14.6. Мусульманські свята, обряди

Свята в ісламі. Зазвичай, всі сімейні обряди мусульман супро­водяться святами. Крім сімейних свят, в ісламі існують загальні, які стосуються всіх і тривають декілька днів. Одне з таких загальних релігійних свят — ід уль-фільтр (свято розговіння), яке припадає на перший день місяця шавваль після місячного посту в рамазані. Це свято триває три дні, протягом яких кожен із правовірних звітує за місяць посту, наскільки сумлінно він дотримувався приписів, ви­вчав текст Корану, умиротворював свою душу, приборкував при­страсті, роздавав милостиню і т.д. Якщо він порушив дотримання посту, то був зобов'язаний сплатити штраф як відшкодування, най­частіше у вигляді пожертвування барана, верблюда або в грошовій формі. Це зверх тих обов'язкових виплат (зак'ят), які також припа­дають на кінець посту. Вважається, що заможні дають більше, бо саме вони передусім сплачують зак'ят, тоді як незаможні можуть святкувати без виплати милості. Практично, свою частку, хоч би й невелику, вносять у свято всі його учасники: ніхто з них не забуває, що принесені ними в жертву барани або верблюди в день Страшно­го суду допоможуть їм потрапити до раю.

Інше велике мусульманське свято — ід уль-адха, велике свято жертвопринесення припадає на 70-й день після закінчення посту. Знову ріжуть худобу на честь Аллаха і в ім'я райського майбутньо­го, причому цього разу свято жертвопринесення пов'язується із за­позиченою ісламом з Біблії легендою про жертвування Авраама, тільки в ісламській версії цієї легенди приносять у жертву і врято­вують божественним втручанням Ісаака, а не Ісмаїла. Ті, хто здійс­нює хадж, зазвичай, приїжджають у Мекку саме в дні цього свята, коли вони приносять жертви Аллаху у священному місті мусульман.

Свято курбан-байрам — найдовше, воно триває не менше чоти­рьох днів, інші ісламські свята коротші. Так, 12 числа місяця рабі-аль-авваля, третього місяця мусульманського року, урочисто відзна­чається день народження пророка. У мечетях у цей день здійснюєть­ся богослужіння, розповідається про діяння і героїчні вчинки Муха­ммеда. Правовірні на честь пророка влаштовують бенкет, а на його пам'ять збирають пожертвування. Ще одне свято, пов'язане з пам'яттю пророка, — раджаб-байрам — свято на честь великого во-знесіння Мухаммеда. Легенда розповідає, що саме в цей день, 27 числа сьомого місяця раджаб, точніше, вночі перед цим днем пророк на казковому коні-кентаврі Бурак просто з постелі вознісся на небо, відвідав Єрусалим, де зустрівся з передуючими йому проро­ками Авраамом, Мойсеєм та Ісусом, а потім по драбині для ангелів, яка з'єднує землю з небом, досяг престола Аллаха і мав з ним при­ємну бесіду. За легендою, усе це відбулося майже в одну мить, бо повернувшись додому, пророк знайшов постіль ще теплою, а вода з глечика, який він перевернув, поспішаючи під час від'їзду, ще не ви­лилася. Слід зазначити, що ця легенда дуже шанується у правовір­них. Ті з них, котрі здійснюючи хадж, відвідують Єрусалим, обов'язково проходять повз те місце, де «приземлявся» на своєму кентаврі пророк і де начебто зберігся на камені слід від копита.

Ще одне свято припадає на 27-й день місяця рамазана, тобто кі­нець посту. На честь цього свята пирування не влаштовується, бо ще триває піст. Мусульмани в цей день сумлінно моляться, зверта­ючись до Аллаха і читаючи Коран: вважається, що в цей день Ал­лах через свого посланця Джебраїла переслав текст священного Корану на нижнє, близьке до землі небо, звідки архангел і переда­вав протягом багатьох років зміст священної книги пророку. Мусу­льмани вважають, що цього дня щороку вирішується доля кожної людини на наступний рік (Аллах передає свої рішення ангелам, які вже потім дбають про їх утілення в життя). Це свято (як і аналогіч­ний йому судний день іом-кипур у євреїв) налаштовує мусульман на серйозний лад; правовірні особливо ревно моляться.

Ісламські обряди. Один з основних обрядів у мусульман є сун-нат, тобто обрізання. Хлопчиків приблизно в семирічному віці, ко­ли вони, як вважалось, уже виходили з-під материнської опіки, під­давали цій операції, коріння якої знаходиться в стародавніх обрядах ініціації. Обрізання було відоме семітським племенам з да­вніх-давен, і, як згадувалось, вважалось важливим обрядом у євре­їв, які піддавали цій операції 8-денних немовлят. В ісламі обряд об­різання семирічних (рідше старших) хлопчиків є, як і в іудеїв, свого роду символом релігійної належності і вважається обов'язковим. Цей обряд символізує зростання дитини, перехід її в новий, «доро­слий» стан. Стерпіти біль є справою гідності хлопчика, якого задо­вго готують до операції, роз'яснюючи йому всю її ритуальну важ­ливість. Після обрізання хлопчик уже не повертається на жіночу частину будинку: його відокремлюють від сестер і привчають до чоловіків родини. Як і інші обряди, обрізання зазвичай супрово­джується святом (той), на яке з'їжджається багато родичів із відпо­відними подарунками на свято.

Ще один важливий обряд у житті мусульманина — весілля. Мо­лодих, зазвичай, вінчає один із служителів ісламу, який, здійснюю­чи церемонію, найчастіше читає четверту суру Корану, де викладе­ні основні положення ісламу про місце, права і обов'язки жінки в родині і суспільстві. Імам або мулла, який здійснює обряд, від імені ісламу ніби скріплює союз молодих, перетворюючи його в офіцій­но визнаний і такий, що має силу закону, шлюб.

Святково, знов-таки зі спеціальними ритуальними обрядами, відзначається в родині мусульманина і народження дитини, особ­ливо сина.

Останній із серії обрядів, які існують протягом усього життя мусульманина, це похорон. Цей обряд здійснюється в день смерті і виконується за участю духовних осіб, які читають заупокійні моли­тви з Корану. Коштує він, зазвичай, недешево. Це, зокрема, пояс­нюється тим, що місце в раю слід оплатити. Гроші і подарунки не­втішних родичів йдуть і присутнім на обряді муллам та імамам, і жебракам та дервішам, які супроводжують похоронну процесію, а також родичам та гостям, що беруть участь у поминках.

Крім цих важливих обрядів, існує багато інших, у тому числі зумовлених нормами адату. Усі вони досить широко практикують­ся, як, наприклад, звичай виплати калиму за наречену, грошами або відпрацюванням у господарстві майбутнього тестя. Цей обряд та­кож походить із стародавніх традицій семітських племен (так від­працьовував за свою наречену ще біблейський Іаков).