ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЕКСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

 

Лексика (від грец. Іехіков — словесний, словниковий) — це сукупність слів будь-якої мови, а також сукупність слів певної сфери вживання (професійної, офіційно-ділової, наукової, ви­робничо-технічної тощо).

 

Слово — це граматично оформлений звук чи звуковий ком­плекс, за яким у процесі суспільної мовної практики закріпило­ся певне значення. Основна функція слова в мові — називна. Слово матеріалізує поняття і тим самим робить його доступним і для інших людей. Слово формує поняття.

 

Багатозначність — здатність слова вживатися в кількох значеннях. Нові значення слова виникають на основі перене­сення найменування з одних предметів, ознак, дій, станів на інші на основі подібності або суміжності. Внаслідок цього створюється можливість одним словом позначати два і більше понять.

 

Пряме значення слова — це основне, первинне лексичне значення, яке безпосередньо вказує на співвідношення слова з явищами реальної дійсності.

 

Переносне значення слова — це вторинне лексичне зна­чення, яке утворилось унаслідок перенесення назви.

 

Для ділового мовлення багатозначність — явище небажане, оскільки провокує неточність, двозначність трактувань. В офі­ційно-діловому та науковому стилях мови слова використовують, як правило, в одному термінологічному значенні.

У лексиці сучасної літературної української мови виділяють корінну і запозичену лексику.

Корінна лексика — це слова, які успадкувала українська мова з індоєвропейської мовної єдності, праслов'янської мови, а також створені на власному мовному ґрунті.

Запозичена лексика (близько 10%) прийшла до нас унаслі­док культурних, економічних, політичних контактів з іншими народами. При використанні запозиченої лексики варто керу­ватися такими правилами:

Не вживати слів, що мають українські відповідники, напр.: аргумент — підстава, мотив, обґрунтування, доказ; авторитет — повага, пошана, вага; економія — ощадливість, заощадження; компенсація — відшкодування, оплата, пок­риття; експеримент — дослід, спроба; пріоритет — перевага, першість, переважне право; реальний — дійсний, справжній, можливий для виконання; ідентичний — тотожний, рівнозна­чний, однаковий; інцидент — випадок, пригода, непорозуміння, неприємна подія, оказія; лаконічний — стислий, короткий, не­багатослівний; симптом — поштовх, причина, рушійна сила, заохочення.

Іншомовні слова повинні бути зрозумілими для тих, хто їх слухає, напр.: апелювати — звертатися; домінувати — пере­важати; координувати — погоджувати, лімітувати — обмежу­вати.

Вживати слова точно, відповідно до значення, напр.: сло­во «сервіс» пов'язане з діяльністю підприємств та організацій щодо побутового обслуговування на певній території, а слово «обслуговування» називає дії, пов'язані із задоволенням будь-яких потреб, запитів.

Не вживати в одному контексті і запозичене слово, і укра­їнський відповідник, напр.: патент — авторське свідоцтво; санкція — непорушна постанова.

 

Загальновживана лексика — слова, що використовують усі носії мови.

 

Лексика обмеженого вживання співвіднесена зі сферами суспільного життя та функціональними стилями мови. її поді­ляють на:

розмовну лексику;

книжну лексику (науковий, офіційно-діловий, публіцисти­чний стиль).

Синоніми (від грец. вупопітш — однойменний) — це сло­ва, що по-різному звучать, але близькі за значенням. Вони від­різняються відтінками значення, стилістичним забарвленням, можливістю поєднання з іншими словами або можуть бути то­тожні за значенням.

Евфемізм (від грец. добре говорю) — слова або вислови, що пом'якшують або завуальовують зміст сказаного. У ділових те­кстах евфемізми вживають тоді, коли загальновживане слово занадто експресивне або викликає небажані асоціації, напр.:

п'яний — у стані алкогольного сп'яніння, у нетверезому стані, під дією алкоголю;

помер — відійшов у інший світ, залишив нас, закінчив життя, навіки заснув, перестало битися серце, спочив;

дурний — не хапає зірок з неба, немудрий;

у нас не курять — просимо не курити, курити заборонено, дякуємо, що ви не курите.

Перифраз (від грец. образна паралель) — описовий зворот, за допомогою якого передається зміст іншого слова через підк­реслення його особливості, напр.: біле золото, чорне золото, близьке зарубіжжя, легені планети, голубе паливо, місто каш­танів, країна з Чорнобилем у серці.

Мовно-синонімічна культура — свідчення культури мис­лення, знання мови, ерудиції. Вміння вибрати найдоречніше слово дає змогу побороти одноманітність мовлення, невираз­ність, побачити багатство і барви слова.

 

Види синонімів

 

Подпись:
Варіантні форми, що пере­дають одне й те саме по­няття

Давальний відмінок імен­ників чоловічого роду дру­гої відміни: ректору і рек­торові, завідувачу і завідувачеві, начальнику і начальникові, слухачу і слу­хачеві, службовцю і служ­бовцеві

 

 

Лексичні

Подібні або тотожні за зна­ченням слова. Це може бу­ти власне й запозичене сло­во. В одному контексті не можна вживати обидва слова. Перевага надається не запозиченим, а питомим словам

Абсолютні синоніми: аргумент —   доказ, кре­дит — позика, діловодст­во — справочинство. Слова абетка, алфавіт, аз­бука —  тотожні терміни-синоніми, що мають різне походження. Абетка — від назв перших літер а і бе; алфавіт — від назв грець­ких літер альфа і віта, аз­бука — від назв давньору­ських літер аз і буки

Ідеографічні (значеннєві)

Передають різні (значеннє­ві) відтінки того самого по­няття

Говорити — виступати, проголошувати, розмовля­ти

Стилістичні

Мають різне стилістичне забарвлення. Стилістично забарвлені слова синонімі­чного ряду в діловому мов­ленні не використовуються

Говорити — базікати, на­тякати

Синтаксичні

Граматично різні констру­кції, що виражають одну й ту саму думку. Ними мо­жуть бути сполучникові й безсполучникові речення, речення з відокремленими членами, вираженими діє­прикметниковими або діє­прислівниковими зворота­ми, і речення з підрядними частинами

Кабінету Міністрів Украї­ни  вирішити  в місячний строк питання, пов'язані з утворенням Агентства з питань спеціальних (віль­них) економічних зон // Ка­бінету Міністрів України вирішити в місячний строк питання,   що  пов'язані з утворенням Агентства з питань спеціальних (віль­них) економічних зон

Омоніми (від грец. homos — однаковий, onyma — ім'я) ■ це слова, що однаково звучать, але мають різне значення.

 

Джерела омонімії:

випадковий збіг неспоріднених слів: термін (слово) — термін (строк);

розпад багатозначного слова: переказати (переповісти) — переказати (гроші);

словотворчі процеси: винний (вино) — винний (вина), ком­постувати (компостер) — компостувати (компост), ВАК (Вища арбітражна комісія) — ВАК (Вища атестаційна комісія);

збіг абревіатури та вже наявного в мові слова: СУМ (Слов­ник української мови) — сум (смуток), СТО (станція технічного обслуговування) — сто (100);

збіг українського та іншомовного слова: лава (предмет для сидіння) — лава (з італ. — розплавлена вулканічна маса), клуб (диму) — клуб (з англ. — товариство, приміщення);

засвоєння з різних мов: ліга (франц. — асоціація) — ліга (італ. — знак над нотами у вигляді дуги).

 

Основна вимога до тексту з омонімами — чіткість, виразність, повнота інформації, точність контексту.

Повні, або абсолютні, омоніми: апарат (прилад) — апа­рат (установа); блок (механізм) — блок (об'єднання). До непо­вних, або часткових, омонімів належать такі, що частково збі­гаються звуковим складом у деяких формах слів. Це омоформи: плачу (від платити) — плачу (від плакати), дорога (іменник) — дорога (прикметник), три (числівник) — три (діє­слово), мила (прикметник) — мила (дієслово), мати (імен­ник) — мати (дієслово), гриби (іменник) — греби (дієслово). Омофони — слова, які однаково звучать, але пишуться по-різному: проте — про те, за те — зате, сонце — сон це, по стелі — постелі, мріяти — мрія ти, орел (птаха) — Орел (мі­сто). Омографи — це слова, які пишуться однаково, але мають різний наголос: замок — замок, орган — орган, білизна — біли­зна, приклад — приклад.

Антоніми — це слова з протилежним значенням (важкий — легкий, детальний — недетальний, корисний — шкідливий, мов­чати — говорити, любов — ненависть, залежність — незале­жність, любов — ненависть).

Найбільше синонімічних пар серед прикметників, прислів­ників, менше серед дієслів та іменників.