НАГОЛОС

У трискладо­вих іменни­ках віддієслів­ного похо­дження

наголос па­дає   на той склад, на якому він стоїть в інфі­нітиві

читання, завдання, навчання, питання, надбання

У двоскладо­вих іменни­ках віддієслів­ного похо­дження

наголос па­дає переваж­но на закін­чення

життя, буття, спання, звання, але: вміння, вчення

У складних іменниках

наголошу­ється, зазви­чай, сполуч­на голосна

рукопис, гуртожиток, маши­нопис, життєпис, літопис, але: лісостеп, листопад, зем­лемір, пішохід

В іменниках

іншомовного

походження

наголос пе­реважно ста­лий. Слова на

-метр наго­лошуються на останньо­му складі. За аналогією

При зміні ін­шомовних слів наголос, як правило, не змінюється

кілометр, сантиметр, мі­ліметр, але: спідометр, мано­метр, барометр

до  анонім—  псевдонім, але: антонім, синонім, паронім; до квартал — портал, універсал; до цемент — постамент, до­кумент, але: фундамент; до диспансер —   партер, шофер, револьвер;  до  гастрономія — кулінарія, агрономія, індустрія, але: хірургія, поліграфія; до мо­нолог — діалог, каталог, некро­лог, але: психолог, філолог, де­рматолог, уролог авансу — аванси; хімія — хімією, але: колір — кольори, профе­сор — професори


У власних наз­вах іншомов­ного похо­дження (в іменах та прізвищах)

наголос ста­виться на то­му складі, що й у мові, з якої засвоєно слово: у фран­цузькій — на останньому складі; в англій­ській — на першому; у польській — на передостан­ньому складі


 

Олександр Дюма, Луї Арагон, Віктор Гюґо;

 

Байрон, Діккенс, Рассел, але: Шекспір;

Івашкевич, Сенкевич, Жером-ський, Словацький

 

 

 


 

У ЧИСЛІВНИКАХ

Чітко діє за­кон аналогії

наголос на колишньому прийменнику на

наголос на

останньому

складі

наголос на закінченні

одинадцять, чотирнадцять, бо дванадцять, тринадцять; оди­надцяти— то й вісімнадцяти, дев'ятнадцяти;

сімдесят,      вісімдесят, бо п'ятдесят, шістдесят; п'яти, десяти — то й двадцяти, три­дцяти;

п'ятьох, шістьох — то й два­дцятьох, тридцятьох

У ЗАЙМЕННИКАХ

Спостеріга­ється систе­мність у на­голошенні

більшість з них мають наголос на закінченні. Коли ж перед займен­ником уживається прий­менник, то наголос пе­реміщується на основу. Це буває тоді, коли за­йменники   той, цей, весь із прийменниками означають абстрагова­ний предмет. Якщо вони називають абстраговану ознаку, то наголос залишається на закінченні

мене, тебе, собі, того, цьому, тому до того, при цьому, після нього, біля мене, за тебе, для цього, у тому

до того — до того ставка, при цьому — при цьому будинку, при всьому — при всьому народові

У ДІЄСЛОВАХ

У першій осо­бі однини та множини те­перішнього і майбутнього часів у дво- і трискладових дієсловах

наголос падає на закін­чення.

Однак є чимало дієслів, що мають наголос на основі

ходжу, візьму, роблю, кажу, укладу, приведу можу, стану, співаю, раджу,   маю, буду, читаю

 

 

 

 



 

У ряді слів написання голосних не перевіряється наголосом, а тому слід запам'ятати, що:

а)         Е пишеться у словах:

б)         И пишеться у словах:

в)         А пишеться у словах:

г)         О пишеться у словах:

керувати, левада, леміш, ле­генда, чекати;

кишеня,   криниця, минулий, пиріг, цибуля, цитата; багатий,   багатир (володіє багатством), качан, хазяїн; крохмаль,  кропива, комиш, лопата,   корявий, поганий, ропа, богатир (силач), сол­дат, гончар, монастир, товар

У коренях слів перед складом із постійно  наголошеним  а (я) пишемо А

багатий,   багато, гарячий, качан, хазяйнувати, гаразд, калач, гарячковість

Чергування 0, Е після шиплячих, ДЖ та Й

У багатьох словах Е чергується з О після Ж, Ч, Ш, Щ, ДЖ, й

женитися — жонатий, ше­сти -шостий, четвертий — чотири

Увага! О пишемо замість спо­діваного Е у таких випадках:

а)         в іменниках жіночого роду III
відміни у суфіксах -ост-;

б)         у давальному та місцевому
відмінках однини окремих імен-
ників;

в)         у закінченнях родового та оруд-
ного відмінків прикметників, за-
йменників та числівників прик-
метникового типу жіночого роду;

г)         у похідних словах

свіжості, меншості у пшоні, на чолі

гарячої— гарячою, нашої — нашою, першої — першою

чорнити, чорнило, чорніти, чорніє

Увага! Е пишемо замість спо­діваного О у таких випадках: а) у ряді форм дієслів I дієвід­міни;

чешу, чешуть, чесати, пи­шемо

б)         у пасивних дієприкметниках
із суфіксами -ен(ий);

в)         у прикметниках з наголоше-
ним суфіксальним Е;

г)         у безособових формах на -но;

д)         у суфіксах -енк(о), -єнк(о),
-ечок-, -єчок-;

е)         у словах книжного та іншо-
мовного походження;

є) в окремих словах Е пишеться за традицією

печений, зношений

рожевий, грушевий

присвячено, збільшено Андрієнко, Ващенко, круже­чок, краєчок, книжечка Виняток: у словах гайочок, райочок О пишемо за анало­гією до слів: садочок, ставо­чок

чек, шеф, жезл, печера

чепурний, червоний, шепоті­ти, чергувати, кочерга, па­щека, черкати

Чергування О, Е з І

У різних формах слів та у спі-льнокореневих словах, у від­критих складах О та Е чергу­ються з І у закритих складах

коня — кінь, лебедя — лебідь, рішучості — рішучість, Ки­єва — Київ, шести — шість, робота — робітник

У закритому складі О, Е не чер­гуються з І:

а)         у звукосполученнях -оро-,
-оло-, -ере-, -еле-;
Винятками є слова та форми
непрямих відмінків ряду імен-
ників

б)         у складних словах з наголо-
шеним кінцевим

-вод-, -воз-,-нос-, -роб-; Винятки: слова, що називають предмети, та похідні від них; усі складні слова із словотво­рення -хід- пишуться тільки

горох, голос, колос, шелест, поріг, оберіг, сморід, прос­торінь

голова — голів, борона — бо­рін,

борода — борід, сторона — сторін, береза — беріз, ко­рова — корів, череда — черід

газопровід, газопровідний (але: лісовоз, паровоз, теп­ловоз)

1)         з І (як під наголосом, так і в
ненаголошеній позиції);

2)         слова з компонентами -вод-,
-воз-, -роб-, -нос-, де ненаголо-
шений О завжди чергується з І;

в)         У суфіксах -енк-, -еньк-,
-есеньк-, -ечк-, -оньк-, -очк-,
-тель-;

г)         у називному відмінку однини
ряду   безсуфіксних іменників
чоловічого роду за аналогією до
непрямих відмінків;

д)         у непрямих відмінках однини
ряду іменників чоловічого роду за
аналогією до називного відмінка;

е)         у словах книжного та церко-
внослов'янського походження;
є) у прикметниках, утворених
від власних імен на -ов-, -єв-

захід, стравохід вивід, вивіз, виніс

Шевченко, донечка, головоч­ка, учитель, білесенький

почерк — почерку, завод — заводу

Виняток: загін, забій, потік, удій

гребця — гребець, лежня — лежень

пророк, закон, прапор Ростов — ростовський

Чергування голосних у дієслівних коренях

О чергується з А у коренях діє­слів, змінюючи їхнє значення (А пишеться у коренях дієслів, що означають тривалу чи бага­торазову дію)

могти — вимагати, скочити -скакати

Е з І чергується у коренях діє­слів,   змінюючи   їх значення (Е — одноразова дія)

зберегти — зберігати, чека­ти -очікувати

Випадне Е чергується з И перед Р та Л

беру — брати — вибирати

Однак більшість дієслів має ко­реневе О, що не чергується

вимовити — вимовляти, простити -прощати

Правопис И та 1 після шиплячих та Г, К, X

У корені після шиплячих та Г, К, X пишемо И

життя, читач, щит, хист

Після шиплячих та Г, К, X пи­шеться І тільки тоді, коли воно чергується з О або Е

гірський (гора), щітка (ще­тина)