Розділ 10 ВИНИКНЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА 10.1. Історіографія виникнення християнства

Час і місце виникнення християнства. Почнемо вивчення христи­янства з розгляду проблеми його походження. Проблеми, тому що це питання було піддане значній фальсифікації з боку різних ідеологів; його тлумачення і нині становить предмет наукових суперечок. Про­тестантський історик християнства А. Юліхер взагалі вважає, що пері­од виникнення християнства вкритий мороком невідомості. Але це перебільшення. З історії раннього християнства ми знаємо чимало.

Християнство виникло на початку нашої ери в Римській імперії. На відміну від усіх релігій стародавнього світу, його виникнення і поширення було вибухоподібним, супроводжувалося активною ре­лігійно-ідеологічною і політичною боротьбою, у ході якої значно постраждала історична істина. Наукові та ідеологічні суперечки на­вколо цієї проблеми тривають до нашого часу.

Проблема виникнення християнства, насамперед, торкається питання часу і місця цієї події чи цілого ланцюга подій. Факт неза­перечний — християнство виникло на межі нашої епохи в імпера­торському Римі. Але коли саме, в якому десятиріччі, році? І в яко­му саме місці грандіозної імперії, яка охоплювала все Серед­земномор'я, значну частину Європи, Малу Азію?

Християнська традиція точно вказує дату: 28—33 рр. н.е., роки активної проповідницької діяльності Ісуса Христа. З цим можна погодитися, якщо мати на увазі ядро, основу християнського віро­вчення, але враховуючи те, що це віровчення записане вже після страти Ісуса Христа. Причому із канонічно визнаних авторів Ново­го Завіту лише два були безпосередніми учнями Ісуса Христа, ба­чили і чули його, тобто контактували з безпосереднім джерелом учення. Усі інші вже одержали інформацію опосередковано. Оче­видно, що становлення віровчення розтяглось у часі. І це цілком природньо. Після революційного вибуху ідей у Христа тривав ево­люційний процес освоєння та розвитку його ідей учнями, які й на­дали цьому вченню завершеного вигляду. Це ми побачимо, аналі­зуючи Новий Завіт, написання якого тривало, принаймні, до середини II ст. Цього погляду (різні датування творів Нового Заві­ту) дотримується більшість істориків християнства. Але християн­ська традиція обмежує написання новозавітних творів періодом у два-три десятиріччя по смерті Ісуса.

Щодо конкретного місця в Римській імперії, де було започатковано християнство, теж існують різні погляди. Такі дослідники, як А. Б. Ра-нович (1885—1945), М. О. Машкін (1900—1950), М. В. Румянцев (1812—1956) та інші, вважають, що воно виникло в діаспорі, в Алекса-ндрії й Малій Азії, а не в Палестині. Звідси у них і цілковите заперечен­ня історичності Ісуса Христа. У працях С. І. Ковальова (1886—1960), Я. А. Ленцмана (1908—1967), А. П. Каждана, І. Д. Амусіна, С. С. Аверин-цева доводиться палестинське походження християнства. Немає сумні­ву, що цей погляд становить основу традиційного розуміння своєї істо­рії самим християнством. Отже, можна погодитися з ним і нам.

Щодо історичної періодизації процесу виникнення християнст­ва, то він, звичайно, як і всякий історичний процес, має свої етапи розвитку. Існують і різні погляди на тривалість та зміст цих пері­одів. Деякі дослідники історії християнства вважають, що було до-пауліанське і пауліанське християнство. Відомий історик С. Тока­рев і філософ О. Левада навіть вживають такий термін «іудейське християнство», визначаючи той період, коли християнство тільки-но виникло й існувало майже в межах іудейства. Український до­слідник історії християнства П. З. Козик викладає ґрунтовну кон­цепцію, згідно з якою в процесі формування цієї релігії слід розріз­няти етапи початковий, первісний (друга половина І ст. н.е.), потім раннє християнство (з кінця І до початку IV ст.) і як завершення формування християнства — церковне, Нікоцареградське, Вселен­ське християнство —\Ш ст.). Логічні ознаки у змісті й формі християнства І—VII ст., які можуть становити основу такої пері­одизації, справді є. Ми будемо дотримуватися першої концепції, маючи на увазі, що перехід від християнства Ісуса до християнства Павла сам по собі був складним і багатоетапним. І, головне, цей перехід приніс християнству неоціненний соціальний досвід.

Виникнення християнства в Римській імперії слід розглядати як процес, що складається з двох стадій: власне виникнення його як релігійної школи, течії в Палестині й поширення в Римі, а потім і в усій імперії як нової релігії.