15.2. Основні моделі класифікації неорелігій, їх критерії

Неохристиянство. До неохристиянства належать релігійні течії, що виникають у межах традиційного християнства з метою приве­дення його у відповідність до вимог часу. Ще в минулому, а особ­ливо в середині нинішнього століття, християнські Європа й Аме­рика стикнулися з появою численних відгалужень від протестант­ських церков загальнохристиянського, євангельського характеру. Новоутворені Церкви базуються на Біблії як основному віросповід­ному джерелі та на особі Ісуса Христа як центральній постаті своїх релігійних доктрин. Характерною для неохристиянських груп є критика ортодоксального християнства за відхід від первісних тра­дицій: оголошення своєї Церкви, секти справді істинним, відро-джувальним рухом євангельського християнства, навіть месіансь­ким у спасінні Христової віри; досконале знання Біблії з дозволом вільного прочитання її і власними інтерпретаціями; піднесення останніх до рангу віросповідних джерел (додаткові писання, об'яв­лення), авторитетніших, часом, за Біблію; визнання Ісуса Христа поряд зі своїм лідером керівником церкви, який вважається проро­ком, посланцем Бога. Неохристиянство відрізняється від історично­го християнства своїм розумінням Трійці, природи Ісуса Христа, сутності Святого Духа, пекла й раю тощо.

В Україні до неохристиянських рухів належать, по-перше, при­внесені з-за кордону місії, секти, новітні Церкви (Християнська мі­сія, «Емануїл», «Армія спасіння», мормони), Церква повного Єван­гелія, Церква Христа, Київський християнський центр «Нове життя», Християнська церква «Хвала і поклоніння», проросійське неохристиянське утворення Церква воскресаючої Богородиці, цер­ква марийської орієнтації «Альфа і Омега» тощо; по-друге христи­янські об'єднання українського походження, як от Спілка христи­янської міжконфесійної згоди «Лігіс» і Собор євангельських церков. Богородична церква — неохристиянська конфесія, що розглядає се­бе як спадкоємицю «Российского самодержавного православия» та його наступниці — істинно-православної церкви. Богородична цер­ква організаційно сформувалася в Росії у 80-х роках. Офіційно була зареєстрована 1992 р. як Церква Божої Матері, що преображається. В Україні громади Богородичної церкви з'явилися 1992 року. Бого-родична церква проголосила себе Церквою Царства Божого, яке

Божа Мати за дорученням Святої Трійці має збудувати на Землі, підготувавши другий прихід Ісуса Христа. Своєрідне витлумачення в Богородичній церкві знаходять православне віровчення, обряди. Так, євхаристія розуміється тут як таїнство втілення в людину Хри­ста через Марію. Атрибути храму, одяг священнослужителів у Бо­городичній церкві символізують вшанування Діви Марії. У культ і літургію запроваджено багато нових елементів. Священики спові­дуються перед братами і сестрами. Велика увага приділяється «пластичній молитві», медитації: обов'язково тричі на день тво­риться Розарій — вінок молитов із роздумами про важливі події земного життя Господа і Богородиці. Російську православну церкву Богородична церква розглядає як «притулок Сатани», а її патриар­ха — як «червоного дракона». Визнаючи необхідність покаяння Росії перед Всевишнім, перед усім світом за спробу утвердження «диявольської цивілізації» — комунізму, вбивство «богородично­го» імператора Миколи II. Богородична церква утверджує водночас ідею месіанської ролі Росії у світі, побудови через посередництво Пресвятої Богородиці саме на її території цивілізації, тотожної апо­стольському буттю. «Духовним Ізраїлем III Заповіту є Свята Русь» — твердять ідеологи цієї Церкви. Появу Богородичної церк­ви її керівництво розглядає як вияв Божого Провидіння, а тому за­кликає інші християнські конфесії до здолання своїх відмінних рис і входження в лоно новоутворення. Богородична церква шанує свя­тих східного і західного християнства. Вона входить до Міжнарод­ної ради громадських церков, визнається Вселенською Маріїнсь-кою церквою. Богородична церква має своє суспільно-просвітницьке утворення — «Фонд Новой Святой Руси».

Мормони — члени Церкви Ісуса Христа святих останніх днів, яку заснував у США 1830 р. Джозеф Сміт. За твердженням остан­нього, ангел, що явився йому, вказав місце, де лежали дощечки з давніми письменами книги ізраїльського пророка Мормона. Пере­кладена і видана, «Книга Мормона» подає життєпис двох давніх народів, які залишили Ізраїль і переселилися в Америку. Разом із писаннями самого Сміта, у мормонський канон включені також: «Вчення і заповіти», «Коштовна перлина», англійський переклад «Біблії» короля Джекоба. Віровчення церкви характеризується син­кретичністю: воно увібрало в себе положення з християнських, іс­ламських, буддійських, давньогрецьких та давньоримських релігій, трактування Сміта. У статтях, де викладені основи віри мормонів, своєрідно витлумачуються Трійця, викупна жертва Христа, спасін­ня, месія. Мормони вважають себе обраними Богом людьми і спо­діваються на щасливий кінець свого життя. Вони вірять у дар «іно­мовлення» та його тлумачення, божественне об'явлення, можли­вість побудови «Сіону» на американському континенті. Мормони визнають обряд хрещення через занурення у воду, покаяння. Церк­ва мормонів має струнку ієрархічну організацію. На чолі її стоїть президент, який вважається пророком. Він керує громадами за до­помогою 12 апостолів, Кворуму семидесяти, «Керівного єпископа­ту» та Патриарха Церкви. Вся влада перебуває в руках священни-ків-мормонів, які поділяються на Ааронове (молодше) та Мелхиседекове (старше) коліно. Основним центром мормонів є мі­сто Солт-Лейк-Ситі, штат Юта (США). Крім того, члени Церкви Ісуса Христа святих останніх днів є у Великій Британії, Скандина­вії, Німеччині, а також в Україні, де діє 23 громади.

Новоапостолъсъка церква виникла в Англії 1832 р. як результат релігійного руху за відродження первісного вчення Христа. В наші дні центр Церкви міститься в Цюриху, очолюється первоапосто-лом, рішення якого з церковних питань є обов'язковими для членів організацій. Церковні священнослужителі єпископ, староста, пас­тор і проповідник правлять службу відповідно до своєї професійної діяльності, безкоштовно. У Церкві здійснюються три таїнства: хрещення водою, закарбування Духом Святим і причастя. Громади Новоапостольської церкви діють у більшості областей України. Видається журнал «Наша сім'я».

Церква Христа — новітній для України релігійний рух, поява якого ініційована американськими місіонерами. Церква проголо­шує Біблію основою свого віросповідання і діяльності, вимагає від кожного вірного дотримуватися постулатів віри, викладених у Свя­тому Письмі, втілювати у своєму житті первісні християнські ідеа­ли. Церква протестує проти бюрократичних організаційних пут, тому не має вищих та місцевих органів управління або якогось ке­рівного центру. За кожною громадою визнається право автономії. Громада керується за місцем реєстрації обраним старшиною, бого­служіння веде місцевий диякон, відправи у Церкві складаються із п'яти ритуалів, що відповідає тексту Святого Письма: спів, молит­ва, проповідь, складання дарів, переломлення хліба та причастя ви­ном. У Церкві не існує обов'язкового членства, визнається хрещен­ня у свідомому віці, яке здійснюється короткочасним зануренням у

воду.

Нова церква, або Церква нового Єрусалима — послідовники Е. Сведенборга (1688—1772), відомого швецького теософа-містика, вченого широкого профілю, який свій духовний досвід описав у книзі «Щоденник видінь». Основу віровчення Церкви становлять 33 томи теологічних творів Сведенборга, зокрема книга «Таємниці неба», «Про небо та його чудеса та про пекло», «Вчення Нового Єрусалима», які у Швеції тривалий час були під забороною, а їх ав­тор звинувачувався у єресі. Лише після смерті Сведенборга з'явля­ються гуртки його шанувальників. Перший такий осередок засну­вав у Лондоні Роберт Гіндам. Датою народження Сведенборзької церкви вважається 1788 рік. Нині громади сведенборгців існують у різних країнах Європи, Америки. Церква видає журнал «Шлях до себе», має богословські семінарії в Англії, США. Громади Нової церкви є у Львові та Донецьку.