14.9. Мусульманські релігійно-політичні рухи

Будучи основою світосприйняття і мислення народів багатьох країн, визначаючи принципи політичного устрою і державного правління, іслам став джерелом різноманітних національних і транснаціональних релігійно-політичних рухів, які відчутно впли­вають на міжнародний клімат.

Ісламський фундаменталізм. Основними його рисами є радика­льне та войовниче неприйняття принципів, форм, мети будь-якої модернізації ісламу, неухильне відстоювання ісламських традицій, протидія процесам загальної відкритості мислення, діяльності, про­тиставлення їм абсолютної переконаності у власній непогрішимос­ті, непорушності сповідуваних ідеалів, засудження будь-яких аль­тернатив, відсторонення від решти суспільства.

Сучасний ісламський фундаменталізм постає як категорична й непримирима вимога радикальної ісламізації суспільства на всіх рі­внях — політичному, економічному, духовно-культурному.

Розрізняють три категорії ісламських фундаменталістських течій:

Радикальний фундаменталізм. Його представники викорис­товують військові методи боротьби проти існуючої влади, насильс­тво, терор та ін. Об'єктами їхньої боротьби є не тільки уряди, а й іноземні журналісти, дипломати.

Поміркований фундаменталізм. Вплив його прибічників най­більший у сільській місцевості. Багато уваги приділяє роботі шкіл, лікарень, благодійництву, прагнучи проілюструвати й змоделювати ісламський дух та етику.

Легальний фундаменталізм. Представники його намагаються легально увійти в парламент, місцеві органи влади, здійснити соці­альну реформу, втілюючи в життя ісламський ідеал у межах чинно­го законодавства. У Лівані в 1992 р. вони здобули перемогу на пар­ламентських виборах, ймовірна була перемога і в Алжирі, але там вибори було скасовано.

Насправді розбіжність між цими рухами помітна не завжди. Ін­коли вони вдаються до різних методів з метою ефективного реагу­вання на ситуації, в яких опиняються. Навіть палестинський «Ха-маз» визнає тимчасове перемир'я з «ворогами», не відмовляючись від «священної війни».

Ісламський екстремізм. Йому властива схильність до крайніх поглядів і надзвичайних дій у політиці та ідеологічному протибор­стві, нетолерантність, несприйняття й неприйняття інших думок, позицій та уподобань, релігійна нетерпимість до норм, принципів та цінностей неісламського суспільства.

Ідеологи його стверджують, що сучасні мусульманські суспіль­ства втратили свій ісламський характер і насправді є суспільствами джахілії. Таке оцінювання поєднується з різкою критикою правля­чих режимів та їхньої політики. В основі її ставлення до політиків як до невірних. Деякі представники екстремізму невірними вважа­ють усіх людей, крім членів їхньої групи, інші ж стверджують, що, попри помилковість переконань, більшість населення можна вва­жати мусульманами.

Прихильники ісламського екстремізму наголошують на необ­хідності негайних радикальних дій, у тому числі насильства, заради встановлення «ісламського порядку», можливого тільки внаслідок приходу до влади «істинних» мусульман. Відповідність таких дій законодавству для них несуттєва, оскільки головними вважаються лише норми шаріату в їхній інтерпретації.

Сучасний ісламський екстремізм є релігійно-політично орієнто­ваним. Ґрунтуючись на релігії, він ставить перед собою політичну мету, активно діючи саме на політичній арені.

Ісламський тероризм. Це одна з форм релігійно-політичної бо­ротьби, в тому числі насильницькими методами, через дестабіліза­цію суспільства, державно-політичного ладу в країні.

Релігійна основа його виявляється в індивідуальній мотивації, фанатизмі членів угруповань. Вона визнає акції, спрямовані на са­могубство, а загибель під час джихаду — прямою дорогою в рай. Тому більшість терористів не тільки готові, а й прагнуть загинути в такий спосіб, вбачаючи в терористичному акті не стільки засіб до­сягнення мети, скільки своє особисте спасіння в релігійному сенсі. Для терористів такий спосіб життя вважається формою служіння Аллаху.

На початку XXI ст. його кваліфіковано як одну з глобальних проблем людства.

Теми рефератів

Соціально-політичні причини виникнення ісламу.

Догматика та культ ісламу.

Мусульманське літочислення (Сонячний та місячний календар).

Основні напрямки ісламу.

Основні течії в шиїзмі.

Релігійні течії в сунізмі.

Коран — священна книга мусульман.

Ісламська громада — умма.

Іслам як ортодоксальна релігія.

Іслам як історія, релігійний шлях, культура.

Виникнення і історичний розвиток ісламу.

Народження і юність Мухаммеда.

Пророцтво та діяльність Мухаммеда.

Халіфат. Праведні халіфи: Абу-Бакр, Омар, Осман і Алі.

Міжнародний ісламський порядок Аббасидів.

Структура мусульманського способу життя.

17.       Реалізація цілей ісламу: громада віруючих, які виконують приписи
ісламу.

Сунна Пророка.

Сунна і умма.

Шаріат — божественне законодавство для умми.

Фікх: ісламська юрисдикція і теологія.

Мусульманські свята та їх початки в народному ісламі.

Тарікат як особиста праведність і намагання до єднання з Богом.

Шанування святих в шиїзмі.

Іслам в сучасному світі.

Мусульманське заперечення Заходу.

Іслам і мусульмани на Заході.

Ісламський «фундаменталізм».

Ідейно-історичні умови виникнення ісламу.

Мусульманська філософія.

Суфізм.

Суфійські ордени.

Сучасна соціально-політична доктрина ісламу.

Мусульманські свята і обряди.

Іслам в Україні.

Духовні джерела ісламу.

37.       Вплив іудейської та християнської традиції на становлення віро-
вчення ісламу.

Проблема духовного лідерства в ісламі.

Особливості ісламських теократичних релігій.

Питання. Завдання

Дайте визначення ісламу, його характеристику як релігії.

Які три релігії належать до авраамічних традицій і що між ними спі­льного?

У чому відмінність ісламу як релігії від релігій Індії?

Яку роль в ісламі відіграють Коран і Сунна?

Яка роль Авраама в ісламі?

Які характерні риси аравійської релігії доісламської епохи?

Яке значення мав арабський термін «джини»?

8.         Назвіть головні події в житті Мухаммеда і розкажіть про його перше
одкровення.

9.         У чому полягав зміст проповіді Мухаммеда?

Яка була перша реакція на проповідь Мухаммеда, і чому він пересе­лився із Мекки в Медину?

Що здійснив Мухаммед після завоювання Мекки?

У чому полягає відмінність ісламської громади Мухаммеда від доіс-ламської громади?

Назвіть основні поняття Корану.

Яким ви бачите іслам в умовах людського існування, а саме: про­блема свободи, волі, гріха і спасіння?

Назвіть основні елементи ісламської віри.

Які ритуали є невід'ємною частиною ісламського культу?

Які умови повинні бути дотримані при закладанні мечеті?

Назвіть п'ять стовпів ісламу.

У чому полягає значення права (шаріату) для ісламу?

У чому подібність і відмінність між сунітами та шиїтами?

Які західні цінності критикують і відкидають мусульмани?

Назвіть основні неурядові релігійно-політичні течії.

Які ви знаєте основні напрями в ісламі?

Розкажіть про головні обряди переходу до ісламу.

26.       Охарактеризуйте передумови виникнення ісламу.

Порівняйте спільні й відмінні риси Мухаммеда і творців двох інших світових релігій — Будди та Ісуса Христа.

Що, на вашу думку, є спільного у віровченні ісламу та християнст­ва?

Охарактеризуйте становище жінки в ісламі. Як воно виражається в шлюбному обряді?

Чи всі домонотеїстичні культи подолано в ісламі? Якщо ні, то які, на вашу думку, прижилися в ньому?

Охарактеризуйте історичну долю ісламу на українських землях.

Які теоретичні джерела ісламу?

У чому полягає сутність ісламського фундаменталізму.

Назвіть основні течії неортодоксального ісламу.

Тести

1.         Початком мусульманського літочислення вважають:

а)         642 р. н.е.;      в) 622 р. н.е.;

б)         632 р. н.е.;      г) 652 р. н.е.

2.         Іслам у перекладі з арабської мови означає:

а)         віра;    в) молитва;

б)         могутність;     г) покірність.

3.         Коран — священна книга мусульман, яка складається
із          сур:

а)         124;     в) 114;

б)         134;     г) 104.

4.         Поява ісламу в Криму пов'язана з приходом сюди у
1223 р.:

а)         хрестоносців; в) персів;

б)         монголо-татар;          г) греків.

5.         У якому році правителі Криму у ХУст. стали підвлад-
ними Стамбулу:

а)         1475 р.;           в) 1495 р.;

б)         1485 р.;           г) 1465 р.

6.         Нині іслам в Україні репрезентований такими духовними
управліннями, як:

а)         духовне управління мусульман України;

б)         духовне управління мусульман Криму;

в)         духовний центр незалежних мусульман;

г)         духовне управління мусульман зарубіжжя.

7.         Відповідно до Корану, створенню Аллахом людини пере-
дував акт створення ним:

а)         ангелів і джинів;       в) священиків;

б)         аватарів;         г) ченців.

8.         Віровчення ісламу у сунітському варіанті передбачає спо-
відування системи догматів і їх:

а)         3;         в) 5;

б)         7;         г) 9.

9.         Віровчення ісламу у шиїтському варіанті передбачає спо-
відування системи догматів і їх:

а)         3;         в) 5;

б)         7;         г) 9.

10.       В ісламі існують загальні свята, які стосуються всіх му-
сульман:

а)         ід уль-фільтр; в) карбан-байрам;

б)         ід уль-адха;     г) рош-гашана.


Рекомендована література

Грюнебосум Г. фон. Классический ислам. — М.: Правда, 1989. — 351 с.

Климович Л. Книга о Коране, его происхождении и идеологии. — М.: Молодая гвардия, 1989. — 527 с.

Ионова А. А. Ислам в Юго-Восточной Азии: проблемы современной идеологической революции. — М.: Политиздат, 1981. — 478 с.

4.         Ислам:  энциклопедический  словарь. —  М.:  Русские  словари,

1992. — 837 с.

Керимов Г. М Ислам: происхождение, история и современность. — Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1989. — 188 с.

Каримов Г. М Шариат и его социальная сущность. — М.: Совре­менник, 1975. — 396 с.

Лубский В. И., Калинин Ю. А. Ислам. — К.: Фенікс, 1996. — 493 с.

Лубский В. И. Священные книги мусульман как историко-литера­турные памятники. — К.: Прайм, 2001. — 528 с.

Лубский В. И. Современный ислам: проблемы политических идеоло­гий. — К.: Наукова думка, 1989. — 423 с.

10.       Лубсъкий В. I., Борис В. Д. Мусульманське право: навч. посібник. —
К.: Абрис, 1994. — 576 с.

11.       Лубсъкий В. I. Сучасний іслам питання війни і миру. — К.: Наукова

думка, 1990. — 437 с.