Розділ 9 ІУДАЇЗМ 9.1. Становлення іудейської монотеїстичної релігії

Іудаїзм — одна з монотеїстичних національно-державних релі­гій стародавнього світу, поширена переважно серед євреїв. Вона не стала світовою релігією з ряду причин, про які ми скажемо далі, але здобула світове поширення, повторивши долю свого розсіяного по всьому світу народу. Це перша релігія Одкровення, тобто релігія, яка безпосередньо продиктована Богом людям через свого пророка і викладена в Святому Письмі. Історія стародавніх євреїв є одноча­сно історією виникнення і розвитку іудаїзму та його священної книги — іудейської Біблії. Ми будемо розглядати всі ці три сюжети одночасно, весь час пам'ятаючи, що історія народу його релігії та його Святого Письма — це різні, але невід'ємні одна від одної речі.

Насамперед, декілька слів про Біблію, в якій викладено історію єврейського народу.

Коли стародавні євреї творили своє Святе Письмо, вони ще не знали, що його називатимуть Біблією. Ця назва закріпилася за ним лише в IV ст. Вперше воно зустрічається в працях Іоанна Золотоус-того (347—407), а остаточно цей термін утверджується в богослов'ї лише в XIII ст. Слово «Біблія» грецького походження — від назви папірусу, який виготовлявся з очерету — біблусу, а звідси — і гре­цька назва книги, складеної з листків папірусу — «біблос», «біблі-он». Отже, буквально слово «Біблія» означає «книги», давньоєв­рейською мовою — «Соферім».

Почавши з кількох книг, це зібрання розрослося в остаточному вигляді до зібрання багатьох книг. Це вже ціла бібліотека в одній книзі. Сучасний протестантський богослов Джон Макдауелл так характеризує унікальність Біблії: вона писалася 1600 років протя­гом життя 60 поколінь, її писали понад 40 авторів із різних суспі­льних прошарків, у різних місцях, за різних обставин і настроїв, на трьох континентах трьома мовами.

Створена стародавніми євреями священна книга була успадко­вана християнами, вони доповнили її своїми творами, назвали Біб­лією. Вони визначили і дві основні частини Біблії: першу, іудей­ську — це Старий Завіт, другу, християнську, яку, ясна річ, іудеї не визнають — це Новий Завіт. Саме християнство і дало Святому Письму іудеїв друге життя. Його переклали на латину — світову мову середньовіччя, а потім майже всіма мовами світу.

До 1966 р. Біблія була перекладена на 240 мов і діалектів, а її окремий текст ще на 739 мов.