ВІДОКРЕМЛЕНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ НИХ

Відокремлені означення

 

відокремлюються


ВІДОКРЕМЛЕНІ ОЗНАЧЕННЯ


не відокремлюються

 

 

 

Непоширені означення, виражені прикметниками чи дієприкметниками, які стоять після означуваного слова, якщо перед ним уже є означення: Ця дивна тиша, хвора і врочиста, тече, як повінь, в берегах домів (М. Бажан).

Якщо означення (із залежними словами або без них) за змістом невіддільні від означуваних слів: Коли життя ти не учасник, а тільки свідок віддаля, — дарма чекатиме прекрасних від тебе подвигів земля (М. Рильський).

 

Означення, виражені дієприкметником або прикметниковим зворотом, що стоять після

означувального слова: И не віриться, що знов побачу я село, давно покинуте, таке до болю миле (В. Сосюра).

І

Означення при особових займенниках в окличних реченнях: Ой доленько моя нещаслива!

 

І

 

Означення, виражені дієприкметниками та прикметниками в позиції перед означуваним словом, що мають додатковий обставинний відтінок: Осяяні сонцем, гори блищать, їм кедри і сосни казки шелестять (О. Олесь).

Якщо означення стосуються не лише підмета, а й присудка: Я прийшов утомлений, розбитий, мовчазний і ніби не живий; не молить, не плакать, не просити, я сказав лиш тихо: обігрій (М. Рильський).

 

Означення, виражені дієприкметниками та прикметниками, якщо означуване слово — особовий займенник: Березневою синицею сад напружено

дзвенить, і тебе, смагляволицьої, я не можу не любить (М. Рильський).

Означення, відділене від означуваного слова

іншими членами речення: В ячейках, вкриті маскувальними сітками, стоять міномети (О. Гончар).

Означення, що стоїть після означуваного слова, якщо це слово пропущене: Маковейчик прищулився під кроквою над апаратом. Серйозний, зосереджений, чаклує в трубку цифрами (О. Гончар).

Неузгоджені означення, виражені іменниками в непрямих відмінках, для смислового виділення: Брянський, з туго перетягнутим станом, з білявою пишною чуприною, стоїть, облитий променями призахідного сонця (О. Гончар).

Неузгоджені означення, якщо вони стоять після узгоджених: Дівчина сиділа, кругловида, закіптюжена, в засмальцьованім комбінезоні, в червоній, як шмат полум'я, косинці (О. Гончар).

Неузгоджені означення, виражені інфінітивом, якщо є спеціальна інформація і можна підставити слово а саме: А Самієв знову погнав розвідників на фланги, поставивши завдання — шукати проходів (О. Гончар).

Відокремлені приклади

відокремлюються   ВІДОКРЕМЛЕНІ ПРИКЛАДКИ   не відокремлюються

 

Що приєднуються за допомогою слова як і мають обставинний відтінок: Як справжній митець, Галина Кальченко вміла захоплюватись, природною була її глибока схвильованість (О. Гончар).

Прикладка, що означає «в ролі кого або чого виступає предмет»: Як представник і керівник радикальної партії Франко багато роз'їжджав по Галичині, виступав на селянських вічах (О. Дей).

 

Що приєднується за допомогою слів тобто, або, так званий, на ім'я, на

прізвище, родом: Ні, людський хлопець, дядька Лева небіж, Лукаш на ймення (Л. Українка).

 

Стоять після означуваного слова: І в шумі перлистім вируючих вод пливуть кораблі, мої птахи веселі, а з диких пород виростає завод, і вітер надхмарні жене каруселі (М. Драй-Хмара).

 

Стоять перед пояснювальним словом і мають обставинний відтінок: Чудовий піаніст, Лисенко

надзвичайно тонко й художньо передавав твори Шумана, Шопена, Ліста (В. Дяченко).

 

Якщо стосується особливого

займенника:

Він жив поміж нас, найкращий серед нас, серед людей, у кого зброя — слово (М. Рильський).

 

Поширені прикладки, що мають особливе смислове

навантаження: А на поріг пнеться вже друге Орися, материна доня (А. Головко).

 

у своєму складі розділові знаки:

Мабуть, тільки значна особистість може дозволити собі розмовяти з людьми своїм природним голосом — голосом правди, пристрасті, чистої непідробленої любові (О. Гончар).

 

 

 

 

 

За допомогою тире


стоять у кінці речення: Зоя мовби стає на певний час тим осередком, де схрещуються розбурхані пристрасті багатьох

розпалених працею людей — бригадирів, механіків, обліковців (О. Гончар).

 

 

Відокремлені додатки

ВІДОКРЕМЛЕНІ ДОДАТКИ

 

Із значенням включення, виключення, заміщення, які починаються словами зокрема, особливо, за винятком, на відміну від та ін. залежно від смислового і стилістичного навантаження: Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле (І. Нечуй-Левицький).

Додатки із словом крім (окрім), опріч

відокремлюються завжди: Тривога проникала все глибше в душу Софії, і вже вона ні про що не могла думати, окрім своєї дитини (В. Дрозд).

 

 

Розділові знаки при відокремлених обставинах

 

відокремлюються

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ

не відокремлюються

 

 

ПРИ ВІДОКРЕМЛЕНИХ ОБСТАВИНАХ

 

 

 

 

 

  

 

 

Обставини, виражені дієприслівниковим зворотом: Після років розлуки з тобою я, забувши ясну твою вроду, повернусь і скажу: будь такою, яку вимріяв я у негоду (М. Нагнибіда).

Якщо дієприслівниковий зворот виступає в ролі однорідного члена з невідокремленою

обставиною та поєднується з нею неповторюваним єднальним сполучником: Сміючись та розповідаючи якісь цікаві історії, він весь час ходив по кімнаті.

 

 

 

 

 

Обставини, виражені одиничними дієприслівниками, що означають додаткову дію, час, причину, умову, але не спосіб дії: Степ мовби спочиває, вичахаючи, м'яко оповиваючись духмяними сутінками (О. Гончар).

Якщо дієприслівниковий зворот починається підсилювальною часткою і(й): Вони могли голосувати і не дотримуючись регламенту.

 

Якщо дієприслівниковий зворот утворюється дієприслівником і сполучним словом який і входить до складу підрядної

означальної частини складнопідрядного речення: Українська народна творчість — це світ, поринувши в який стаєш духовно багатшим.

 

 

 

Обставини, виражені іменниками з

прийменниками всупереч, наперекір, попри, незважаючи на, на відміну, внаслідок та ін.

з інтонаційно-смислового погляду (за бажанням автора): Всупереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно вміла зберігати таємниці (О. Гончар).

Деякі дієприслівникові звороти фразеологічного типу: Працювати покладаючи рук.

 

Обставини, що мають значення способу дії і стоять при присудку або в абсолютному кінці речення: Він стояв вагаючись (М. Коцюбинський).

 

 


РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ЗВЕРТАННЯХ

 

Виражені кличною формою іменників: Вийся, жайворонку, вийся над полями, розважай людську тугу ти піснями (М. Рильський).

 

Виражені Н.в. іменної

частини мови: Ти знов, безстрашний, хочеш зазирнути в

суворі очі долі молодій? (М. Драй-Хмара).

Непоширене звертання: О Батьківщино, син твій я! (П. Тичина).

 

Поширене звертання: Дорогі земляки! З вами пісня моя нерозлучна (В. Сосюра).

 

На початку речення: Місяцю мій ясний! З високого неба сховайся за гору, бо світу не треба (Т. Шевченко).

 

У середині речення: Рости, міцній, моя Вітчизно, во ім'я щастя на землі! (В. Сосюра).

 

У кінці речення:

Куди ти ділась, річенько? Воскресни! (Л. Костенко).

 

Примітка. Звертання у реченні виділяються комами або знаком оклику.

ВСТАВНІ ТА ВСТАВЛЕНІ КОНСТРУКЦІЇ

 

Завжди є вставними:

мабуть, по-моєму, крім того, щоправда,

по-перше, а втім, отже, однак, одначе,

між іншим, власне

Залежно від контексту є вставними: звичайно, здається,

видно, нарешті, взагалі, безперечно, правда, навпаки

Не є вставними:

ніби, нібито, мовби, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, навіть, між тим, у кінцевому підсумку, буквально, майже, за традицією, при цьому, якраз, як не як, тим часом, водночас та ін.

 

 

 

І


І

 

Зв'язок думок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, нарешті, між іншим, зокрема, наприклад:

Жінки, навпаки, судили Якова і разом своїх чоловіків (П. Мирний).


Слова, що не належать до наведених категорій за значенням: І мені осіння ніч короткою здається (Л. Українка).

 

І

Джерело повідомлення: говорять, кажуть, по-моєму, за свідченням, з погляду, з вашого боку, за відомостями: Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе — саме прийде (П. Мирний).

І

Почуття мовця: на жаль, на щастя, грішним ділом, дивна річ, чого доброго, на нещастя, як на біду:

На жаль, ми нічого так і не встигли зробити (з журналу).

І

Способи оформлення думок або характер висловлювання: взагалі, як кажуть, чесно кажучи, точніше, так би мовити, з дозволу сказати, коротше:

Оці, з дозволу сказати, поради тільки шкодять справі (з газети).

І

Звернення до співбесідника або до читача, щоб привернути увагу: бачиш, розумієш, уявіть, вірите, пробачте, дозвольте, знаєте:

Я шану, повірте, знаю не з книг (В.Сосюра).

 

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ

ПРИ ВСТАВЛЕНИХ КОНСТРУКЦІЯХ