15.4. Синтетичні релігії

Синтетичними називають такі релігії, які в своїх догматах, культах спираються на багато різних традицій, але не просто еклек­тично поєднують їх, а створюють свої власні вчення, синтетичні обрядові дійства, сильну церковну організацію, що претендує на статус надрелігії. В них розвинутий культ лідера, визнається авто­ритет власних віросповідних джерел, наявна ідея богообраності їх­ніх послідовників. До цієї групи належать: Біле братство, Церква об'єднання, або Церква уніфікації, Світова віра бахаї.

Біле братство започаткувало свою діяльність у Києві 1990 р. Засновником і керівником цієї течії став фахівець у галузі кіберне­тики Юрій Кривоногов. Має ще одну назву «Юсма-лос», яке роз­шифровується так: ЮС — Юоан Свамі (сам Кривоногов), ма — Марія Деві (його дружина Марія Цвигун), лос — Логос (Ісус Хрис­тос). Під аналогічною назвою 1993 р. Біле братство друкувало газе­ту (вийшло кілька її номерів). Нова течія проголосила себе «надре-лігією епохальною, релігією прийдешнього». Основні свої ідеї «Біле братство» запозичило із різних віровчень, еклектично поєд­наних і скріплених сучасною науковою термінологією. Нашому су­спільству, яке зображалося суто сатанинським, позначеним «чис­лом звіра», тобто 666, апокаліптично передрікався кінець світу (за прогнозами «білобратчиків» мав статися в листопаді 1993 р. з епі­центром у Києві). Марія Цвигун була проголошена «Богом Живим Марією Деві Христос», тобто Христом у другому своєму пришесті в тілі матері. Ю. Кривоногое став називатися Юоаном Свамі, вті­ленням Івана Богослова, інші проповідники отримали імена біблій­них пророків та новозаповітних апостолів. Завдяки активній місіо­нерській діяльності проповідників Білого братства рух кількісно зростав, особливо за рахунок молоді: учнів, студентів, які кидали своє навчання, сім'ї, займалися проповідництвом, розповсюджен­ням літератури тощо. Громади Білого братства виникли в різних регіонах України і поза її межами. Коли діяльність Білого братства почала набирати відверто антисуспільного спрямування, вона була припинена правоохоронними органами, розпочато слідство, за ма­теріалами якого в Києві в 1994—1995 рр. відбувся суд над його ор­ганізаторами.

Церква об'єднання (інша назва Церква уніфікації) — одна із найпоширеніших новітніх релігійних течій, у якій поєднані риси східних релігій і християнства з переважанням останнього, різних філософських і соціальних вчень. Засновником і керівником Церк­ви є Сан Сюн Мун. У 1954 р. ним була заснована «Асоціація Свя­того Духа для уніфікації світового християнства». 1960 р. Сан Мун переїздить до США, де розгортає активну релігійну діяльність. Ос­новні положення Церкви об'єднання викладені у творах Муна, го­ловними з яких є «Пояснення Принципу» (1957) і «Тлумачення Принципу» (1966). В них, по суті, заперечуються висхідні засади традиційного християнства, зокрема божественна природа Ісуса Христа, пропонується своє прочитання Святого Письма. Мун та його дружина Хак Джа Мун вважаються «істинними батьками», третіми Адамом і Євою, які за дорученням Бога створили «доско­налу сім'ю», що є джерелом спасіння для всіх сімей. Ті члени Цер­кви, які бажають одружитися, мають пройти через відповідний шлюбний обряд. Шлюбні пари добираються тільки з благословення самого Муна. Масовим колективним вінчанням надається велике значення. У Церкві об'єднання існує сувора регламентація взаємин, чітке підпорядкування її членів керівництву. Велика увага приділя­ється роботі з кадрами. На «семінарах з лідерства» ведеться квалі­фікована підготовка лекторів, проповідників із використанням да­них сучасної науки і техніки. Для вчених, діячів культури Церква організовує симпозіуми, конференції, фестивалі. Під егідою Церкви діють міжнародні організації: Федерація жінок за мир в усьому сві­ті, Академія професорів «За мир в усьому світі», Міжнародний ре­лігійний фонд тощо. Церква підтримує понад 200 різних наукових, соціальних, навчальних, гуманітарних та інших проектів. Церква об'єднання — швидкозростаюча релігійна течія, її прихильники є нині у 160 країнах світу, в тому числі у Росії, країнах Балтії, в Україні, де рух з'явився ще у 70-х рр., але як масова організація ві­домий із 1991 року. Є громади в Києві, Харкові, Донецьку та інших містах.

Світова віра бахаї — нова для України релігія, яка виникла в Ірані в середині минулого століття як різновид одного з модернізо­ваних ісламських напрямів бабізму. її засновник — Мірза Хосейн Алі (1817—1892), відомий під ім'ям Баха-Ула («слава Божа»), у 1863 р. проголосив світові про свою божественну місію об'єднати людство на основі єдиної релігії. На відміну від християнства, квін­тесенцією якого є любов, у Баха основним принципом визнано ідею єдності: єдності Бога, єдності релігій, єдності людства. Заповідями цієї релігії стали визнання принципу рівних прав, можливостей і привілеїв чоловіків і жінок, необхідності обов'язкової освіти, зни­щення крайностей бідності й багатства, заборона рабства, аскетиз­му, чернецтва, вживання алкоголю, наркотиків, припис одношлюб­ності й вірності у ньому, невтручання в політику, повага до свого уряду, піднесення будь-якої праці зі служіння іншим до рівня бого­служіння тощо. Бахаї визнають усі релігії вчителів людства, які бу­ли послані йому Богом, розуміючи ці вчення як необхідні етапи розкриття духовної істини. Для бахаїв Баха-Ула — останній за ча­сом з'явлених вчителів. Віросповідним джерелом є Писання засно­вника релігії. Перші бахаї за межами країни виникнення з'явилися в Америці (1896), Канаді (1897), Великій Британії та Франції (1896), Німеччині (1906). Відомо, що в кінці XIX ст. громада бахаїв діяла в Ашхабаді, їхнє вчення було відоме Льву Толстому. Основ­ними поширювачами віри (так званими піонерами) стали америка­нці та іранці, які не займалися місіонерством або пропагандою вчення.