Розділ 12 КАТОЛИЦИЗМ 12.1. Особливості Римсько-католицької церкви

Католицизм як один із головних напрямів у християнстві оста­точно сформувався внаслідок першого великого розколу (поділу церков) у християнстві в 1054 р. Поширений він переважно у Захі­дній (Франція, Бельгія, Італія, Португалія) та Східній (Польща, Че­хія, Словаччина, Угорщина, Литва, частково Латвія і західні облас­ті України) Європі, в більшості країн Південної Америки; його сповідує майже половина віруючих Північної Америки. В Азії, Аф­риці також є католики, але вплив католицизму тут незначний.

Він має багато спільного з православ'ям (віра в два джерела ві­ровчення — Священне Письмо, Священний Переказ, у божествен­ну Трійцю, спасительну місію церкви, у безсмертність душі, потой­бічне життя) і, водночас, відрізняється від інших напрямів у християнстві системою віровчення, культу, своєрідним пристосу­ванням до стрімкої зміни соціальної діяльності і нової релігійної свідомості. Він доповнив Символ Віри новими догматами, яких не знає православна церква.

Основними догматами католицизму, що відрізняють його від інших течій у християнстві, є догмат про сходження Святого Духа не тільки від Бога-Отця, а й від Бога-Сина, а також про непогріши­мість Папи Римського. Прийняття цього догмата папство домогло­ся тільки у 1870 р. Вселенським собором у Ватикані. В боротьбі за духовну та світську владу папи вступали у численні союзи з коро­лями, користувалися опікою могутніх феодалів, посилювали полі­тичний вилив.

Ще один догмат католицизму про «чистилище» прийнятий у 1439 р. на Флорентійському соборі. Сутність його полягає в тому, що душа людини після смерті потрапляє в «чистилище» як місце між пеклом і раєм і має змогу очиститися від гріхів, після чого пе­реходить у пекло чи рай. Очищення здійснюється шляхом різнома­нітних випробувань, Рідні та близькі покійного за допомогою мо­литов і пожертвувань на користь церкви можуть полегшити випробування душі, що перебуває в «чистилищі», прискорити її вихід звідти. Отже, долю душі визначала не тільки поведінка лю­дини в земному житті, а й матеріальні можливості близьких покій­ного.

Дуже важливим у католицизмі положення про особливу роль духовенства, за яким людина не може заслужити Божої милості са­мостійно, без допомоги духовенства, яке має значні переваги перед мирянами і повинно володіти особливими правами та привілеями. Зокрема, католицьке віровчення забороняє віруючим читати Біб­лію, оскільки це є винятковим правом духовенства. Католицизм вважає канонічною лише Біблію, написану латинською мовою, якою не володіє переважна частина віруючих. Духовенство має особливі нрава на причастя. Якщо миряни причащаються лише «ті­лом Божим» (хлібом), то духовенство й його кров'ю (вином), що підкреслює його особливі заслуги перед Богом. Для всіх церковно­служителів обов'язкова безшлюбність (целібат).

Католицька догматика встановлює необхідність систематичної сповіді віруючих перед духовенством. Кожен католик повинен ма­ти свого духівника і регулярно звітувати йому про свої думки і вчинки; без систематичної сповіді спасіння неможливе. Завдяки цій вимозі католицьке духовенство проникає в особисте життя вірую­чих, кожен крок яких перебуває під контролем ксьондза або мона­ха. Систематична сповідь дає змогу католицькій церкві впливати на суспільство, особливо на жінок. Віровчення твердить, що Христос, Богоматір і святі мають таку кількість заслуг, що їх вистачить для забезпечення потойбічного блаженства всьому існуючому і майбу­тньому людству. Весь цей потенціал Бог надав у розпорядження католицької церкви; вона на свій розсуд може делегувати певну ча­стину цих справ віруючим для спокутування гріхів і особистого спасіння, але за це віруючі повинні платити церкві. Продажем Бо­жественної благодаті відав спеціальний трибунал при папі. Там за гроші можна було отримати індульгенцію, яка давала віруючим відпущення гріхів або визначала час, протягом якого можна було грішити.

Багато своєрідного є і в католицькому культі, якому притаманні пишність і урочистість. Богослужіння супроводжується органною музикою, сольними та хоровими співами. Відбувається воно латин­ською мовою. Вважається, що під час літургії (меси) відбувається перетворення хліба і вина на тіло і кров Їсуса Христа. Саме тому поза таїнством євхаристії (причастя), а отже поза церквою спасіння неможливе.

Надзвичайно велику роль відіграє культ Богородиці, або Ма­донни. Християнство запозичило його у давніх релігій, які Богоро­дицю шанували як Богиню-матір, Богиню родючості. У християн­ській релігії Богородиця представлена непорочною дівою Марією, яка Народила від Святого Духа дитину Ісуса, Сина Божого. В като­лицизмі шанування Богородиці піднесено до догмата, а її культ пе­вною мірою навіть відсунув на задній план культ Бога-Отця і само­го Христа. Католицька церква твердить, що в діві Марії жінки мають свою заступницю перед Богом, що вона може допомогти їм у всіх життєвих ситуаціях. На третьому Вселенському соборі від­булося визнання Марії Богородицею, а в 1854 р. було прийнято до­каз про її непорочне зачаття та тілесне вознесіння на небо. Католи­ки вірять, що Марія вознеслася на небо не лише душею, а й тілом. Навіть сформувався спеціальний теологічний напрям — маріологія.

Значного поширення набув культ святих, поклоніння реліквіям та мощам. За час існування католицької церкви було проголошено до 20 тис. святих і майже 200 тис. блаженних. Цей процес пожва­вішав в останні десятиріччя. Папа Пій XI оголосив за 17 років свого понтифікату 34 святих і 496 блаженних, а Пій XII проголошував щороку в середньому по 5 святих і 40 блаженних.

Католицька ідеологія надзвичайно рухома. Це чітко простежу­ється в рішеннях другого Ватиканського собору, який переглянув чимало уявлень, що перестали відповідати завданню збереження релігії, прийняв 16 документів, в яких розкрито сутність сучасного католицького модернізму.

Соборна конституція про літургію дозволяє спрощення багатьох обрядів і їх пристосування до місцевих умов. Зокрема, дозволено частину меси проводити не латиною, а місцевою мовою з викорис­танням національної музики; рекомендовано більше часу відводити проповідям, а богослужіння проводити декілька разів надень, щоб особи, зайняті на виробництві, могли відвідати їх у зручний час.

Собор виніс рекомендації щодо включення до католицького культу елементів місцевих релігій, зближення з іншими християн­ськими церквами, визнання таїнств і обрядів, здійснених над като­ликами в інших християнських конфесіях. Зокрема, визнано дійс­ним хрещення католиків у православних храмах, а православних — у католицьких. Католикам Китаю дозволялося поклонятися Конфу-цію, вшановувати за китайським звичаєм своїх предків тощо.