наші дні для показу спектаклів, його трибу-

ни могли вмістити до 10 000 глядачів. Храм Афродіти був побу-

дований у І ст. до н. е., в VI ст. н. е. візантійці перетворили його в

базиліку. Монументальний стадіон (I—II ст. н. е.) є межею архе-

ологічної зони з північної сторони. Він вміщав до 30 тис. гляда-

чів і часами використовувався як арена.

Сельчук — поселення, що виникло на місці античного Ефесу,

знаменитого своїм храмом Артеміди. Після завоювання сельджу-

ками в XI ст. місто одержало назву — Сельчук. На пагорбі Айя-

солук поруч з головною вулицею Сельчука знаходяться руїни ві-

зантійської фортеці. У цитаделі імператор Юстиніан у VI ст. н. е.

наказав збудувати базиліку св. Іоана, цілком облицьовану зсере-

дини  мармуром.  Нижче  цитаделі  розташована  мечеть  Ісибея,

збудована в 1375 р., у дворі якої встановлені колони з античного

Ефеса. Вхідний портал, над яким піднімається мінарет прикра-

шений сталактитовим декором і орнаментом у вигляді перепле-

тених стрічок із чорного і білого мармуру. Від всесвітньо відомо-

го храму Артеміди, одного із семи чудес світла, збереглася лише

одна відновлена колона. Перший храм був споруджений у VI ст.

до н. е.

Бодрумський півострів —  одне  з  найпривабливих  місць  на

Егейському узбережжі Туреччини. Головні туристичні об’єкти:

Тургутреїс, Ортакент, Іалікават. Тургутреїс — центр торгівлі пів- острова, друге за величиною місто Бодрумского півострова, зна- ходиться за 20 км від Бодрума; місто одержало свою назву на честь адмірала Османської імперії XVI ст. Тургута Рейса. Зараз Тургутреїс курортний центр із піщаними пляжами довжиною близько кілометра, оточеними мандариновими гаями, з рестора- нами і нічними клубами. Між Бодрумом і Тургутреїсом розташо- ване місто-курорт Ортакент (Ортакент-Яхсі) з унікальною при- родою, піщаними і гальковими пляжами, сприятливими умовами для організації водних видів спорту. Іалікавак розташований за

20 км від Бодрума, традиційний центр рибальства на Бодрумсь- кому півострові. Торба — невелике село в затоці на північному сході Бодрумського півострова, відоме історичними пам’ятками та затишними гальковими і піщаними пляжами. У Торбі варто оглянути гробницю на вершині пагорба, збудовану 2500 років

тому, а в околицях села (Яхсі, Дерекой, Дагберлен), в межах яких розташовані візантійські монастирі та кам’яні гробниці. У Торбі часто швартуються яхтсмени, які курсують Егейським морем, з узбережжя відходять пороми в Гюллюк і Дідім, а також організо- вуються екскурсії в древні міста Мілет і Прієну.

Гюндоан розташоване за 25 км від Бодрума. На території се-

лища розташоване одне з найдавніших поселень, піднявшись ви-

рубанними у скелі сходами туристи потрапляють у монастир, не-

подалік  знаходиться  османська  вежа,  древні  вітряні  млини,

скельні гробниці. Багато цікавого збереглося на прилеглих остро-

вах: древня грецька церква (на Малому Заячому острові), руїни

древнього монастиря і візантійської  церкви  з фресками  ІХ  ст.

(Великий Заячий острів). На Бодрумському півострові розташо-

вані також інші курорти: Кадикалесі та Гелькей.

Бодрум. Антична назва міста Гелікарнасос, тут народився да-

вньогрецький учений Геродот. На місці сучасного Бодрума було

збудовано одне із cеми чудес світу — відомий Гелікарнаський

мовзолей, який був частково розібраний у Середньовіччі хресто-

носцями для будівництва іншої монументальної споруди — зам-

ку св. Петра, збудованого у 1406 р. на мисі Зефіріон лицарями

ордену  Госпітальєрів  св.  Іоанна  Єрусалимського.  З  фортечних

стін відкривається вигляд на Бодрумську затоку. На подвір’ї зам-

ку є ботанічний сад. У приміщеннях замку обладнано декілька

невеликих музеїв. У місті щорічно проводиться фестиваль мис-

тецтва і культури, практично кожні вихідні в затоці Бодрума про-

водиться вітрильна регата.

Мармарис. Перше поселення на місці сучасного Мармариса було засновано в IV ст. до н. е. і називалося Фіскос, у північній частині міста, де розташовувалося це поселення, проводяться ар- хеологічні розкопки. Мармарис відомий масовими заходами: на початку травня проводиться відомий міжнародний вітрильний фестиваль, у червні — фестиваль музики й естради. Найпопуляр- ніше серед туристів Старе місто з вузькими грецькими вуличка- ми і гучним базаром, центр Старого міста — османська фортеця Мармара-Калесі, збудована за розпорядженням Сулеймана Чудо- вого. З фортечних стін замку відкривається вигляд на круїзні лайнери та невеликі яхти, що виходять з його затоки. На курорті запропонують екскурсії: на грецький острів Родос; Середземним морем; до межі Егейського і Середземного морів. Гордість Мар- мариса — новозбудована вітрильна пристань, найбільша на Егей- ському узбережжі. В готелях Мармарису організовують відпочи- нок на воді: віндсерфінг, водні лижі, парасейлінг.

 

Регіон Мармурового моря

 

Ізміт — промисловий і портовий центр, столиця провінції Коджаелі.   Визначні   пам’ятки:   палац   Саатчі   Ефенді   Конак (XVIII ст.), в даний час в ньому знаходиться етнографічний му- зей, мовзолей шейха Едебали, що відіграв значну роль в утворен- ні Османської імперії.

Хереке — місто, відоме на весь світ килимовими виробами, які користуються постійним попитом завдяки відмінній якості виго- товлення. На північ від міста, на березі Чорного моря, розташо- вані численні курортні центри.

Адапазарі — столиця провінції Сакар’ї, визначні пам’ятки мі-

ста: музей засновника Турецької Республіки Кемаля Ататюрка;

етнографічний музей; міст Бешкопру, який збудував візантійсь-

кий імператор Юстиній у 553 р. н.е., його довжина складає 429 м.

Околиці м. Адапазарі відомі також своїми озерами і мальовни-

чою природою.

Сьогют — в межах сучасного міста було розташоване перше

в регіоні Малої Азії тюркське поселення. Тут знаходиться могила

вождя перших турецьких переселенців Ертугрула Газі. До інших

визначних пам’яток міста зараховують етнографічний музей.

Ялова. В південно-західній частині міста розміщені термальні

купальні, відомі своїми цілющими властивостями. У палаці Ата-

тюрка, що був збудований у 1929 р. і задумувався як літня рези-

денція, тепер організований будинок-музей. Поруч із містом по-

чинається курортна зона Чинарджік.

Ізнік розташований на східному березі однойменного озера.

В І—ХІ ст. місто було могутньою римською фортецею, про цей

період  нагадують:  фортечні  ворота  римського  періоду;  руїни

храму св. Софії, в якому відбувся перший всесвітній собор; бірю-

зова мечеть Ешіль. У музеї Ізніка найбільший інтерес викликає

археологічна експозиція, в XVI—XVII ст. це місто було найбіль-

шим центром із виробництва кераміки. Сьогодні він є невеликим

провінційним містечком, розміщене в межах древніх римських

оборонних стін.

Бурса —  перша  столиця  Османської  імперії,  завойована  в

1326 р. Орханом Газі, цим містом тривалий час володіли римляни

і візантійці. На даний час Бурса одне із найбільших міст Туреч-

чини, яке стрімко розвивається. Визначні пам’ятки: Мурадія —

стародавній цвинтар із розкішними мовзолеями; мечеть султана

Мурада II (1462), музей, що знайомить відвідувачів із побутом

багатих османських вельмож, Осман-орхан — місце, де похова-

ний засновник Османської імперії Осман Бек і його син Орхан

Газі, Соборна мечеть (XIV ст.), Зелена мечеть і Зелений мовзолей

усипальниця султана Мехмета I, який вважається другим заснов-

ником  Османської  імперії  після  Османа  Бека.  Інші  визначні

пам’ятки: археологічний музей, музей Ататюрка, мечеті Баязiта,

Еміра Султана. Найекзотичніша розвага — відомі турецькі лазні,

розташовані в районі Чекердеш.

Баликесір — головне місто одноіменної провінції, обмеженої

Мармуровим і Егейським морями. Визначні пам’ятки: мечеть Йі-

лди-Рим (XIV ст.) — найстаріша мечеть у місті, Саат Кулесі (ве-

жа з годинником) побудована Мехметом Пашею в 1827 р., мов-

золей Каресі Бейа (1336).

Мармуровий острів  (Проконесос) — був головним місцем ви-

добутку мармуру в регіоні від Римської до Візантійської та Ос-

манської імперій. Мармур продовжують добувати і в наші дні.

Гьонен — курорт, який відомий мінеральними водами, вважа-

ється кращим термальним курортом у Туреччині. Воду темпера- турою понад 80оС добувають із глибини 82 м. Туристів також може зацікавити мозаїка V ст., яка збереглася з часів Древнього Риму.

Чанаккале — місто розташоване біля вузького входу (1,2 км) в затоку Чанаккале, яка розділяє Європу і Азію та з’єднує Марму- рове і Егейське моря, між материками регулярно курсують поро- ми. У місті є археологічний музей, де експонуються вироби з

древньої кераміки. В 1451 р. султаном Мехметом ІІ було збудо- вано дві фортеці на протилежних берегах затоки, з метою конт- ролю кораблів, на даний час в одній із фортець біля містечка Чі- менлик знаходиться військовий музей.

Геліболу — півострів, відомий своїм національним парком, в якому знаходиться Солоне озеро, та численними меморіалами і пам’ятниками, які присвячені турецьким солдатам, що загинули тут у 1915 р.

Троя — легендарне місто, оспіване Гомером. Головним турис-

тичним об’єктом є зона розкопок, де можна побачити оборонні

стіни міста, залишки численних будинків, храм, театр і величез-

ного дерев’яного коня, побудованого в наші дні.

 

Гірськолижні курорти

 

Сарикамиш — великий  гірськолижний  центр,  розташований на сході Туреччини. Розрахований як для досвідчених спортсме- нів, так і для початківців, сезон триває близько 120 днів на рік, товщина снігового покриву в середньому досягає 1,5 м. Схили обладнані витягами і канатно-крісельною дорогою. Функціону- ють пункти прокату спортивного спорядження, надаються послу- ги досвідчених інструкторів. Найвища точка 2700 м над р. м., зо- на катання: 2700—2169 м над р. м., найдовша траса 6200 м, загальна довжина трас 16,3 км.

Улудаг — є одним з найбільших центрів гірськолижного тури- зму в Туреччині, де створені всі необхідні умови для занять сла- ломом, біатлоном і проведення лижних турів. Національний парк Улудаг розташований за 150 км від Стамбула і за 36 км на пів- день від Бурси, лижний сезон триває 120 днів у році, найбільш

сприятливий період для відпочинку з 20 грудня по 20 березня. Гірськолижні траси розташовані на висотах 1750—2547 м над р. м., за звичайних погодних умов товщина снігового покриву сягає

3 м. Зона відпочинку оточена лісовим масивом. Гірськолижний центр має: 9 крісельних і 5 бугельних витягів, 1 канатний ліфт, можливе  використання  вертольотів  замість  витягів,  навчання

проводять професійні інструктори. На курорті є пункти прокату гірськолижного спорядження і першої медичної допомоги, а та- кож оздоровчий центр.

Паландокен — розташований на горі Паландокен за 5 км від м. Ерзурума. На курорті обладнано декілька лижних трас, при- значених як для вільного користування, так і для спортивних за-

ходів:  слалому,  біатлону,  лижних  турів.  Лижний  сезон  триває

150 днів  у  році,  найсприятливіший  період  для  відпочинку  з

10 грудня по 10 травня. Гірськолижна зона прокладена на висоті

2200—3176 м над р. м., загальна довжина трас 30 км. За норма-

льних погодних умов товщина снігового покриву досягає 2—3 м.

Гірськолижні траси обслуговують: 4 крісельних і 2 бугельних ви-

тяги, 1 канатний ліфт; працюють прокати гірськолижного споря-

дження, оздоровчий центр, пункти медичної допомоги, заняття

проводять професійні інструктори. Можливе використання вер-

тольотів замість витягів, для спортивних заходів надаються гіди.

Ерджієс — розміщений на сході Кападокії, за 25 км на пів-

день від м.Кайсері, зимовий сезон триває 150 днів, найсприятли-

віший час для відпочинку з 20 листопада по 20 квітня. Гірсько-

лижна  зона  розташована  в  межах  2200—3100  м  над  р.  м.,

товщина снігового покриву досягає 2 м. У гірськолижному центрі

діють 4 крісельних і 5 бугельних витягів, прокат гірськолижного

спорядження. Створені відповідні умови для катання на ролико-

вих лижах по траві, лижних турів, функціонує оздоровчий центр.

Найпопулярнішою екскурсією є поїздка на килимові фабрики.

Карталкая — курорт розташований на заході Чорноморського

регіону, на південний схід від м. Болу (40 км), у горах Кероглу,

лижний  сезон  триває  120  днів,  найкращий  час  відпочинку  з

20 грудня по 20 березня. Гірськолижна зона прокладена в межах

1800—2221 м над р. м., товщина снігового покриву досягає 3 м.

Гірськолижний курорт розташований в центрі соснового лісу на-

ціонального парку Кероглу. Тут створені умови для проведення

слалому, біатлону на довгі дистанції, а також лижних турів. Гір-

ськолижні траси обслуговують: 3 крісельних і 7 бугельних витя-

гів, діє прокат гірськолижного спорядження. Лижні траси і техні-

чні споруди знаходяться під спостереженням фахівців. У кож-

ному готелі є пункти першої медичної допомоги. Професійні ін-

структори допоможуть освоїти гірськолижний вид спорту.