ТЕРМІНИ І ПРОФЕСІОНАЛАМИ

 

Термін — слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття певної галузі науки, культури, техніки, мис­тецтва, суспільно-політичного життя. У латинській мові (terminus) воно означало «кінець», «кордон», «межу». В Украї­ні ця назва поширюється з XVIII ст. Термінологія — сукуп­ність термінів з усіх галузей знання. Термін — це лаконічне ло­гічне визначення, яке визначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі.

Характерні ознаки терміна: а) належність до певної термі­нологічної системи;

б) наявність визначення; в) однозначність у межах однієї те-рміносистеми;

г) точність; д) стилістична нейтральність; е) відсутність си­нонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми; є) відсут­ність експресивності, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.

Серед термінологічної лексики можна виділити: суспільно-політичну, науково-технічну, природничу, адміністративно-ділову тощо.

Вимоги до використання термінів у діловому мовленні:

термін мусить бути стандартним, тобто його потрібно вживати лише у тій формі, яка зафіксована у словнику: діло­водство, справочинство, а не діловедення, справоведення; ав­тобіографія, а не життєпис; меню, а не стравоспис та ін.;

термін має вживатися з одним значенням, теж зафіксова­ним у словнику, напр.: циркуляр — це лише директивний лист;

якщо термін є багатозначним, автор документа має буду­вати текст так, щоб одразу було зрозуміло, яке значення термі­на він має на увазі, напр.: справа — особова справа, судова справа.

 

Професіоналізми — слова, словосполучення або звороти, властиві мовленню людей певної професії. У ділових паперах не потрібно вживати слова-професіоналізми. Однак в усному мовленні ці лексичні одиниці функціонують, напр.: шапка — загальний заголовок в окремих документах, початковий рекві­зит заяви, службової записки. Деякі професіоналізми з часом стають термінами.