12.4. Католицькі ордени ченців

Ордени ченців — це організації католицьких монахів, що мають особливі устави. Створений для посилення впливу католицької це­ркви, переслідування інакомислячих, боротьби з єресями, Орден має суворо централізовану структуру. Орден очолюють «генерали», «генеральні магістри», котрим підлягають «провінціали» (провінці-альні пріори), «магістри», а останнім — абати і конвенційні пріори. Цими особами керує генеральний капітул, тобто зібрання керівни­ків різних рангів, що скликається раз на кілька років. Ордени ма­ють суворий устав, підпорядковуються безпосередньо Римському Папі, в якій би країні вони не знаходились.

Одним із перших католицьких орденів є Орден бенедиктинців (12 тис), заснований в Італії в VI ст. Бенедиктом Нурсійським. Осо­бливим впливом Орден користувався в Х—ХІ ст. Зараз бенедикти­нців можна зустріти в цілому ряді країн Європи та Америки, вони мають свої школи та університети, періодичні видання.

В ХІ—ХПІ ст. виникає багато орденів чернецьких. Як відгалу­ження бенедиктинського ордену в 1098 році у Франції виник Орден цистерціанців, на розвиток якого особливо вплинув Бернар Клер-воський, за іменем якого цей Орден став називатися бернардинсь­ким (XII ст.).

Серед чернецьких орденів важливе місце належить так званим жебрацьким орденам: Францисканському — налічує 27 тис. осіб і Домініканському — 10 тис. осіб. Заснований на початку XII ст. Франциском Ассизьким; Орден францисканців отримав ряд приві­леїв від Папи: право проповіді і звершення таїнств, вільного викла­дання в університетах. В їх руках опинилась інквізиція. Орден до­мініканців, або «братів-проповідників», був заснований в 1215 році Домініком. Він був покликаний розгорнути боротьбу проти серед­ньовічної єресі, насамперед проти альбігойців (учасників єретично­го руху ХІІ—ХІІІ ст. у Франції, спрямованого проти панівного ста­новища католицької церкви в економічному й духовному житті середньовічного міста).

У 1534 році виник Орден єзуїтів (Товариство Ісуса), заснований Ігнатом Лойолою (1491—1556) для боротьби з Реформацією. Орден виступав як одна з найвойовничіших організацій католицької церк­ви. Він здійснював непримиренну боротьбу проти єресей, переслі­дував учених, боровся з вільнодумством, складав індекс забороне­них книг, активно сприяв закріпленню необмеженої папської влади.

Єзуїти крім трьох чернецьких обітниць (безшлюбність, послух, бідність) дають також обітницю абсолютної покори Римському Па­пі. В уставі Ордену записано: щоб не помилитися в житті необхідно біле називати чорним, якщо того вимагає церква. На основі цього положення Орден єзуїтів розробив норми моралі. В їх основі ле­жать такі принципи:

пробабілізм — кожний вчинок людини можна вважати мора­льним, якщо він може бути виправданий посиланням на Священне Писання;

право обмовки, подумки дає змогу виправдати такі діяння, що засуджуються (клятвовідступництво, хибна присяга). Тут уже посиланням на Священне писання виправдатись не можна. Якщо єзуїт подумки згадає слово «нон» («ні») перед хибною присягою, то він перед Богом буде чистим;

принцип керівного наміру — будь-який аморальний вчинок може бути виправданий, якщо він призначений для високої мети, для інтересів церкви.

Єзуїтський орден відрізняється тим, що не вимагає від своїх членів жити в монастирях і носити чернецький одяг. Члени Ордену можуть бути таємними членами. Тому дані про чисельність Ордену є приблизними — 86 тис. осіб. Найбільше членів цього Ордену на­лічується в США — 8387 осіб, Іспанії — 5234, ФРН — 1119 осіб. У Польщі та Югославії члени єзуїтського Ордену цілком підпоряд­ковані його голові — Чорному Папі (у Польщі — 712 осіб, Юго­славії — 828 осіб). В Чехословаччині діє 400, Угорщині — 300, Ли­тві, Латвії, Західній Україні і Білорусії — 120, у Китаї — 120, Румунії — 200 членів Ордену.

Вихованці єзуїтського Ордену монополізували всю державну діяльність. Варто зазначити, що тільки в США Орден єзуїтів утри­мує 28 університетів й коледжей, 43 середніх школи, 13 юридичних і 5 медичних інститутів, 10 шкіл медичних сестер, 8 технічних на­вчальних закладів. У різних країнах світу видається 1320 часописів загальним річним накладом у 144 млн примірників.