ГОЛОСНІ ЗВУКИ

 

Голосні звуки під наголосом вимовляються чітко й виразно: [галас], [кор'ін'], [ву'лиец'а], [бе'реиг], [с'істи]. У ненаголошеній позиції голосні змінюють своє звучання.

 

Звук [і]


Чітко вимовляється і в ненаго-лошеній позиції (хіба що коро­тший від наголошеного)


[л'ікот'], [зорі]

 

 

Звук [и]

Положення спинки язика трохи нижче, ніж при вимові [і]. У не-наголошеній позиції звук [и] на­ближається до [е]: перед наголо­шеним складом із голосним [е], [а], [о] виникає гармонійна аси­міляція, що змінює звук [и], на­ближаючи його все більше до [е]; перед голосними високого під­няття [і], [и], [у] звук [и] вимо­вляється чіткіше або наближа­ється до [і]

[миене], [миена ти], [лиемдн:иі]

[ши'піти]

[криениц'а],

[миенулиі]

Звук [е]

У ненаголошеній позиції вимо­вляється з невисоким підняттям спинки язика і з просуванням його вперед (як при ненаголо-шеному [и])

[гре"бе], [леит'а'т], [не"с'іт]

Звук [а]

Найбільш відкритий з усіх го­лосних. Він вимовляється при найнижчому   піднятті спинки язика. Чітко вимовляється і в наголошеній, і в ненаголошеній позиціях. Лише в сусідстві з м'якими приголосними при ви­мовлянні [а] язик просувається вгору і трохи вперед

[та тд] і [т 'агнеи],

[лад]   і [л'а'да], [даі] і [д'ад'кд],

[сад] і [с'ад'], [з'абра] і [заутра]

Звук [о]

Більш закритий, ніж звук [а]. Між м'якими приголосними та після м'яких артикуляція цього звука трохи передніша і спинка язика піднімається вище. Ненаголошений звук [о] перед наголошеним   складом   з [у] та [і] наближається у вимові

до [у],

але ніколи не наближається до [а], як у російській мові

[д'леин'], [сдлд 'ма] [т'д'хкати], [л'д'н'а], [ц'дгд']

[стдусу'нки],

[спдулу'ка],

[стідул'іт':а],

[сдуб'і]

[пдлд'ва],

[гдлдва'], [дрд'ва]

Голо­сний

[у]

Між м'якими приголосними та після м'яких перед твердими артикуляція звука [у] передніша

[т'ут'у'н], [л'убл'у'], [с'уди'], [н'у'хати]