3.3. Фактори, що впливають на ефективність професійної діяльності

психолога у галузі спорту

Важливим є виявлення комплексу властивостей, що входять до складу індивідуального потенціалу професійного роз­витку психолога у спорті. Але вже зараз можна підкреслити важ­ливість для психологічної готовності психолога професійної дія­льності у спорті трьох видів здібностей: здатність розвивати свої професійно значущі уміння і навички; здатність вибірково акти­візувати форми активності, релевантні конкретній професійній ситуації; здатність адекватно встановлювати та регулювати рівні своєї активності, перерозподіляючи свої внутрішні резерви.

Отже, у поняття психологічних особливостей формування пси­хологічної готовності до професійної діяльності психолога у спорті входять його психофізіологічні і психічні властивості, які дозволя­ють йому точно, вчасно й адекватно сприймати професійно важливі інформаційні ознаки, також інтелектуальні якості, що сприяють ди­ференціації значущості сигналів і забезпечують процес когнітивно-го навчання психолога, і знання як результат цього навчання.

До умов формування психологічної готовності до професійної діяльності психолога у спорті поряд з зазначеними показниками слід віднести і фізичну тренованість фахівця. Фізична тренова­ність спочатку забезпечує працездатність в умовах організації ді­яльності, а потім адаптацію до професійного середовища і стійку працездатність, швидке відновлення після несприятливих впли­вів. Високий рівень фізичної тренованості психолога у спорті за­безпечує, за словами С.О.Дружилова [71], його стійкість до екст­ремальних навантажень та широкого діапазону впливів професійного середовища.

Поряд з особливостями формування психологічної готовності до професійної діяльності психолога у спорті слід розглянути ті чинники, які стримують її ефективний розвиток.

Найчастіше причина неефективної роботи психолога зі спорт­сменами полягає в особистості самого психолога. І це обумовле­но не відсутністю в нього професіоналізму, хоча це теж важли­вий фактор успіху. Ми не дивуємося, що лікар-окуліст не може поставити пломбу в зуб, але вимагаємо універсальності від пси­холога. Адже ж спорт, особливо спорт вищих досягнень, — це дуже специфічна галузь людської діяльності, і спортивна психо­логія, природно, теж. Ця специфіка виявляється вже на рівні різ­них видів спорту, і відомі випадки, коли спортивний психолог, який ефективно працював в одному з них, виявляв себе як неефе­ктивно працюючий в іншому виді спорту.

Фактором, який стримує ефективну реалізацію психологом професійної діяльності у спорті, є невір'я багатьох тренерів у можливості спортивної психології, що викликано їхнім досвідом невдалих спроб взаємодії з психологами в минулому. Дійсно, можна зазначити десятки випадків, коли тренер і психолог так і не змогли досягти поставлених цілей. Але це не привід виключа­ти з підготовки спортсменів такий могутній засіб, як психологіч­ний. Коротко розглянемо деякі типові ситуації, у яких виявля­ються причини неефективності роботи спортивного психолога.

Аналіз власного досвіду та наукових робіт з проблем профе­сійної діяльності психолога у спорті таких вчених, як А.В.Алек-сійова, В.М.Блудова та В.А.Плахтієнко, В.І.Воронової, А.Д.Га-нюшкіна, Л.Д.Гіссена, Г.Д.Горбунова, Р.М.Загайнова, Г.В.Лож-кіна, В.Д.Потапова, Л.Радченко, А.В.Спіркіна, В.А.Шаблінського та Б.МЛІерциса та ін. [2; 12; 32; 40; 52; 57; 76; 117; 157; 182; 205; 237] дає підстави вважати, що в спортивній команді є такі люди, яких можна віднести до тієї категорії, що з якихось причин пси­холога «не люблять». Це найчастіше ті, хто відчуває явну чи при­ховану погрозу у присутності професійного психолога та розмір­ковує по типу: «Я й сам не гірший за цього психолога». Цей хибний бар'єр нерідко заважає психологам ефективно здійс­нювати свою професійну діяльність у спорті. У якості ситуатив­них проявів ставлень до психолога та його роботи ефективності останнього можуть заважати ексцентричність або обмеженість мислення лікаря команди чи почуття ревнощі в масажиста. Але справжньою причиною неефективності професійної діяльності психолога можуть виступати конкурентні стосунки між тренером і психологом. Помітити або передбачити ці явища — важливий компонент комунікативних завдань психолога у спорті.

Нерідко психолога запрошують розв'язати в стислий термін ситуацію, що «назрівала» давно. Але психіка побудована так, що для розв'язання більшості проблем потрібен регулярний вплив протягом певного проміжку часу, інколи досить тривалого. Пси­холог — не хірург, неможливо миттєво «видалити» у спортсмена страх перед суперником (вправою, травмою тощо) чи сформува­ти у нього впевненість у перемозі на змаганнях. Це завдання пси­хологічної підготовки до тренувально-змагального процесу, а не налаштовування на виступ. І коли психолог починає це поясню­вати, то його часом звинувачують у непрофесіоналізмі.

Іншу причину неефективності професійної діяльності пси­холога у спорті сформулюємо так. У повсякденному житті, ко­ли людина приходить до психолога, вона прагне змін і старан­но виконує його рекомендації. У спорті ситуація інша — як правило, тренер запрошує психолога, щоб той впливав на спортсмена, який, можливо, не дуже схильний до виконання додаткової роботи. А оскільки багато психотехнік, які викори­стовуються в спортивній психології (наприклад, аутотренінг чи ідеомоторне тренування), засновані на активній участі са­мого спортсмена, яку при цьому неможливо проконтролювати, то може виникнути ситуація, коли робота формально викону­ється, а результату немає.

Серед інших можливих причин неефективності роботи психо­лога зі спортсменами слід назвати захоплення містикою і біоене­ргетикою на шкоду серйозному аналізу і плануванню психологі­чної підготовки, не адаптованість методик до конкретного контингенту спортсменів, не усвідомлення психологом внутрі­шньої сутності конкретного виду спорту тощо.

Як показує досвід, у спортсменів (тренерів) і спортивних пси­хологів нерідко наявні негативні установки стосовно один одно­го. Так, у спортсменів і тренерів ці установки нерідко виникають через такі причини: невір'я до психолога через випадки некомпе­тентного підходу до вирішення проблем у спорті, через очікуван­ня від психологів негайних результатів роботи, через неадекватні оцінки їх фізичних і часових затрат на ті чи інші види діяльності та режиму роботи, через неготовність психологів завжди підтри­мувати рішення спортсменів (тренерів), через небажання психо­логів показувати та «розкривати» всі результати досліджень, че­рез можливість психологів «заглянути» у потаємні сторони людської душі і діяльності, через «свободолюбство» психологів тощо.

Специфічною особливістю професійної діяльності психолога у спорті, як зазначає Р.М.Загайнов [71], є те, що якщо психолог завоював довіру спортсмена, то останній звертається до нього за допомогою не тільки після спортивної поразки, а і у випадку будь-яких невдач, а також у складних життєвих ситуаціях. І у процесі спілкування (часто цілодобового) психолог переживає як власну поразку («професійна поразка психолога»), коли він опи­нився не на висоті у бесіді зі спортсменом віч-на-віч, не заспокоїв його перед сном, надав тренеру зайву інформацію про спортсме­нів тощо. При цьому таких поразок не помічає ніхто, крім психо­лога. Іншими словами, постійна незадоволеність собою — одна з причин низької психологічної готовності психолога до професій­ної діяльності у спорті.

Ефективність психологічної підготовки спортсмена визнача­ється його виступом на змаганнях, але будь-яка підготовка не га­рантує перемоги. Саме непередбачуваність результатів робить спортивні змагання видовищними, тому пошуки нових методів психологічної і фізичної підготовки, тактики і стратегії змагаль­ної поведінки, творчі знахідки й невдачі — це доля всіх учасни­ків змагально-тренувального процесу, у тому числі і спортивного психолога.

Повернемося до принципів ефективності професійної діяльно­сті психолога у галузі спорту. Як вказує Р.М.Загайнов [74], здат­ність психолога до співчуття є складовою його таланту, а отже, критерієм ефективності його професійної діяльності. Виходячи з цього, можна виділити такий критерій ефективності професійної діяльності психолога у спорті, як здатність до співчуття [240].

Слід зазначити, що співчувати психолог повинен і перемозі, і поразкам спортсменів. Усе життя підопічного спортсмена психо­лог «пропускає» через свої серце — тільки цей факт дозволяє йому завоювати повну довіру та є передумовою ефективності професійної діяльності як психолога, так і спортсмена.

Крім того, важлива «здатність до діяльного співчуття», яку Р.М.Загайнов [74; 77] визначає як синтез співчуття та волі психо­лога з абсолютною упевненістю як у своєму підопічному, так і у позитивному результаті майбутнього спортивного поєдинку. За­значена здатність є практичним засобом оптимізації передстарто-вого стану спортсмена, а отже, і критерієм ефективності профе­сійної діяльності спортивного психолога.

За словами Р.М.Загайнова [74], психолог у спорті повинен ви­робити найбільш оптимальний варіант свого робочого іміджу, складовими якого повинні бути: здатність цілодобово допомагати спортсмену у поєднанні з почуттям власної гідності.

Виділяють такі чинники, що обумовлюють ефективність про­фесійного спілкування психолога зі спортсменами і тренерами у спорті вищих досягнень. За дослідженнями спортивного психо­лога В.І.Воронової [32], чинники ефективного професійного спі­лкування психолога із суб'єктами діяльності у спорті вищих до­сягнень можна розподілити на зовнішні і внутрішні. До перших належать обстановка спілкування (офіційна—неофіційна), ситуа­ція спілкування (психодіагностика, психопрофілактика, психоло­гічне консультування та ін.), професійні завдання, за умов яких відбувається спілкування. Внутрішні чинники складаються з психологічних характеристик суб'єктів спортивного процесу: психологічних якостей спортсменів і тренерів, а також психоло­гічних характеристик психолога: його соціального статусу у спо­рті та його психологічних якостей і здібностей — мотивів профе­сійного спілкування, здатності до симпатії, психологічних наста­нов, такту та етики психолога, його вікових та статевих особли­востей, авторитету психолога, якостей темпераменту і характеру, вміння психолога вирішувати актуальні завдання практики спор­ту тощо.

Отже, ефективність професійної діяльності спортивного психолога залежить, насамперед, від специфіки його участі у процесі підготовки спортсменів у змагально-тренувальному процесі, вивчення їх за допомогою психологічних методик, самооцінок та пошуку нових методів психологічної підготов­ки, тактики і стратегії змагальної поведінки, своєчасної допо­моги спортсмену у різних життєвих ситуаціях, ненав'язливому інформуванні тренерів щодо актуальних проблем спортивної психології.



Які критерії можна віднести до критеріїв ефективності професійної діяльності психолога у спорті?

Дайте визначення поняття «ефективність професійної діяльності психолога у галузі спорту».

Які проблеми виникають при складанні моделі професіо-нала-психолога у галузі спорту?

Які особистісні передумови неефективності професійної діяльності психолога у спорті ви можете зазначити як найбільш суттєві.

Завдання для самопідготовки

Дайте порівняльну характеристику «психолога-тео­ретика» і «психолога-практика» у галузі спорту.

Дайте порівняльну характеристику понять «працезда­тність спортивного психолога», «професіоналізм спор­тивного психолога» та «індивідуальний стиль професійної діяльності спортивного психолога».

Охарактеризуйте етапи формування індивідуального стилю професійної діяльності спортивного психолога.

Розкрийте сутність поняття «модель професійної дія­льності психолога у спорті».

Охарактеризуйте чинники, які знижують ефективність професійної діяльності спортивного психолога.

Розкрийте сутність взаємозв'язку психологічної готовності та ефективності професійної діяльності психолога у спорті.

Надайте характеристику кожному з етапів формування індивідуального стилю професійної діяльності спортивного психолога.

Розкрийте сутність поняття «адаптивність спортив­ного психолога».

9. Розкрийте сутність тих особливостей професійної дія­льності спортивного психолога, які найчастіше виступа­ють у якості чинників неефективності його професійної ді­яльності.

Література

Абрамова Г.С. Практическая психология: Учеб. для студентов ВУ­Зов. — Изд. 8-е, перераб. и доп. — М: Академический проект, 2003. — 496 с.

Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: Навчаль­ний посібник для студентів старших курсів психологічного факультету та відділень університетів. — Харків: Фоліо, 1996. — 237 с.

Гиссен Л.Д. Некоторые приемы повышения эффективности пси-хорегулирующей тренировки спортсмена // Теория и практика физиче­ской культуры. — 1970. — №7. — С. 21—24.

Деркач В.В. Совершенствование профессиональной деятельности преподавателей на основе социального мониторинга // Право и образо­вание. — 2001. — № 2. — С. 76-81.

Концептуальні питання підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації психологів-практиків // Практична психологія у системі освіти: Питання організації та методики / За ред. В.Г.Панка. — К.: Нау­кова думка, 1995. — С.18-41.

Кретти Дж. Брайент Психология в современном спорте. — М.: Физкультура и спорт, 1988. — 222 с.

Кричевский Р.Л., Рыжак М.М. Психология управления и лидерс­тва в спортивном коллективе. — М.: МГУ, 1990. — 224 с.

Кузьмина Н.В. Методика анализа уровня профессиональной эф­фективности // Пути повышения эффективности обучения в ВУЗе. — Горький: Просвещение, 1980. — 240 с.

Левиева С.Н. Методы психологического анализа профессиональной деятельности: Обзор. — Л.: ВНИИ профтехобразование, 1983. — 49 с.

Ложкин Г.В. Психолог спорта в измерении профессиональной подготовки // Практична психологія та соціальна робота. — 2003. — № 5. — С. 1—3.

Лубышева Л.И. Социология физической культуры и спорта: Уч. пос. — М.: Академия, 2004. — 240 с.

Максименко С.Д. Психологія в соціальній і психологічній прак­тиці: методологія, методи, програми, процедури: Навч. посібн.. — К.: Наук. думка, 1998. — 225 с.

Маркова А.К. Психология профессионализма. — М.: Знание, 1996. — 301 с.

Матвеев Л.П. Теория спорта. — М.: Физкультура и спорт, 1989. —

412 с.

Мерлин B.C. Очерк интегрального исследования индивидуально­сти М.: Педагогика, 1986. — 214 с.

Митина Л.М. Психология развития конкурентоспособной лич­ности: Учебное пособие / Рос. Акад. Образования Моск. психол. соц. инс-т. — 2-е изд. — М.: МПСИ, Воронеж: НПО «МОДЭК», 2003. — 400 с.

Наумчик H.B. К вопросу о личностных предпосылках непрофес­сионализма в практической психологии // Практична психологія та со­ціальна робота. — 2002. — № 1. — С. 57—68.

Некоторые вопросы практики спортивной психологии / Ред. колл. В.А.Алаторцев (отв. ред.) и др.- М.: Изд-во Всесоюзного научно-исследовательского института физической культуры, 1979. — 204 с.

Основи професіографії: Навч.пос. / Карпіловська С.Я., Мітель-ман Р.І., Синявський В.В.та інші. — К.: МАУП, 1997. — 147 с.

Панок В.Г. Основні напрями професійного становлення особис­тості практичного психолога у вищий школі // Практична психологія та соціальна робота. — 2003. — №4. — С. 14—17.

Плахтиенко В.А, Блудов Ю.М. Надежность в спорте. — М.: Физ­культура и спорт, 1983. — 174 с.

Понукалин А.А. Психологическая подготовка к труду в условиях проблемных ситуаций // Проблемы формирования профессионала. — М.: Просвещение, 1987. — 273 с.

Попов А.П. Спортивная психология. — М.: Физкультура и спорт, 1998. — 129 с.

Потапова В.Д. Система психологічних механізмів професійної діяльності фахівця-психолога // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Кос-тюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка- К.: 2003, т. V, ч. IV. —

С. 271.

Профессиональная ориентация и обучение: Межвуз. сб. науч. тру­дов / Ред. колл.: Д.С. Львов (отв. ред.). — Ярославль: ЯГПИ, 1988. — 134 с.

Психологические проблемы профессиональной деятельности: Сб. статей АНСССР, институт психологии / Ред. колл.: В.М.Геец (отв. ред.) и др. — М.: Наука, 1991. — 166 с.

Психология спорта высших достижений: Учебн. пособие / А.В.Алексеев, А.Д.Ганюшкин и др. — М.: Физкультура и спорт, 1989.

144 с.

Психологія професійної діяльності і спілкування / За ред. Л.Е.Орбан, Д.М.Гриджука. — К.: Преса України, 1997. — 192 с.

Радченко Л. Таємниці спортивної психології // Спортивна газета.

2000. — № 7. — 23 лютого. — С. 6—7.

Радчук Г.К., Андрійчук І.П. Підготовка особистості майбутніх практичних психологів // Практична психологія та соціальна робота. — 2003. — № 4. — С. 18—20.

Решетелъ И.Н., Каргапов Е.П. Проблема моделей личности, де­ятельности и подготовка специалиста по физической культуре и спор­ту // Теория и практика физической культуры. — 1982. — № 11. — С. 49—51.

Сейтешев А.П. Профессиональная направленность личности: Теория и практика воспитания. — Алма-Ата: Наука КазССР, 1990. —

333 с.

Словарь психолога-практика / Сост. С.Ю.Головин. — 2-е изд., перераб. и доп. — Мн.: Харвест, М: АСТ, 2001 — 976 с.

Соловьева О.В. Стратегии работы психолога-практика // Введе­ние в практическую социальную психологию / Под ред. Ю.М.Жукова, Л.А.Петровского, О.В.Соловьевой. — М: Смысл, 1996. — С. 35-45.

Спиркин А.В. Психолог в спорте. — М.: Просвещение, 2002. —

272 с.

Спорт и личность: Сб. статей / Сост. М.Я.Сараф. — М.: Физку­льтура и спорт, 1985. — 192 с.

Станиславская И.Г. Психологические различия успешных и не­успешных тренеров // Теория и практика физической культуры. — 1999. — № 1/2. — С. 12—14.

38.       Степанова М.А. Профессия: Практический психолог // Вопросы

психологии. — 2001. — № 5. — С. 80—85.