1.3. Маркетингові стратегії щодо психолога у спорті

Суспільне усвідомлення цінності людської індивідуа­льності ще тільки відбувається. «Усі люди різні», «Кожному своє призначення у житті» та ін. — ці прості психологічні реалії зу­стрічають великий суспільний опір ідей щодо рівності усіх членів суспільства, щодо необхідності суспільного забезпечення цієї рі­вності, що розуміється як тотожність здібностей та можливостей людей.

Ця суперечність суспільної свідомості буде супроводжувати практичного психолога упродовж усієї його роботи як неконкре-тність уявлень оточуючих щодо змісту його роботи, як абсолю­тизація його професійних можливостей, як надто критичне став­лення до результатів і процесу його діяльності та ін.

До цього треба бути готовим, тому що усвідомлення суспільс­твом цінності людини здійснюється і через реалізацію професій­ної діяльності практичного психолога. Для того, щоб чітко орієн­туватися у ній, психологу треба вміти розрізняти соціальний запит на його професію та свої реальні професійні можливості, суспільний статус своєї професії.

Соціальний запит на професію практичного психолога форму­ється не в науці. Скоріше соціальний запит на професійну діяль­ність усвідомлюється і формулюється у публіцистичній та науково-популярній літературі, що аналізує проблеми сучасної людини.

Про необхідність конкретного психологічного знання про лю­дину починають говорити і представники суміжних галузей: вчи­теля, лікарі, юристи. Ці знання їм необхідні тому, що вони не можуть вирішувати головне завдання своєї професії, цілеспрямо­вано впливати на людину.

У цих двох сферах народжується доступне суспільній свідомості уявлення змісту професійної діяльності практичного психолога, людини, яка може отримати об'єктивні дані щодо індивідуаль­них особливостей внутрішнього світу людини. Вимога одна — об'єктивні, достовірні дані про індивідуальність людини.

При цьому у суспільний свідомості критерії об'єктивності на­уки психології — основи професійної діяльності практичного психолога — обговорюються значно менше і не так інтенсивно, як питання необхідності самої професії психолога. У ній вивча­ється шлях до прояву та розуміння індивідуальності людини і у ситуації навчання, і у ситуації виробництва, і у юридичній прак­тиці, так як у цих галузях нашого життя значною мірою усвідом­люються труднощі, які у загальному вигляді може бути сформу­льовано як запит: «що треба зробити, щоб він був як усі?»

Розповсюдженість у суспільній свідомості ідей щодо суспіль­ного ж впливу на людину, до ідей прямого втручання психолога в його життя робить соціальні очікування результатів його робо­ти близькими до результатів діяльності чарівника. Феномен очі­кування людини, що влаштовує життя інших людей, піклується за їх благо замість них самих — один з розповсюджених феноме­нів, у якому виявляється особливість запиту на професійну дія­льність психолога.

Звідси виникає багато складностей в отриманні, передачі та використанні психологічної інформації у роботі психолога.

Щоб усвідомити це з надбанням належного суспільного статусу своєї професії, психолог повинен чітко уявляти, з ким і де він має справу у своїй роботі. Це та реальність його професійної діяльнос­ті, яка пов'язана з поняттям Замовника, Клієнта та Користувача психологічної інформації. Ці люди у загальному розумінні — до­рослі та діти. Щоб це положення не залишалося таким загальним, підкреслимо, що згідно з юридичними нормами за дитину його ба­тьки несуть відповідальність до 18 років, а з 18 років підліток вже несе юридичну відповідальність за свої дії. Це вихідне положення для роботи психолога у ситуації отримання і використання психо­логічної інформації, для вирішення питань про відповідальність за психологічну інформацію, яку він несе як професіонал.

Це вихідне юридичне положення дозволяє з певним ступенем відповідальності поставитися до змісту соціального запиту, оріє­нтованого на виявлення індивідуальності людини. Xарактеристи-ки індивідуальності є у всіх людей, але не всі люди можуть від­повідально ставитися до цієї своєї особливості. Психологу треба чітко усвідомлювати можливі варіанти прояву індивідуальності людини, які пов'язані з поняттям норми психічного розвитку. Як відомо, психічно хвора людина несе обмежену відповідальність за свою індивідуальність. Психічно здорова доросла людина у бі­льшості випадків володіє можливістю відповідати за прояви своєї індивідуальності.

Таким чином, соціальний запит на професійну діяльність психо­лога орієнтовано на ті групи населення, які не є психічно хворими людьми (ними займаються лікарі-психіатри), а належать до катего­рії психічно нормальних людей, здатних потенційно до прояву від­повідальності за свою індивідуальність. У той же час психолог не потрібен автентичній, вільній особистості, яка володіє високою культурою, яка здатна нести юридичну та моральну відповідаль­ність за прояви своєї індивідуальності.

Отже, клієнтом психолога є людина, яка повідомляє психологічну інформацію, тобто передає психологу знання про себе чи про інших людей. При повідомленні цього знання він припускає чи реально вка­зує свою роль у виникненні цього знання. Він вважає себе прямо чи непрямо відповідальним за зміст цієї психологічної інформації.

Якщо скористатися іншим визначенням, то клієнт — це лю­дина, яку включено у процес отримання психологічної інформа­ції. Ця «включеність» заважає йому побачити головне у психоло­гічній інформації — критерії її достовірності, відрефлектувати шляхи її отримання. Професійна діяльність психолога спрямова­на на зміну ставлення клієнта до змісту та шляхів отримання психологічної інформації.

Особливість роботи психолога полягає у тому, щоб у ситуації отримання запиту на свою професійну діяльність визначити, з ким він має справу — із замовником чи з клієнтом. Для вирішен­ня цього питання психологу доводиться виконувати дуже важли­ву роль, яку можна було б визначити як роль психолога-слідчого. її сутність полягає у тому, щоб з великою вірогідністю відтвори­ти походження психологічної інформації, з якою він планує пра­цювати. Для цього він повинен володіти певними професійними вміннями щодо походження психологічної інформації, серед цих навичок головна — ведення інтерв'ю з клієнтом чи замовником.

Відтворення послідовності подій, що породжують психологі­чну інформацію, передбачає введення контексту і підтексту у текст, що повідомляється психологу. Це структурує ситуацію взаємодії психолога з клієнтом і дозволяє вирішити ще одне важ­ливе питання — питання про користувача психологічної інфор­мації. Іншими словами, питання в тому, кому та з якою метою може бути передано отриману інформацію.

У відношенні психологічної інформації щодо до дітей віком 14 років це питання вирішується однозначно — психолог повід­омляє інформацію людям, які несуть відповідальність за дитину, тобто його батькам. Батьки можуть використовувати психологіч­ну інформацію за власним розсудом. Щодо дорослих людей пи­тання користувача психологічної інформації вирішується так: людині повідомляють зміст психологічної інформації та її при­значення, а також критерії оцінки змісту цієї інформації з точки зору замовника на неї. Таким чином, клієнт має можливість зі­ставити свої дані з вимогами і може побачити їх відповідність чи невідповідність.

Повідомлення психологічної інформації у будь-якому випадку має безоцінний характер і передбачає адекватну для клієнта мову її передачі, при цьому психолог повинен дотримуватися одного з головних принципів своєї роботи: «не нашкодь».

Соціальний запит на професійну діяльність психолога завжди пов'язаний із використанням поняття норми — норми вікового психічного розвитку чи норми особистісного розвитку людини.

Таким чином, соціальний запит на професійну діяльність пси­холога є відображенням усвідомлення у суспільстві цінності ін­дивідуальності людини і ставлення до неї як до соціальної та психологічної реальності. Своєю практичною роботою психолог уточнює цей запит і створює умови для усвідомлення соціально­го статусу своєї професії [55].

З іншого боку, у структурі соціального запиту на професійну діяльність психолога є така складова, як престиж, тобто вважа­ється престижним мати такого фахівця на підприємстві, у фірмі, установі та ін. У той же час у суспільстві спостерігається нереа-лістичність очікування щодо можливих результатів діяльності спеціаліста, впевненість у тому, що з приходом психолога у ор­ганізацію ситуація сама зміниться на краще.

Соціальний запит на фахівця висуває певні умови до соціуму, одна з них — підготовка (чи перепідготовка) спеціаліста для за­доволення соціального запиту. Доцільним буде сформувати у студентів стійкій інтерес та мотивацію до оволодіння спеціальні­стю «психолог у спорті» (спортивний психолог). Своєрідна рек­лама серед студентів може проводитися на факультеті, в універ­ситетській газеті, на університетському радіо, у психологічних журналах та ін.

З іншого боку, треба продемонструвати спортивним функціоне­рам, спортсменам тренерам та керівникам спортивних закладів мо­жливості психолога у спорті як спеціаліста. Розширення поглядів зазначених категорій та збагачення їх новою інформацією про пси­холога у спорті буде сприяти підвищенню попиту на професійну ді­яльність останнього. Зокрема, розповсюдження інформації у засо­бах масової інформації (ЗМІ): у спортивних газетах та журналах, у телевізійних передачах на спортивну тематику, по радіо тощо; роз­повсюдження буклетів та невеликих брошур, які містять у стислому вигляді дані щодо можливостей професійної діяльності психолога у спорті; функціонування при факультеті чи при спортивному закладі телефону довіри для спортсменів, де вони будуть мати змогу отри­мати необхідну їм психологічну інформацію, проконсультуватися, одержати підтримку та ін.

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте статус спортивного психолога в су­часному українському суспільстві. Обґрунтуйте відповідь.

Подпись:
Як формується соціальний запит на професійну діяль­ність психолога у галузі спорту?

Хто може виступати клієнтом спортивного психолога?

Хто з зарубіжних і вітчизняних вчених досліджував про­блему професійної діяльності спортивного психолога?

Охарактеризуйте специфіку соціального запиту на про­фесійну діяльність психолога у спорті.

На які теоретико-методологічні підходи доцільно спи­ратися при аналізі професійної діяльності психолога у спорті?

Охарактеризуйте принцип ієрархічності відносно аналізу роботи психолога у галузі спорту.

У чому полягає інноваційність програми «Фізичне вихо­вання — здоров'я нації» щодо впровадження у спорт вищих досягнень заходів спортивного, соціального та іншого ха­рактеру?

Які напрями професійної діяльності психолога у спорті є актуальними у контексті програми «Фізичне виховання — здоров'я нації»?

У чому полягає сутність системного підходу до аналізу професійної діяльності психолога у спорті?

У чому специфіка методу мікроструктурного аналізу професійної діяльності психолога у спорті порівняно з ін­шими методами аналізу?

Завдання для самопідготовки

Охарактеризуйте суб'єктивні та об'єктивні ознаки про­фесійної діяльності психолога у спорті.

Проаналізуйте сучасну кон'юнктуру ринку робочих місць для психологів на Україні.

Охарактеризуйте відмінність аналізу професійної діяльно­сті психолога у соціальному й у психологічному аспектах.

Розкрийте сутність професійної діяльності психолога у системі спорт у вищих досягнень.

Дайте характеристику основних завдань психолога у спорті з огляду новітніх напрямів програми «Фізичне вихо­вання — здоров'я нації».

Розкрийте сутність діяльнісного підходу до визначення особливостей організації професійної діяльності психолога у спорті.

Спираючись на набуті знання, здійсніть психологічний аналіз професійної діяльності психолога у спорті.

Розкрийте сутність маркетингових стратегій щодо професійної діяльності психолога у спорті.

Дайте характеристику різного типу ускладненням у ро­боті спортивного психолога.

Література

Алексеев A.B. Психология спорта высших достижений. — М.: Фи­зкультура и спорт, 1989. — 63 с.

Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии лич­ности // Вопросы психологии. — 1989. — №1. — С. 5—8.

Блауберг H.B., Юдин Э.Г. Становление и серьезность системного подхода. — М.: Просвещение, 1983. — 270 с.

Бодров B.A. Психология профессиональной пригодности. — М.: ПЭРСЭ, 2001. — 302 с.

Борисова Е.М., Логинова Г.П. Индивидуальность и профессия. — М.: Знание, 1991. — 78 с.

Боталов A.A. Понятие профессионального мышления (методоло­гические и идеалистические аспекты). — Томск: Изд-во Томского уни­верситета, 1995. — 228 с.

Вачков И.В. Введение в профессию «психолог»: Учеб. пособие / В.И.Вачков и др. — М.: «МОДЭК», 2003. — 464 с.

Вопросы профессиоведения: научные труды ВНИИ профтехобра­зования / Науч. ред. С.Н.Левиева. — СПб.: Питер, 1997. — 74 с.

Ганюшшн А.Д. Задачи, формы и методы совместной работы пси­холога и тренера. — Смоленск: СГУ, 1989. — 272 с.

Где нужен психолог?: Сб. научных трудов / Ред. колл.: А.В.Ге-селевич и др., Л.Н.Жукова (отв. ред.). — М.: Знание, 1992. — 47 с.

Гогунов E.H., Мартьянов Б.И. Психология физического воспита­ния и спорта: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. завед. — М.: Изд. Центр «Академия», 2000. — 288 с.

Гончаров В.Д. Человек в мире спорта. — М.: Физкультура и спорт, 1988. — 194 с.

Горбунов Г.Д. Практический психолог в спорте. — Спб.: Изд. ГАФК, 1995. — 394 с.

Горбунов Г.Д. Психопедагогика спорта. — М.: Физкультура и

спорт, 1986. — 208 с.

Гуменюк М.П. Ол1мпшський характер. Про психологто в спорта — К.: Молодь, 1978. — 144 с.

Гуменюк Н.П., Клименко В.В. Психология физического воспита­ния и спорта. — К.: Вища школа, 1985. — 311 с.

Деркач A.A., Исаев A.A. Педагогика и психология деятельности организатора детского спорта. — М.: Просвещение, 1985. — 335 с.

Джамгаров Т.Т., Румянцева В.И. Лидерство в спорте. — М.: Фи­зкультура и спорт, 1989. — 179 с.

Дружилов С.А. Индивидуальный ресурс профессионального раз­вития // Актуальные проблемы современной науки. — 2002. — № 4. — С. 269—272.

Дружилов С.А. Психология профессионализма: инженерно-психологические аспекты. — Новокузнецк: СибГУ, 2000. — 264 с.

Загайнов P.M. Доверие души: Записи спортивного психолога. — М.: Физкультура и спорт, 1989. — 111 с.

Загайнов P.M. Как осознанный долг: Дневник психолога. — М.: Физкультура и спорт, 1991. — 316 с.

Загайнов P.M. Проклятие профессии: бытие и сознание практи­ческого психолога. — М.: Смысл, 2001. — 574 с.

Загайнов P.M. Психолог в команде: Из дневника психолога. — М.: Физкультура и спорт, 1984. — 144 с.

Згурский В.С. Человек и профессия. — М.: Знание, 1988. — 31 с.

Зинченко В.П., Смирнев С.Д. Методологические вопросы психо­логии. — М.: Изд-во МГУ, 1983. — 274 с.

Иванова Е.М. Основы психологического изучения профессиона­льной деятельности. — М.: Издательство Московского Университета, 1987. — 207 с.

Ильин Е.П. Психология физического воспитания. — М.: Про­свещение, 1987. — 287 с.

Кгсарчук З.Г. Теоретико-методолопчш проблеми д1яльност1 практикуючого психолога // Практична психолопя: теор1я, методи, тех­нологи'. — К.: Шка-Центр, 1997. — С. 18-27.

Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения: Учеб. пособие. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. — 512 с.

Коломгнський Н.Л. Методолопчш засади професшно! тдготовки практичного психолога // Практична психолопя та сощальна робота. — 2003. — №4. — С. 12—13.

Конторович Л.В., Плиско В.Е. Системный подход к методологии // Ежегодник. — М.: Наука, 1984. — С.27-41.

Котлер Ф. Основы маркетинга. — Новосибирск: Наука, 1992. — 736 с.

Кудрявцев Т.В., Сухарев А.В. Особенности личности и профессиональ­ное самоопределение // Вопросы психологии. — 1985. — № 1. — С. 86—93.

Кузьмина В.П. Исторические предпосылки и гносеологические основания системного подхода // Психологический журнал — Т.3. — 1982. — № 4. — С. 3—24.

Макаренко А.А. Человек и профессия. — Новосибирск: Зап-Сиб. кн. изд-во, 1986. — 43 с.

Максименко С.Д. Общая психология. — М.: Рефл-бук, К.: Вак-лер, 1999. — 528 с.

Орбан Л.Е. Психология становления личности профессионалом: ак-меологический подход // Сучасна психолопя в цшнюному вим1р1: Матер1али трет1х Костюгавських читань. — К.: 1994. — Т.1. — С. 210—211.